Рішення № 105844100, 22.08.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2022 р. справа № 809/119/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними і скасування рішення № 206050001/2016/000795/2 від 22.12.2016 та картки відмови № 206050001/2016/00945 від 22.12.2016, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 206050001/2016/00945 від 22.12.2016 та рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000795/2 від 22.12.2016.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки «Nissan», модель NV200, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1461 см3, тип двигуна дизель, 2013 року випуску, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 206050001/2016/00945 від 22.12.2016 та рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000795/2 від 22.12.2016. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури № 80/16 від 12.12.2016 оплатив через відділення пошти повну вартість автомобіля в сумі 2400,00 EUR. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). Відтак, позивач вважає, що застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості до 4480,00 EUR порушує права позивача. Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 відкрито провадження у справі № 809/119/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000795/2 від 22.12.2016 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 206050001/2016/00945 від 22.12.2016.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 07.04.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Верховний Суд в постанові від 07.04.2021 зазначив, що відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодились із позицією Митниці про те, що зазначена позивачем митна вартість транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку із тим, що подані на її підтвердження документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Проте, суди не надали оцінки оскаржуваному рішенню в контексті пункту 1 частини другої статті 55 МК України, яка містить вимогу про обов`язкове зазначення в рішенні про коригування митної вартості обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також не з`ясували, у зв`язку із чим митний орган визнав подані позивачем документи недостатніми або такими, що містять недоліки, не підтверджують заявлену митну вартість (її складові), дають підстави для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а також дійсно могли вплинути та вплинули на визначену позивачем митну вартість товару, тобто не перевірили наявності як таких підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини другої статті 58 МК України щодо використання другорядного методу визначення митної вартості товарів через неможливість її визначення за основним. Не встановлено судами й тієї обставини, чи надсилались ОСОБА_1 за пропозицією Митниці, викладеною в електронному повідомленні, будь-які додаткові документи (хоча на поданні останніх він наголошував як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі) в підтвердження заявленої ним за основним методом митної вартості.

20.04.2021 здійснено автоматизований розподіл адміністративної справи № 809/119/17.

Ухвалою від 22.04.2021 суд визначив здійснювати провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 09.06.2021 замінено відповідача в адміністративній справі № 809/119/17: Івано-Франківську митницю ДФС на правонаступника: Галицьку митницю Держмитслужби.

02.08.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Івано-Франківської митниці № 7.21-1/10/6/214 від 28.07.2021 про заміну відповідача, в якому Івано-Франківська митниця просила суд замінити в порядку правонаступництва Галицьку митницю Держмитслужби на Івано-Франківську митницю.

Ухвалою від 02.09.2021 суд відмовив в задоволенні клопотання Івано-Франківської митниці № 7.21-1/10/6/214 від 28.07.2021 про заміну відповідача.

10.09.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Івано-Франківської митниці від 08.09.2021 про заміну відповідача, в якому Івано-Франківська митниця просила суд замінити в порядку правонаступництва Галицьку митницю Держмитслужби на Івано-Франківську митницю.

Ухвалою від 13.09.2021 суд замінив відповідача в адміністративній справі № 809/119/17: Галицьку митницю Держмитслужби на правонаступника: Івано-Франківську митницю.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , в інтересах позивача, подав до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 206050001/2016/405715 від 21.12.2016, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: транспортний засіб марки «Nissan», модель NV200, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1461 см3, тип двигуна дизель, 2013 року випуску (а.с. 15).

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме: рахунку-фактури № 80/16 від 12.12.2016, укладеного між ОСОБА_1 та нерезидентом Ciolpan Alexandru за ціною 2400,00 євро.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією № 206050001/2016/405715 від 21.12.2016 було надано відповідачу такі документи: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 209090403/2016/02789 від 16.12.2016 (а.с. 16); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 25.07.2013 (а.с. 11); рахунок-фактуру № 80/16 від 12.12.2016 (а.с. 12); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 3105 від 12.12.2016; доручення № 1211 від 17.11.2016.

Як зазначено представником відповідача у запереченні на позовну заяву, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, інспектор Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом подано неповний перелік первинних документів, зазначених в частині другій статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість вищевказаного транспортного засобу, зокрема документ про сплату коштів в розмірі 2400,00 євро.

