Рішення № 105849167, 07.06.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2022 року м. Київ № 640/630/21

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа,8, код ЄДРПОУ 43005393), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві в частині нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017р по 31.07.2019р в сумі 21 030,90 грн ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );

- визнати протиправними дії ДПС України та ГУ ДПС у м. Києві в частині включення подвійно нарахованої суми єдиного соціального внеску в розмірі 21 030,90 грн до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) зі статусом борг;

- зобов`язати ДПС України виключити суму подвійно нарахованого єдиного соціального внеску в розмірі 21 030,90 грн з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що не має боргу зі сплати ЄСВ, а проведене донарахування і включення донарахованої суми до інтегрованої картки платника податків є незаконним і підлягає видаленню. Наголосив, що вимоги про сплату боргу були двічі скасовані відпоаідачем-2, а тому підстав для відображення боргу в інтегрованій картці платника податків відсутні.

Ухвалою суду від 03 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач-1 - ГУ ДПС у м. Києві, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що в ІКПП автоматично здійснюються нарахування єдиного внеску, як самозайнятій особі, так і фізичній особі-підприємцю на спрощеній системі оподаткування, за рахунок чого і виник борг з єдиного соціального внеску. Відтак, вимоги про його скасування є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідач-2 - Державна податкова служба України у своєму відзиві на адміністративний позов наголосила, що ІКПП відкриваються за основним місцезнаходженням платника податків, тому здійснення контролю та ведення повноти даних ІКПП закріплено за відповідним територіальним органом ДПС, відтак позовні вимоги до ДПС України не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В 2005 році позивач зареєструвався фізичною особою-підприємцем та отримав свідоцтво про сплату єдиного податку.

24.01.2008 р. позивач отримав свідоцтво №3562-10, видане на підставі рішення КДКА Київської області №164 про право на заняття адвокатською діяльністю.

В 2016 році ДФС у м. Києві внесла в довідку 4-ОПП ознаку незалежної професійної діяльності і зазначила «платник - фізична особа підприємець, адвокат Антипенко М. М.».

В період з 01.01.2017р по 31.07.2019р. позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «АФ «Арама» та ТОВ «АФ «Дигрепш груп», що підтверджується копіями сторінок з трудової книжки. Тому, підприємницьку та адвокатську діяльність в період з 01.01.2017 р. по 31.07.2019 р. позивач не вів та доходів від такої діяльності не отримував, що підтверджується деклараціями про майновий стан та доходи. Таким чином, роботодавці сплачували ЄСВ за позивача, що підтверджується сторінками форми ОК-5.

Крім того, позивач сплачував ЄСВ, як самозайнята особа.

28 лютого 2019 року позивачем на пошті було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019р. №Ф-50471-17, відповідно до якої зазначено, що станом на 31.10.2018р. позивач має борг зі сплати ЄСВ в сумі 15 818,89 грн.

Вважаючи вказану вимогу незаконною, позивач 01.03.2019р. звернувся зі скаргою на вимогу до ДПС України.

01.04.2019 р. відповідач-2 виніс рішення №1525516/99-99-11-05-02-25, яким скасував вимогу про сплату боргу від 04.02.2019 р.

В другому кварталі 2019 року позивач припинив діяльність ФОП.

Не зважаючи на це, 19.08.2019р. позивачем на пошті було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019р. №Ф-50471-17.

У вимозі було зазначено, що станом на 31.07.2019р. позивач має борг зі сплати ЄСВ в сумі 21 030,25 грн.

20.08.2019р. позивач знову звернувся зі скаргою на вимогу від 09.08.2019 року.

19.09.2019р. ДПС України винесла рішення №249416199-00-08-06-01, яким також скасувала вимогу.

Але, в січні 2021р., під час підготовки звітів, позивач побачив в електронному кабінеті інформацію про борг зі сплати ЄСВ.

Підставою виникнення боргу по сплаті ЄСВ стало включення до особової картки платника податків ЄСВ, зазначене в скасованій вимозі від 09.08.2019 року в сумі 21 030,25 грн.

Незгода позивача із такими діями відповідачів зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб; єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відповідності до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 наведено Закону встановлено, що платниками ЄСВ є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників ЄСВ у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників ЄСВ визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (надалі - Порядок № 1162). Порядок поширюється на платників ЄСВ, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Згідно із пунктом 4 розділу II Порядку № 1162 взяття на облік фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників ЄСВ підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Взяття на облік платників ЄСВ, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника ЄСВ за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до цього Порядку (пункт 1 розділу III Порядку № 1162).

Платники ЄСВ, зазначені в пункті 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу III Порядку №1162).

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац 3 частини 2 статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі Rysovskyy проти України у рішенні від 20.10.2011 заява № 29979/04, § 71 зазначено про особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).

ЄСПЛ у рішенні від 07.07.2011 зазначено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків належить віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Serkov проти України, заява N 39766/05, параграф 43).

З матеріалів справи слідує, що позивач, як самозайнята особа перебуває на податковому обліку, як платник ЄСВ.

При цьому, відповідно до долучених до матеріалів справи квитанцій та платіжних доручень, позивачем були вчасно та у повному обсязі сплачені суми ЄСВ за період з 01.01.2017 по 31.07.2019 року в загальній сумі 23 785,08 грн.

