Рішення № 105866546, 09.06.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2022 року м. Київ № 640/645/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаМіністерства внутрішніх справ України Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, що полягає у неприйнятті рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідач в порушення Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції не прийняв рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Позивачем наголошено на тому, що підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, визначених пунктом 14 вказаного Порядку у відповідача не було, у зв`язку з чим останній допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2021 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/645/21 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 09.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки після первинного огляду МСЕК (2002 рік) до повторного огляду МСЕК (2018 рік) пройшло більше 2 років, тому правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови №850 від 21.10.2015 немає. З приводу прийняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідач зауважив, що це є дискреційними повноваженнями Міністерства внутрішніх справ України. Відповіда вважає, що повертаючи матеріали щодо призначення грошової допомоги ОСОБА_1 без прийняття рішення відповідач (МВС України) діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень та з метою, з якою ці повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0963453 від 31.10.2018 ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків на ЧАЕС.

Відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві із заявою від 15.05.2019 (вх.№Г-227-м), в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що він отримав захворювання, внаслідок чого втратив 65% професійної працездатності та отримав ІІ (другу) групу інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Листом від 08.07.2019 №1/766-Пд Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в місті Києві повідомила позивача про те, що матеріали з питання призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги були направлені для прийняття рішення до МВС України, повернуті на доопрацювання. У своєму листі МВС України повідомляє, що під час розгляду матеріалів виявлено невідповідність інформації, зазначеної у пункті 12 виписки з акта огляду МСЕК серії АВ№0963453 від 31.10.2018 інформації, зазначеній у пункті 12 свідоцтва про хворобу Військово-лікарської комісії ГУ МВС України в місті Києві від 15.05.2000 №612/у. Зазначена невідповідність унеможливлює прийняття за надісланими матеріалами будь-якого рішення. Після усунення недоліків щодо невідповідності інформації, зазначеної у пункті 12 виписки з акта огляду МСЕК серії АВ №0963453 від 31.10.2018 інформації, зазначеній у пункті 12 свідоцтва про хворобу Військово-лікарської комісії ГУ МВС України в місті Києві від 15.05.2000 №612/у та надання відповідного підтвердження до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві матеріали з питання призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги будуть повторно направлені до МВС України для прийняття рішення.

Листом від 23.07.2020 №7/781-Пд Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в місті Києві позивачу було повернуто подані ним документи щодо призначення одноразової грошової допомоги, а саме: копія заяви про проведення виплати одноразової грошової допомоги від 15.05.2019; оригінал довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 11.04.2019 Серії АГ №0025702; копія довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 23.10.2002 Серія 2-18 МАЕ №000204.

Позивач, вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, останній звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (далі - Закон № 565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Так, 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

Водночас, за змістом пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

Згідно із частиною другою статті 97 Закону №580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі - Порядок № 850).

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Пунктом 7 Порядку №850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цього Порядку; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Відповідно до пункту 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з пунктом 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункту 8 цього Порядку документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права вбачається, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію»; обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено на Міністерство внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов`язок по проведенню відповідних процедур по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 822/1579/17, від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16, від 13.02.2018 у справі № 806/845/16, від 15.05.2018 у справі № 161/16343/17, від 19.09.2018 у справі № 750/2250/17.

Судом встановлено, що Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві вчинено дії передбачені пунктом 8 Порядку №850, а саме скеровано до Міністерства внутрішніх справ України висновок та матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , що підтверджується листом від 08.07.2019 №1/766-Пд.

Разом з тим, листом від 08.07.2019 №1/766-Пд Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в місті Києві повідомила позивача про те, що матеріали з питання призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги були направлені для прийняття рішення до МВС України, повернуті на доопрацювання.