Івано-Франківською митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 21.12.2016 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с. 44). Також відповідач, посилаючись на пункт 8 частини третьої статті 53 Митного кодексу України просив надати висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 44).

21.12.2016 на вказане електронне повідомлення ОСОБА_2 направив митному органу електронне повідомлення, до якого долучив сканкопії експортної митної декларації країни відправлення від 12.12.2016 № 16ВЕЕ0000050203571 (а.с. 85) та супровідної записки до неї, згідно якої повідомив про відсутність у декларанта інших документів, окрім вже наданої експортної митної декларації країни відправлення (а.с. 84).

Відповідач за результатами розгляду поданої електронної митної декларації № 206050001/2016/405715 від 21.12.2016 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 206050001/2016/00945. Згідно Картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п`ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: Каталог SCHWACKELISTE 08/2016 ст. 750, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини другої статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с. 36).

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000795/2 від 22.12.2016, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 4480,00 євро (а.с. 8-9).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації № 206050001/2016/405715 від 21.12.2016 та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № 206050001/2016/00945 та рішення про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000795/2 від 22.12.2016.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною четвертою статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Верховний Суд в постанові від 07.04.2021 зазначив, що суди не надали оцінки оскаржуваному рішенню в контексті пункту 1 частини другої статті 55 МК України, яка містить вимогу про обов`язкове зазначення в рішенні про коригування митної вартості обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також не з`ясували, у зв`язку із чим митний орган визнав подані позивачем документи недостатніми або такими, що містять недоліки, не підтверджують заявлену митну вартість (її складові), дають підстави для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а також дійсно могли вплинути та вплинули на визначену позивачем митну вартість товару, тобто не перевірили наявності як таких підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини другої статті 58 МК України щодо використання другорядного методу визначення митної вартості товарів через неможливість її визначення за основним.

Не встановлено судами й тієї обставини, чи надсилались ОСОБА_1 за пропозицією Митниці, викладеною в електронному повідомленні, будь-які додаткові документи (хоча на поданні останніх він наголошував як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі) в підтвердження заявленої ним за основним методом митної вартості.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим митний орган вправі витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі № 809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі № 21-127а15 та від 02.06.2015 в справі № 21-498а15.

Відповідач в оскаржуваному рішенні № 206050001/2016/000795/2 від 22.12.2016 не вказав які конкретно обставини обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

Також суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, не надання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Судом встановлено, що подані декларантом позивача 21.12.2016 до митного оформлення документи (рахунок-фактура) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини другої статті 53 МК України.

Як встановлено судом з матеріалів справи, підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало те, що позивач не надав банківський платіжний документ та/або інший платіжний документ, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, зокрема, що підтверджують вартість автомобіля марки «Nissan», модель NV200, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1461 см3, тип двигуна дизель, 2013 року випуску.

Суд вважає таку позицію Івано-Франківської митниці ДФС помилковою та зазначає таке.

Відповідно до копії рахунку-фактури № 80/16 від 12.12.2016, ОСОБА_1 придбав в нерезидента Ciolpan Alexandru транспортний засіб: автомобіль марки «Nissan», модель NV200, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1461 см3, тип двигуна дизель, 2013 року випуску, за ціною 2400,00 євро (а.с. 12-13). Вказаний документ містить усі необхідні реквізити сторін: продавця ОСОБА_3 та покупця ОСОБА_1 . Водночас, рахунок-фактура містить відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу марки «Nissan», модель NV200, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1461 см3, тип двигуна дизель, 2013 року випуску. Також рахунок-фактура № 80/16 від 12.12.2016 містить запис про ціну вказаного автомобіля 2400,00 євро.

Вищевказаний документ, на переконання суду, є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України.

Окрім цього, позивач зазначив, що на підставі рахунку-фактури № 80/16 від 12.12.2016 оплачено через відділення пошти повну вартість автомобіля в сумі 2400,00 євро, що підтверджується копією квитанції № 324900006568 від 12.12.2016 (а.с. 13). Водночас, жодних документів на підтвердження факту подання митному органу такої квитанції позивач суду не надав.

Також судом встановлено, що за результатом розгляду митної декларації № 206050001/2016/405715 від 21.12.2016 та долучених до неї документів, Івано-Франківською митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 21.12.2016 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с. 44). Також відповідач, посилаючись на пункт 8 частини третьої статті 53 Митного кодексу України просив надати висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 44).