В п.п. 14.1.226 ст. 14 ПК України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Тобто, фізична особа-підприємець і особа, яка веде незалежну професійну діяльність, для цілей оподаткування є однією самозайнятою особою.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 15 серпня 2012 року №5076-VI (надалі - Закон №5076-VІ) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При цьому частиною 1 ст. 13 Закону №5076 передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Пунктом 178.1 ст. 178 ПК України визначено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання, як самозайняті особі та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Згідно п.п. 63.5 ст. 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом,

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік, як самозайняті особи у контролюючих органах, згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 65.2 ст. 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі, коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

В абзаці 4 п. 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 (зі змінами та доповненнями, надалі Порядок - №1588) визначено, якщо фізична особа, зареєстрована як підприємець та при цьому особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на окремий облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність у разі, коли фізична особа вже взята на облік, як самозайнята особа.

З вищенаведеного вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, позивач повинен був вести єдиний податковий облік та сплачувати податки саме як фізична особа-підприємець 3-й групі єдиного податку.

Аналогічний правовий висновок наведено в постанові ВАСУ від "21" січня 2016 року №К/800/44702/14, в якому зазначено, що позивач, який перебуває на обліку в органі державної податкової служби, як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що відповідачем-1 було нараховано позивачу суми ЄСВ у подвійному обсязі, а саме як фізичній особі-підприємцю та самозайнятій особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

З цього приводу, суд звертає увагу на відповідні висновки Верховного Суду щодо незаконності подвійного нарахування ЄСВ особам, які одночасно мають статус адвоката та є фізичними особами-підприємцями.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення у зразковій справі №520/3939/19, яким задовольнив вимоги позивача, вказавши, що взяття контролюючим органом на облік особи, як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений законом і підзаконними нормативно-правовими актами.

4 грудня 2019 року, розглянувши апеляційну скаргу ДПС, Велика Палата Верховного Суду залишила її без задоволення, а рішення КАС ВС - без змін.

У вказаній справі суд наголосив, що фізична особа - підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом № 2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно здійснювалось повторне нарахування позивачу єдиного внеску.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки позивач, сплачував ЄСВ у порядку та розмірах, визначених законодавством, в розмірі не менше мінімального, як самозайнята особа, це виключає обов`язок по сплаті у цей період ЄСВ позивачем ще і як фізичній особі-підприємцю.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 580/971/19, від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19 та від 05.12.2019 у справі № 260/358/19.

Крім того, 27 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №160/3114/19 досліджував питання щодо обов`язку сплачувати ЄСВ особою, яка була зареєстрована як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, за умови, що у цей період він був найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього ЄСВ та зазначив наступні висновки - особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Як встановлено судом під час розгляду справи, в період з 01.01.2017р по 31.07.2019р. позивач перебував в трудових відносинах з ТОВ «АФ «Арама» та ТОВ «АФ «Дигрепш груп».

Роботодавці сплачували ЄСВ, а підприємницьку та адвокатську діяльність в період з 01.01.2017р по 31.07.2019р. позивач не вів та доходів від такої діяльності не отримував.

З огляду на вищевикладене, дії відповідача-1 щодо подвійного нарахування суми ЄСВ та включення таких сум в інтегровану картку платника податків суд вважає незаконними та необґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про визнання дій ДПС України в частині включення подвійно нарахованої суми єдиного соціального внеску в розмірі 21 030,90 грн до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) зі статусом борг, суд вважає, що така вимога пред`явлена до неналежного відповідача, оскільки повноваження щодо нарахування та відображення сум ЄСВ в інтегрованій картці платника податків належить фіскальному орагану за місцем реєстрації такого платника, а саме ГУ ДПС у м. Києві.

Відтак, дана вимога до ДПС України не підлягає задоволенню.

Крім того, у поданому адміністративному позові позивач просить, зокрема, зобов`язати ДПС України виключити суму подвійно нарахованого єдиного соціального внеску в розмірі 21 030,90 грн з інтегрованої картки платника податків.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає такі вимоги позивача до ДПС України необґрунтованим і такими що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Механізм ведення обліку сплати податків встановлено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року №422 (далі - Порядок №422) де зазначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку №422, з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов`язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від`ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку №422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу III цього Порядку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у нього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема у постановах Верховного Суду від 19.02.2019р.(справа №825/999/17) та від 26.02.2019р. (справа №805/4374/15-а).

В п. 3, 4, 5 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №422, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 встановлено, наступне:

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

- Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

- Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

- Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Органу ДПС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКПП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.

Пунктом 2 Порядку №422 врегульовано, що ІКПП відкриваються за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, самозайнятих осіб).

Таким чином, здійснення контролю та ведення повноти даних ІКПП закріплено за відповідним територіальним органом ДПС, тобто в даному випадку за ГУ ДПС у м. Києві.

З огляду на вищевикладене, вимога про зобов`язання ДПС України виключити суму подвійно нарахованого єдиного соціального внеску в розмірі 21 030,90 грн з інтегрованої картки платника податків не підлягає задоволенню.

Проте, за підсумками розгляду справи, з метою захисту порушених прав позивача щодо подвійно нарахованих сум ЄСВ та відображення таких сум в ІКПП зі статусом борг, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві виключити суму подвійно нарахованого єдиного соціального внеску в розмірі 21 030,90 грн з інтегрованої картки позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити частково;

2. Визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві в частині нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017р по 31.07.2019р в сумі 21 030,90 грн ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );

3. Визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві в частині включення подвійно нарахованої суми єдиного соціального внеску в розмірі 21 030,90 грн до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) зі статусом борг;

4. Зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві виключити суму подвійно нарахованого єдиного соціального внеску в розмірі 21 030,90 грн з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

5. В іншій частині позову відмовити;

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа