Рішення № 105848794, 01.06.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2022 року м. Київ № 640/23777/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києвіпро визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки, що становить 9118,81 грн. відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1V;

2) зобов`язати та зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки, що становить 9118,81 грн, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, починаючи з 04.03.2021.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що перебував на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-Х1І.

Додає, що керуючись своїм правом, 04.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1V із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки.

На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком у спосіб передбачений Законом № 1058-IV. Проте, як зазначено у позові, взамін врахування правильного показника середньої заробітної плати, який мав враховуватись за останні три роки, що передували року (2021 рік) звернення із заявою про призначенням пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV, тобто за 2018-2020 роки (що становить 9118,81 гри), відповідач застосував показник середньої заробітної плати у сумі 5426,60 грн.

Позивач звертає увагу на те, що середній показник заробітної плати (доходу) в Україні за 2018, 2019 та 2020 роки дорівнює сумі 9118,81 грн, що підтверджуються листом Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 30.04.2021 № 2800-030102-8/20738.

Позивач зазначає, що 29.04.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві щодо виправлення помилки Відповідача в обчислення пенсії та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018. 2019 та 2020 роки, що становить 9118,81 грн.

Однак, як зазначено у позові, у своєму листі від 02.06.2021 ГУ ПФУ в м. Києві відмовило у задоволені заяви ОСОБА_1 посилаючись на те, що призначення пенсії Позивачу було здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» та статті 42 Закону № 1058-IV із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, а саме, 4888,83 грн х 1,11 = 5426,60.

Крім того, як зазначає позивач, відповідач зазначив, що при переході з однієї пенсії на іншу застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) неможливо, оскільки це суперечить чинному законодавству.

Звернув увагу, що ОСОБА_1 була призначена пенсія відповідно до Закону № 2262-ХП, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України №1058-IV Позивач звернувся вперше.

Отже, на думку позивача, пенсія Позивачу відповідно до Закону України № 1058-IV має бути перерахована, виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2018-2020 роки, що передували року звернення (2021 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України, а тому при правильному підрахунку щомісячний розмір пенсії ОСОБА_2 повинен дорівнювати сумі 10643,33 грн. виходячи з наступного: 10519,50 грн - розмір пенсії за віком (24947,24 грн [середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за 2018, 2019 та 2020 роки: 9118,81 грн х 2,73580] х 0,42167) - згідно зі статтею 27 Закону № 1058-1V; 123,83 грн - доплата за понаднормовий стаж роботи 7 рік (1769,00 грн х 7 %) - згідно зі статтею 28 Закону № 1058-IV.

Враховуючи це, як вважає позивач, Позивач щомісячно недоотримає пенсію в сумі 4259,35 грн (10643,33 грн - 6383,98 грн).

Тому, на думку позивача, дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у застосуванні показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки при призначенні пенсії згідно із Законом України №1058-IV носять протиправний характер.

Виходячи з цього, як йдеться у позові, порушене право підлягає захисту в судовому порядку та має бути відновлене з моменту такого порушення, тобто з 04.03.2021 (з дати призначення пенсії Позивачу за віком згідно із Законом України №1058-1V).

Позиція відповідача.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у позові.

Зазначає, що питання призначення пенсії за віком та переведення з одного виду пенсії на інший регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Додає, що згідно п. 2 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Таким чином, на думку ГУ ПФУ, пенсія може призначатися лише один раз та один з її видів. Якщо особа має право на декілька видів пенсії, то вона може перейти на інший вид пенсії після призначення, але це буде не призначення, а перехід з виду на вид пенсії.

Наполягає, що під час переведення особи з одного виду пенсії на інший застосовують норми закону в редакції, чинній на час такого переведення.

Так, згідно п. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із змінами переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за період страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсій.

Отже, на думку ГУ ПФУ, показник середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки застосовують під час переведення лише з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (лише у разі якщо її призначають уперше) і за наявності в особи 24 місяців страхового стажу, який вона набула після призначення (попереднього перерахунку) пенсії по інвалідності незалежно від перерв у роботі.

Відтак, як вважає ГУ ПФУ, застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії немає законних підстав.

ГУ ПФУ зазначає, що позивачу з наведеного приводу надана відповідь листом № 14682-13674/Ш-02/8-2600/21 від 02.06.2021 та звернута увага, що відповідно до постанови КМ України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,11, а саме, 4888,83 грн. x l,11 = 5426,60 грн.

Додає, що оскільки Позивач перебував на обліку в ГУ ПФУ та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" згідно заяви від 04.03.2021 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який залишається таким, що враховується під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії в розмірі 5426,60 грн.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 02.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження, в порядку ст. 263 КАС України.

Встановлені судом обставини.

До подання 04.03.2021 заяви про перерахунок пенсії, позивачу була призначена пенсія за Законом № 2262-Х1І «за вислугу років».

Тобто, вперше пенсія призначена за Законом № 2262-Х1І.

04.03.2021 позивачем до ГУ ПФУ подана заява з проханням: «прошу перерахувати за іншим законом». У графі «вид перерахунку» зазначено - «перехід на інший вид пенсії». У графі «Пенсія на іншій підставі….» зазначено - «призначалась», у графі «На сьогодні» зазначено «працюю».

На підставі цієї заяви позивача переведено на інший вид пенсії, як зазначено вище, - за Законом №1058-1V на «пенсію за віком» та з урахуванням постанови КМ України від 22.02.2021 № 127 проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,11, а саме - 4888,83 грн. * 1,11 = 5426,60 грн. (2014-2016; період первинного призначення пенсії).

Не погоджуючись з таким розрахунком, позивач 06.05.2021 звернувся до ГУ ПФУ з вимогою враховувати показники 2018 - 2020 років, зазначаючи (вірогідно помилково), що пенсія перерахована за показниками середньої заробітної плати за 2018-2020.

ГУ ПФУ надало позивачу роз`яснення від 02.06.2021 щодо нормативно-правового регулювання спірного питання та з викладенням відповідних розрахунків, застосованих до даного випадку.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відтак, для цілей застосування того чи іншого показника формули розрахунку/ перерахунку пенсії, показника середньої заробітної плати, який має застосовуватись у спірних відносинах, слід визначитись, чи мало місце призначення позивачу пенсії вперше у 2021 році, чи раніше, що, відповідно, зумовлює застосування належних до цих обставин норм права.

При цьому, як встановлено судом, у вищезгаданій заяві позивач самостійно зазначив «вид перерахунку» - «перехід на інший вид пенсії», у графі «Пенсія на іншій підставі….» зазначено - «призначалась».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (у початковій редакції) військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

З урахуванням подальших змін, дана стаття має наступну редакцію.

Так, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Те саме передбачено ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Таким чином, на рівні вказаних норм установлено рівнозначність статусу вказаних пенсій, які отримував та отримує позивач, як державних, - як отримуваних за одним Законом, так і за іншим.

Обравши одну з державних пенсій при виході на пенсію (у період до подання заяви від 04.03.2021) згідно Закону N 2262-XII, особа вважається такою, якій вперше призначено одну з державних пенсій.

Подальше отримання іншої державної пенсії не свідчить про призначення пенсії вперше («повторно вперше», що само по собі є взаємовиключним), а свідчить про переведення з одного виду державної пенсії на інший.

Наведене вже само по собі вказує на помилковість висновків позивача відносно того, що інша державна пенсія, яка виплачувалась йому після подання заяви від 04.03.2021 за Законом № 1058-IV є пенсією, яка також призначена вперше.

На підтвердження цієї тези слід додати, що відповідно до ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні, що вказує на єдність статусу державних пенсій за Законом № 2262-XII та за Законом № 1058-IV, які складають єдину систему пенсійного забезпечення громадян України, у зв`язку з чим призначення пенсії вперше за одним з цих законів та подальша виплата вже за іншим законом не змінює кваліфікації цих процедур як призначення пенсії та подальше переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення державної пенсії повторно вперше (вдруге вперше).

На підтвердження тези відносно того, що у даному випадку у 2021 відбулось не призначення пенсії вперше, а переведення з одного виду пенсії на інший, слід зазначити, відповідно до положень статті Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються такі види державних пенсій:

а) трудові пенсії:

за віком;

по інвалідності;

в разі втрати годувальника;

за вислугу років.

У свою чергу, відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

З наведеного у сукупності вбачається, що процедура призначення пенсії вперше пов`язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів пенсій (пенсійних виплат), чи «за вислугу років», чи на «пенсію за віком».

У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками державної пенсії.

Визначення «призначення пенсії» та «переведення» з одного виду пенсії на інший" не є співставними та є різними правовими категоріями за підставами виникнення та наслідками реалізації.

Визначення терміну «переведення» не може застосовуватись у значенні «первинного призначення» пенсії.

Пенсія за віком, яка отримується позивачем з 2021 в рамках Закону № 1058-IV, та пенсія за вислугу років, яка отримувалась до цього в рамках Закону № 2262-ХІІ, є одними з видів державних пенсійних виплат, у зв`язку з чим з 04.03.2021 відносно позивача мало місце саме переведення на інший вид пенсійних виплат - за віком, на іншу державну пенсію, що свідчить про помилковість доводів позивача в аспекті заявлених позовних вимог та свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних відносин ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 (як для випадків призначення пенсії вперше) та для зобов`язання ГУ ПФУ провести з 04.03.2021 перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2018-2020 роки, у розмірі 9118,80 грн.

Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують вищенаведених висновків суду та не доводять зворотного. У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Що стосується посилання позивачки на судову практику, слід зазначити, що судова практика не стоїть на місці. У багатьох сферах вона еволюціонує і постійно розвивається. Як свідчить і практика ЄСПЛ, Конвенція - це живий організм, і її необхідно тлумачити з урахуванням реалій сьогоднішнього дня. Як зазначив Суд у рішенні «Тайрер проти Сполученого Королівства» від 25 квітня 1978 р. (Tyrer v. the United Kingdom), вперше тлумачити Конвенцію як «живий організм» («живий інструмент») почала Європейська комісія з прав людини, а Суд з таким тлумаченням погодився: «Суд повинен також нагадати, що, як слушно наголосила Комісія, Конвенція є живим інструментом і повинна тлумачитися у світлі умов сьогодення (п. 31)», чим і керується суд у даній справі.

При цьому, справа № 133/476/15-а, на яку посилається заявник, мала інші обставини, не стосувалася первинного призначення «військової» пенсії, тобто не є співставною з обставинами даної справи. Те саме стосується справи № 185/1474/17, № 495/620/17. Більш того, у зазначених справах не аналізувалося застосування у спірних відносинах, як у даному випадку, постанови КМ України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», що також вказує на неспівставність обставин вказаних справ до даної справи.

Відносно тези щодо того, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, слід повторитися, що відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні, що вказує на помилковість тези про «відірваність» цього Закону від системи пенсійного забезпечення, інших законів з питань пенсійного забезпечення та його «особливе», відокремлене застосування до питань призначення пенсій та переведення на інший вид пенсії.

Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак, оскільки судом не встановлено вчинення ГУ ПФУ відносно позивача протиправних дій чи допущення протиправної бездіяльності або ж прийняття протиправного рішення, підстав для задоволення судом не вбачається.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).

Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Суддя О.А. Кармазін