Ухвала суду № 105846204, 19.08.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5837/22

(1-кс/199/961/22)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

власника майна ОСОБА_5 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро погоджене з прокурором Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_3 , клопотання слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12022041630000630, розпочатого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.4 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась слідчий за погодженням із прокурором із вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого послалась на те, що в СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022041630000630, кваліфікованому за ст.186 ч.4 КК України, розпочате за фактом повідомлення від ОСОБА_7 про те, що за адресою АДРЕСА_1 , невстановлена особа відкрито заволоділа його велосипедом. В результаті оперативно-розшукових заходів було встановлено особу, яка може бути причетна до скоєння даного кримінального правопорушення, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого 17 серпня 2022 було затримано в порядку ст.208 КПК України. В ході особистого обшуку затриманого було вилучено грошові кошти в сумі 2596 гривень, проїзний документ на ім`я підозрюваного та сім-картку мобільного оператора «Водафон». Постановою слідчого від 18 серпня 2022 року слідчим було винесено постанову про визнання вищевказаного майна речовими доказами у кримінальному провадженні та вирішено питання про його зберігання. За таких обставин, посилаючись на те, що вказане майно є речовими доказами в кримінальному провадженні, слідчий просила її клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене майно.

В судовому засіданні прокурор підтримала подане слідчим клопотання та просила його задовольнити в повному обсязі із викладених у ньому підстав.

Слідчий в судовому засіданні також підтримала подане нею клопотання, просила його задовольнити в повному обсязі.

Власник майна та його представник проти задоволення клопотання заперечували з підстав недоведеності значення коштів, питання про арешт яких вирішується, для розслідуваного кримінального провадження та/або здобуття їх злочинним шляхом, в тому числі внаслідок продажу викраденого велосипеду. Представник власника майна окремо відзначив про потребу його підзахисного у цих коштів, в тому числі у випадку обрання відносно нього запобіжного заходу.

Вислухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали поданого клопотання, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

В судовому засіданні встановлено, що СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022041630000630, кваліфікованому за ст.186 ч.4 КК України та розпочатому за фактом неправомірного заволодіння невідомою особою 17.08.2022 в період часу з 13:00 години по 14:00 годину за адресою: м. Дніпро, вул.Бажова, 28 велосипедом фірми «Cannondale», який перебував у користуванні неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до протоколу затримання особи від 17 серпня 2022 року в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підозрюється у вчиненні даного кримінального правопорушення, було виявлено та вилучено: 1) грошові кошти у сумі 2596 гривень, (3 купюри номіналом 500 грн. АП6469098, АІ7222048, АП2997908), (1 купюра номіналом 1000 грн. ЕГ8936013), (1 купюра номіналом 50 грн. ТБ4206888), (2 купюри номіналом 20 грн. ЧБ0689133, ЕБ3594942), (1 купюра номіналом 5 грн. ЮД1743651), (1 купюра номіналом 1 грн. УГ2902929). Запаковані до спец. пакету НПУ WAR1092033; 2) проїзний документ АСК «ЕКСПРЕС» №105892 на ім`я ОСОБА_8 , ІПН: НОМЕР_1 на відправлення 17.08.2022 о 20:50, час купівлі квитка 18:37 17.08.2022. Запаковані до спецпакету WAR1092032; 3) сім-картка мобільного оператора «Водафон» з серійним номером НОМЕР_2 . Запаковані до спецпакету WAR1092032.

Постановою слідчого від 18 серпня 2022 року слідчим було винесено постанову про визнання вищевказаного майна речовими доказами у кримінальному провадженні та вирішено питання про його зберігання.

За змістом ст.ст.131, 132, 167, 170 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, різновидом яких є тимчасове вилучення майна та арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України.

Частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

За змістом ст.ст.168, 208, 234, 236 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, в тому числі затриманої особи.

Відповідно до ст.170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частинами 2, 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частинами 10, 11 ст.170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст.173 ч.1 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Аналізуючи наведені слідчим в її клопотанні фактичні обставини, як підстави для задоволення клопотання, в контексті долучених до клопотання матеріалів, як доказів таких фактичних обставин, з урахуванням на вказані вище положення чинного кримінального процесуального законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання. Правова позиція суду, покладена в основу такого результату розгляду клопотання, ґрунтується на тому, що застосування арешту майна як різновиду заходів забезпечення кримінального провадження має слугувати меті досягнення дієвості кримінального провадження, в рамках якого такий арешт здійснюється, зокрема шляхом забезпечення збереження майна, яке має значення речових доказів у такому кримінальному провадженні. У поданому слідчим клопотанні ставиться питання про арешт майна саме для збереження речових доказів, а тому таке майно повинно мати значення речових доказів саме у кримінальному провадженні №12022041630000630, в рамках якого подане клопотання про арешт майна. Разом з тим, як слідує зі змісту клопотання та його матеріалів, майно, арешт якого просить здійснити слідчий, не було предметом злочинного посягання у кримінальному провадженні №12022041630000630. Більш того, в тексті клопотання слідчого відсутнє належне обґрунтування значення майна, арешт якого вирішується, для кримінального провадження №12022041630000630, неможливо встановити таке значення і зв`язок зі змісту долучених до клопотання в якості доказів документів. Таким чином, оскільки арешт майна, який просить здійснити слідчий, не має на меті досягнення дієвості саме кримінального провадження №12022041630000630, а докази значення такого майна як речових доказів суду не подані, суд приходить до висновку про невідповідність клопотання, його меті нормам ст.ст.131, 173 КПК України, а тому і про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.98, 131, 132, 167, 168, 170, 173, 208, 234, 236, 309, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Лівобережної окружної прокуратури м.Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12022041630000630, розпочатого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.4 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного провадження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1