21.12.2016 на вказане електронне повідомлення ОСОБА_2 направив митному органу електронне повідомлення, до якого долучив сканкопії експортної митної декларації країни відправлення від 12.12.2016 № 16ВЕЕ0000050203571 (а.с. 85) та супровідної записки до неї, згідно якої повідомив про відсутність у декларанта інших документів, окрім вже наданої експортної митної декларації країни відправлення (а.с. 84).

Зазначені обставини щодо подання 21.12.2016 декларантом митному органу експортної митної декларації країни відправлення від 12.12.2016 № 16ВЕЕ0000050203571 та супровідної записки до неї підтверджуються листом ОСОБА_2 від 22.03.2017, наданого адвокату Кузику В.І. на адвокатський запит від 21.03.2017 № 33 (а.с. 81-88).

Вказаний лист ОСОБА_2 від 22.03.2017 позивач долучив до апеляційної скарги від 23.03.2017 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 (а.с. 77-78).

Водночас, в запереченні до апеляційної скарги від 12.04.2017 за № 117/09-70-10-22, а також під час розгляду цієї справи в апеляційному, касаційному судах та новому розгляді судом першої інстанції, Івано-Франківська митниця ДФС не спростувала докази факту отримання 21.12.2016 електронного повідомлення від ОСОБА_2 з долученими сканкопіями експортної митної декларації країни відправлення від 12.12.2016 № 16ВЕЕ0000050203571 та супровідної записки до неї (а.с. 96-98).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною шостою 6 статті 77 КАС України визначено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З огляду на вищевказані положення КАС України, за умови відсутності спростування відповідачем доказів факту отримання 21.12.2016 електронного повідомлення від ОСОБА_2 з долученими сканкопіями експортної митної декларації країни відправлення від 12.12.2016 № 16ВЕЕ0000050203571 та супровідної записки до неї, суд дійшов висновку, що такі документи були направлені декларантом 21.12.2016 митному органу у відповідь на електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів.

Так, копія митної декларації країни відправлення від 12.12.2016 № 16ВЕЕ0000050203571 підтверджує відомості щодо ціни товару, продавця, покупця, ідентифікації транспортного засобу, зазначені в рахунку-фактурі № 80/16 від 12.12.2016 (а.с. 14).

Таким чином, рахунок-фактура № 80/16 від 12.12.2016 містить відомості щодо придбаного автомобіля марки «Nissan», модель NV200, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1461 см3, тип двигуна дизель, 2013 року випуску. Вказані відомості також відповідають відомостям, зазначеним в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 209090403/2016/02789 від 16.12.2016 (а.с. 16), свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 25.07.2013 (а.с. 11), митній декларації країни відправлення від 12.12.2016 № 16ВЕЕ0000050203571 (а.с. 14).

Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16 щодо аналогічного аргументу митного органу. Касаційний суд зазначив, що посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо підставності та обґрунтованості картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № 206050001/2016/00945 від 22.12.2016 та рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000795/2 від 22.12.2016 з визначенням митної вартості за резервним методом в розмірі 4480 євро, то суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною четвертою статті 57 МК України.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини шостої статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьою статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою та п`ятою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598 (далі Правила № 598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000795/2 від 22.12.2016, в ній є посилання на визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), однак відсутні будь-які відомості про номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Водночас, вказане рішення навпаки містить інформацію про те, що 2-5 методи (визначення митної вартості (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості ззгідно методів 4 та 5.

Також необхідно наголосити на тому, що згідно пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Оскаржене рішення відповідача про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте, відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду № 826/28024/15 від 18.12.2018, № 815/1670/17 від 21.12.2018, № 813/663/17 від 18.12.2018, № 815/228/17 від 21.12.2018 і № 820/1436/17 від 18.12.2018.

Представник відповідача в запереченні від 01.02.2017 № 20/09-70-10-22 на позов зазначив, що такий розрахунок робився інспектором з використанням джерела інформації: Каталог SCHWACKELISTE 08/2016 стр. 750. Стартова ціна 6500,00 євро 900,00 євро різниця між місяцями каталога. Згідно листа ДФС від 18.11.2016 посадовою особою митного органу скориговано ціну на -20%, оскільки термін експлуатації транспортного засобу більше 3 років. Так, митна вартість автомобіля визначена 4480,00 євро. Контроль за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів при ввезенні їх на митну територію України здійснюється відповідно до наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 № 885 (а.с. 32-34).

