Рішення № 105852755, 19.08.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2022м. ХарківСправа № Б-39/216-06 (922/315/22)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Петровське" (64832, Харківська область, м. Мирне) арбітражний керуючий Черкасов С.А. (64662, Харківська область, Лозівський район, Катеринівка, вул. Степова, 1А) про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Овчинник В.М. особисто

відповідача - Черкасов С.А. ліквідатор в режимі відеоконференції

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Петровське".

31.01.2022 на адресу суду від надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Петровське" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнення індексації заборгованості по заробітній платі.

Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Тобто з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що зазначений спір розглядається господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

В даному випадку, справа про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Петровське" знаходиться в провадженні судді Господарського суду Харківської області Прохорова С.А..

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.01.2022 вищевказану позовну заяву розподілено судді Прохорову С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

Позивач супровідним листом (вх. № 4226 від 22.02.2022) надав суду докази усунення обставин, які стали підставами для винесення ухвали господарського суду Харківської області від 07.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.05.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у зв`язку з чим встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Розгляд справи призначено на 19.08.2022 на 15 год. 00 хв.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Ліквідатор, в судовому засіданні приймав участь в режимі відеоконференції, проти позову по суті не заперечував, зазначив про помилку в здійснених розрахунках розміру середнього заробітку та звертав увагу, що такі кошти стягуються з роботодавця (боржник у справі про банкрутство), а не з боржника в особі ліквідатора.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.08.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа № Б-39/216-06 за заявою Лозівської ОДПІ Харківської області м. Лозова до СТОВ «Петровське» про визнання банкрутом.

Відповідно до рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2000 року по цивільній справі № 2-485/2000 та Постанови Східного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2021 року в господарській справі № Б-39/216-06 на мою користь було стягнуто зі СТОВ «Петровське» заборгованість по заробітній платі у розмірі 4305,54 гривні.

Як було встановлено, згідно рішення правління від 12 грудня 1999 року /протокол № 13/ ОСОБА_2 звільнений з членів ТОВ «Петровське», заборгованість перед ОСОБА_2 на момент звільнення складала 4305,54 гри.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 він був звільнений з членів КСП імені «Петровского» за власним бажанням 21 грудня 1999 року.

Вказану заборгованість позивачу було виплачено 21 січня 2022 року, шляхом поштового переказу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. у справі №1-5/2012 зазначається, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплатити працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановленім рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Порядок розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі -Порядок).

Згідно пп. Л) п. 1 Порядку цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до абз. 3-4 п. 2 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю. в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно абз. 2 п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Отже, якщо належні працівнику виплати з вини роботодавця не виплачені в зазначений термін і їхній розмір працівник не оспорює, роботодавець відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП зобов`язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. Згідно з підпунктом «л» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 застосовуємо Порядок № 100 в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати, тобто визначення середньої зарплати для оплати днів затримки за статтею 117 КЗпП .

Середня заробітня плата обчислюється виходячи з виплат за останніх два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абз. З п. 2 Порядку № 100)

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 він був звільнений 21грудня 1999 року.

Як зазначено у Довідці № 26/2315 від 25 січня 2022 року, враховуючи ту обставину, що у жовті-листопаді 1999 року ОСОБА_1 не працював та знаходився у щорічній відпустці, середньоденний заробіток за два останніх місяці береться серпень-вересень 1999 року, який становить: (162 грн.00 коп. + 162 грн. 00 коп.)/ (41 год. хв. + 41 год. 00 хв.)=03 грн. 95 коп. X 8 год. 00 хв. = 31 грн. 60 коп на один робочий день.

Розрахунковим періодом є 22 грудня 1999 року (наступний день звільнення ОСОБА_1 ) - 21 січня 2022 року (день фактичної виплати заборгованості по заробітній платі). Що складає (грудень 1999 року - 08 робочих днів, 2000 рік - 252 р.д., + 2001 рік - 252 р.д, 2002 рік - 252 р.д, 2003 рік - 252 р.д, 2004 рік - 253 р.д, 2005 рік - 252 р.д, 2006 рік - 251 р.д, 2007 рік - 252 р.д, 2008 рік - 253 р.д, 2009 рік - 252 р.д, 2010 рік - 252 р.д, 2011 рік-251 р.д, 2012 рік-252 р.д, 2013 рік - 252 р.д, 2014 рік- 252 р.д, 2015 рік - 251 р.д, 2016 рік - 252 р.д, 2017 рік - 249 р.д, 2018 рік - 250 р.д, 2019 рік - 249 р.д, 2020 рік - 251 р.д, 2021 рік - 251 р.д, 2022 - 13 днів), що загалом дорівнює 5554 робочих днів.

Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, тобто період затримки визначаємо в календарних днях. Оскільки період затримки в календарних днях, то згідно з абзацом 1 пункту 8 Порядку № 100 визначаємо: середньоденну зарплату - ділимо нараховану зарплату за розрахунковий період (серпень-вересень) на кількість календарних днів такого періоду (61 к. дн. - для серпень - вереснь); середню зарплату за час затримки розрахунку за звільнення - множимо середньоденну зарплату на кількість календарних днів затримки, які потрібно оплатити за середнім заробітком. До періоду затримки розрахунку за звільнення уключаємо день остаточного розрахунку з працівником, тобто день виплати усіх розрахункових працівнику. Якщо остаточний розрахунок проведено в перший день затримки, працівникові виплачуємо середній заробіток в розмірі середньоденної зарплати.

Враховуючи зазначене, стягненню підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що становить 31 грн. 60 коп. X на період з 21 грудня 1999 року по 21 січня 2022 (5554 робочих дні) - день фактичної виплати заборгованості по заробітній платі, тобто з часу звільнення по день виплати заборгованості по заробітній платі, виходячи з таких розрахунків: 31 грн. 60 коп (середньоденну зарплату) X 5554 (кількість робочих днів затримки розрахунку) = 175 506 грн. 40 коп.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем невірно було заявлено до стягнення 203 276,40 грн середнього заробітку, оскільки, позивач при розрахунку допустився помилки, визначивши середньоденну зарплату 36,60 грн, замість 31,60 грн.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення зі СТОВ «Петровське» середнього заробітку в розмірі 175 506,40 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення 27 770,00 грн середнього заробітку слід відмовити у зв`язку з невірним розрахунком.

Стосовно позовних вимог про стягнення індексації заборгованості по заробітній платі суд зазначає наступне.

Як було раніше зазначено, відповідно до рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2000 року по цивільній справі № 2-485/2000 та Постанови Східного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2021 року в господарській справі № Б-39/216-06 на користь позивача було стягнуто зі СТОВ «Петровське» заборгованість по заробітній платі у розмірі 4305,54 гривні. Вказану заборгованість було виплачено 21 січня 2022 року шляхом поштового переказу.

Згідно із статтею 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Стаття 34 введена в дію з 1 січня 1997 року згідно із Постановою Верховної Ради України N 49/96-ВР від 20 лютого 1996 року.

1 січня 2001 року набув чинності Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 р. № 2050-ІІІ

Згідно зі ст. 1 цього Закону, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтями 2, 3 вказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (01 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2000 р., проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. №1427 до ліквідації заборгованості із заробітної плати за зазначений період.

Позивач звільнений 21 грудня 1999 року, а тому заборгована йому заробітна плата нарахована до 1 січня 2001 року, тобто, до набрання чинності Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", відповідно компенсація невиплаченої позивачці заробітної плати підлягає обчисленню на підставі Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1427 від 20 грудня 1997 р. з наступними змінами.

Згідно із пунктами 2-5 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1. У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується. Виплата працівникові суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць.

При цьому п. 7 вказаного Положення передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) у виплаті компенсації може бути оскаржена працівником або уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у судовому порядку.

Також, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року N 9-рп/2013 роз`яснено, що працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Індексації підлягають саме суми заробітної плати за умов, визначених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів громадян, з врахуванням величини порога індексації та у межах визначених законом величин вартості межі малозабезпеченості.

Згідно статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності ним Законом.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 09.07.1991 р. № 100 (чинної на мент виникнення правовідносин) обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 року, і індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації).

Обчислення індексу споживчих цін для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків.

Згідно ст. 8 цього Закону за порушення законодавства про індексацію грошових доходів населення винні особи притягаються до відповідальності згідно із законодавством

Після цього, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491 -IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Відповідно до ст. 4 Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Зважаючи на викладене, перевіривши розрахунок індексації заробітної плати заявленої до стягнення в розмірі 16 967,56 грн, суд зазначає, що розрахунок є вірним та відповідає нормам діючого законодавства, у зв`язку з чим, дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2 887,11 грн.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 185, 191, 192, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Петровське" (64832, Харківська область, с. Мирне, код ЄДРПОУ 30758651) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) :

- 175 506,40 грн заборгованості по виплаті середнього заробітку за період з 22.12.1999 року по 21.01.2022 року включно,

- 16 967,56 грн індексації заробітної плати. за період з лютого 2003 року по січень 2022 року,

- 2 887,11 грн судового збору

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Петровське" (64832, Харківська область, м. Мирне)

Повне рішення складено "22" серпня 2022 р.

СуддяС.А. Прохоров