Так, у своєму листі про повернення матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги МВС України повідомило про те, що під час розгляду матеріалів виявлено невідповідність інформації, зазначеної у пункті 12 виписки з акта огляду МСЕК серії АВ№0963453 від 31.10.2018 інформації, зазначеній у пункті 12 свідоцтва про хворобу Військово-лікарської комісії ГУ МВС України в місті Києві від 15.05.2000 №612/у. Зазначена невідповідність унеможливлює прийняття за надісланими матеріалами будь-якого рішення. Після усунення недоліків щодо невідповідності інформації, зазначеної у пункті 12 виписки з акта огляду МСЕК серії АВ №0963453 від 31.10.2018 інформації, зазначеній у пункті 12 свідоцтва про хворобу Військово-лікарської комісії ГУ МВС України в місті Києві від 15.05.2000 №612/у та надання відповідного підтвердження до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві матеріали з питання призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги будуть повторно направлені до МВС України для прийняття рішення.

Суд звертає увагу, що матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено, що відповідачем було прийнято рішення про призначення чи про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки за правилами пункту 9 Порядку № 850 МВС України за результатами розгляду поданих документів зобов`язане прийняти одне із двох рішень: про призначення грошової допомоги або про відмову у призначенні цієї допомоги.

Натомість, як встановлено судом, документи на призначення одноразової грошової допомоги повернуто позивачу на доопрацювання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що можливість повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства Порядком №850 не передбачена, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16, від 19.09.2018 у справі № 530/1280/17, від 03.10.2018 у справах № 361/7249/17, від 19.02.2019 у справі № 802/498/18-а.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, до заяви від 15.05.2019 (вх.№Г-227-м) про призначення одноразової грошової допомоги позивачем було долучено наступні документи:

- довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 11.04.2019 серії НОМЕР_3;

- копія довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 23.10.2002 серії 2-18 МАЕ №000204;

- копія виписки з акта огляду МСЕК від 19.07.2018 серії АВ №0963352;

- копія виписки з акта огляду МСЕК від 31.10.2018 серії АВ №0963453 ;

- копія свідоцтва про хворобу;

- копія експертного висновку;

- копія виписки з наказу від 28.12.1986 №460 о/с;

- копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- довідка з УПСЗН;

- довідка з "Оранти";

- копія паспорта;

- копія ідентифікаційного номера.

Вказані документи відповідали переліку документів, визначених у пункті 7 Порядку №850.

Однак, повертаючи зазначений пакет документів позивачу, відповідач вчинив протиправну бедіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, що, в свою чергу суперечить зазначеним вище нормам.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України право особи, яка звертається до суду з позовом, самостійно та на свій розсуд розпоряджатися своїми правами, зокрема і щодо визначення предмета і підстав позову є складовою диспозитивності як одного із принципів адміністративного судочинства.

Отже, обсяг позовних вимог та їх формулювання належить виключно позивачу. Розгляд спору за межами підстав заявленого позову, за відсутності перешкод в ефективному захисті порушених прав позивача, вказує на порушення положень принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Гарантуючи кожній особі право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України одночасно визначає, у який спосіб особа може просити суд їх захистити.

Підсумовуючи вище викладене суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків та за результатами її розгляду відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015, прийняти відповідне рішення.

При цьому, суд зауважує, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850. Прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України.

Разом з тим, за умови, що рішення, передбаченого законом, вказаний суб`єкт ще не ухвалював, зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у зв`язку із встановлення II групи інвалідності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» є передчасним і таким, що не відповідає засадам і завданню адміністративного судочинства, сенс якого насамперед полягає у здійсненні судового контролю за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.

За таких обставин належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на Міністерство внутрішніх справ України обов`язку повторно розглянути заяву позивача із прийняттям відповідного рішення згідно з вимогами законодавства.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 03.04.2018 у справі № 750/5581/17, від 22.05.2018 у справі № 285/1538/17, від 16.03.2020 у справі №641/10426/16-а.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо вирішення судових витрат розгляду не підлягає.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, що полягає у неприйнятті рішення про призначення чи про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків та за результатами її розгляду відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015, прийняти відповідне рішення.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.