З огляду на положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика), а також Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації), апеляційний суд зазначає, що пунктом 5 Методичних рекомендацій дійсно передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).

На виконання статті 8 Закону України Про судову експертизу та статті 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Підпунктом 7.53.5 пункту 7.53 Методики визначено, що довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження)

У пункті 10 Додатку 8 Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням до Методики зазначений періодичний довідник SuperSCHWACKE - Eurotax, Швейцарія.

Суд критично ставиться до такої інформації, за допомогою якої, як свідчать матеріали справи і оскаржуване рішення, визначено митну вартість товару у розмірі 4480,00 EUR, з огляду на такі підстави.

Коригуючи митну вартість товару за резервним методом відповідач керувався інформацією з каталогу «SchwackeListe», наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів», відповідно до п. 1.2. вказаного Наказу Державної митної служби України начальники митниць повинні забезпечити підрозділи, що здійснюють контроль за визначенням бази оподаткування транспортних засобів, вузлів та агрегатів, джерелами цінової інформації - довідниками: «Suреrschwаске», «Schwackeliste», «Schwackeliste Trailertax» видавництва «Еurоtaх», «Used Саr Guide», «Тгаvel Тгаіler Guide» видавництва «Кеllеу Вlyе Воок Auto market report», з обов`язковим оновленням щокварталу.

Разом з цим, наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів» має рекомендаційний характер, а каталог «SchwackeListe» - інформаційний.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, зазначеним в постановах від 14.07.2020 в справі № 809/1734/16, від 17.05.2022 в справі 809/506/17 та від 14.06.2022 в справі № 809/257/17.

Також інформаційний характер має лист ДФС України за № 37069/7/99-99-19-01-02-18 від 18.11.2016, зазначений представником відповідача в запереченні від 01.02.2017 № 20/09-70-10-22 на позов, згідно якого передбачено корегування ціни транспортного засобу на -20%, якщо термін його експлуатації більше 3 років (а.с. 39-41).

Враховуючи викладене, інформація з довідника «SchwackeListe» не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд вважає, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Таким чином, суд констатує, що оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару № 206050001/2016/000795/2 від 22.12.2016 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини другої статті 55 МК України не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та із порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, то позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними і скасування рішення № 206050001/2016/000795/2 від 22.12.2016 та картки відмови № 206050001/2016/00945 від 22.12.2016 належить задовольнити в повному обсязі.

Водночас, суд відзначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Королівства Бельгії відомостей щодо недостовірності обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом: Ciolpan Alexandru транспортного засобу: автомобіль марки «Nissan», модель NV200, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1461 см3, тип двигуна дизель, 2013 року випуску, за ціною 2400,00 євро, на підставі рахунку-фактури № 80/16 від 12.12.2016, а також неотримання від позивача готівкових коштів саме в розмірі 2400,00 EUR та/або отримання іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця ДФС чи інший компетентний на той час контролюючий орган не позбавлені права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та донарахувати обов`язкові платежі, що підлягають сплаті при митному оформленні.

Одночасно, суд відзначає, що за змістом вимог частини шостої статті 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Так, відповідно до частини першої статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів про митну вартість транспортного засобу, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини протиправності Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості товарів, має правовим наслідком застосування відповідного виду відповідальності.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем надано суду квитанції про сплату судового збору за подання позову до суду в цій справі за № 127.142.1/40607 від 16.01.2017 в розмірі 640,00 грн. та за № 128.142.1/40633 від 17.01.2017 в розмірі 640,00 грн. (а.с. 3). Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не подано.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № 206050001/2016/00945 від 22.12.2016.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № 206050001/2016/000795/2 від 22.12.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (ідентифікаційний код 43971364, вулиця Чорновола, 159, місто Івано-Франківськ, 76005) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Івано-Франківська митниця, ідентифікаційний код 43971364, вулиця Чорновола, 159, місто Івано-Франківськ, 76005.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.