Рішення № 105849174, 07.06.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2022 року м. Київ № 640/3036/21

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом громадянина Алжирської Народної демократичної республіки ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся громадянин Алжирської Народної демократичної республіки Ферхат Белаід (код 3520117175, АДРЕСА_1 ) з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598, вул. Березняківська, 4-а, м. Київ, 03187), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 28.12.2020 року щодо скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , терміном дії до 31.08.2023 року, виданої громадянину Алжирської Народної демократичної республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржуване рішення безпідставним, оскільки обставин, які стали підставою для його прийняття в дійсності не відбувались та були зазначені відповідачем формально, що свідчить про необхідність скасування рішення від 28.12.2020 року.

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, оскільки позивачем були порушені правила перебування іноземців на території України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З грудня 2018 року позивач перебуває в Україні, навчаючись в Академії праці, соціальних відносин та туризму. Проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , є студентом другого курсу академії, спеціальність - «туризм».

На підтвердження законності тимчасового (на період навчання) проживання в Україні позивачу було видано посвідку на тимчасове проживання терміном дії до 31.08.2023 року.

Заборгованостей по оплаті за навчання не має, що підтверджується довідкою Академії праці, соціальних відносин та туризму від 01.02.2021 року.

Наприкінці січня 2021 року, адміністрація академії, де навчається позивач, повідомила його про те, що на адресу навчального закладу з управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області надійшов лист від 29.12.2021 року, відповідно до якого академію було повідомлено про те, що 28.12.2020 року ЦМУ ДМС скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , видану на ім`я ОСОБА_2 . До вказаного листа було додано відповідне Рішення від 28.12.2020 року про скасування посвідки на тимчасове проживання.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

За змістом статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року N 3773-VI (далі - Закон № 3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

За змістом частини п`ятнадцятої статті 4 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно п.13 ст.4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

При цьому документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5-1 Закону № 3773 підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов`язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відрахування з такого закладу.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25 квітня 2018 року (далі - Порядок № 322).

Судом встановлено, що посвідка на тимчасове проживання позивача була скасована Центральним міжрегіональним управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на підставі підпункту 6-1 пункту 63 Порядку № 322.

Відповідно до підпункту 5 пункту 63 Порядку № 322 посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну.

За приписами пункту 64 Порядку № 322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Як свідчать матеріали справи відповідачем на адресу приймаючої сторони (адміністрації академії) було надіслано копію оскаржуваного рішення.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає про те, що йому невідомі підстави прийняття оскаржуваного рішення, оскільки ніяких порушень законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства він не здійснював.

Проте, наявні в матеріалах справи документи свідчать про протилежне.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 20.08.2020 співробітниками ЦМУ ДМС було виявлено позивача, який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме позивач працював без відповідного дозволу.

Відносно позивача були складені матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 203 КУпАП про накладення адміністративного стягнення №004286 від 20.08.2020 у вигляді штрафу 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Після несплати протягом 15 календарних днів позивачем розміру штрафу, заяву про відкриття виконавчого провадження було направлено до Державної виконавчої служби.

Суд звертає увагу, що позивачем жодним чином не спростовані вказані обставини.

Керуючись абз.6 ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється : якщо під час попереднього перебування на території України іноземець, або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконанні майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну, тощо.

Відповідно до Наказу МВС № 1235 від 17.12.2013 року «Про затвердження Інструкції про порядок прийняття ДМС України та її територіальним органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства» існують підстави щодо заборони в`їзду в Україну громадянину Алжиру ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, керуючись ст. 305, 307, 308 КУпАП та ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідачем було прийнято рішення № 1363 від 15.12.2020 про заборону в`їзду в Україну позивачу та скасування посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_2 від 09.10.2019 року.

На підставі вищевказаного відповідачем було прийнято рішення від 28.12.2020 про скасування посвідки на тимчасове проживання, згідно п.п.5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25.04.2018 № 322, та скасовано посвідку на тимчасове проживання НОМЕР_2 від 09.10.2019 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області було правомірно прийнято рішення від 28.12.2020 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд не погоджується з доводами позивача про те, що оскаржуване рішення не має належного обґрунтування, оскільки в ньому вказано законодавчо визначені підстави для його прийняття та надано достатні, достовірні та допустимі докази, з урахуванням яких суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову громадянина Алжирської Народної демократичної республіки ОСОБА_2 (код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя Н.Г. Вєкуа