Ухвала суду № 105838128, 18.08.2022, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Юрченко С.О.

Єдиний унікальний № 368/676/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року суддя Ржищівського міського суду Київської області Юрченко С.О., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Переселенської територіальної громади Обухівського району про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями та про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2022 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла вказана вище позовна заява на підставі розпорядження Кагарлицького районного суду Київської області від 04 серпня 2022 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 серпня 2022 року, - визначено головуючого суддю Юрченка С.О.

Перевіривши позовну заяву, суддею встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, згідно такого.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно п. п. 4, 6, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Проте вищевказані вимоги ст. 175 ЦПК України при зверненні до суду позивачкою не виконані.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві позивачка ОСОБА_1 зазначила ціну позову 273585,00 грн та вказала, що це розмір моральної шкоди. Однак в прохальній частині позовної заяви відсутня вимога про стягнення моральної шкоди з будь-кого з відповідачів.

При цьому, на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору позивачка посилається на п. 13 ч. 2 ст. 3 Закон України «Про судовий збір», згідно якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення повноважень.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивачкою всупереч пункту 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не викладено вимоги про визнання незаконними рішень чи дій органу державної влади, що рішення є незаконним, дії протиправними. Таким чином процесуальним обов`язком позивачки є долучення до позовної заяви доказів в підтвердження правової підстави звернення до суду з вказаним позовом та підстави звільнення від сплати судового збору. Тобто, подати суду преюдиційне рішення суду, яке вступило в законну силу, яким визнано незаконним та скасовано рішення органу державної влади або визнано протиправними дії.

Таким чином, посилання в позові на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень закону є помилковими та не ґрунтуються на вимогах закону, тому позивачка має сплатити судовий збір за подання позовної заяви, однак, в порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачем не надано документ, що підтверджує сплату судового збору та не доведено наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Порядок та підстави відшкодування моральної шкоди визначено ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).

Аналогічна правова позиція визначена і у статті 23 Цивільного кодексу України.

За ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 4 Постанови від 31 березня 1995 року визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.

За змістом частини третьої статті 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди стає майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (провадження №61-23674св18) дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою. А тому за неї підлягає сплаті судовий збір як за позовну вимогу майнового характеру згідно абз. 3 п.п. 1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позовна заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов; до заяви повинні бути додані необхідні документи, наприклад, докази причино-наслідкового зв`язку між станом здоров`я та (або) душевними стражданнями позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідачів, зокрема, докази витрат на лікування.

Всупереч вказаним положенням, виходячи з суми заявленої позивачем моральної шкоди у розмірі 273585,00 грн., в позові не обґрунтовано: - якими міркуваннями керувалася позивачка при визначенні розміру моральної шкоди; - чи можна вважати розумними вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в такій сумі, виходячи з вимог ст. 23 ЦК України; - якими доказами підтверджується завдання позивачці з боку відповідачів моральної шкоди саме в такому розмірі.

Дослідивши матеріали позовної заяви судом встановлено, що позивачкою також не додано документи, що підтверджують сплату судового збору за позовні вимоги немайнового характеру в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 992,40 грн. за кожну позовну вимогу.

Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки позовна заява в прохальній частині містить три позовні вимоги немайнового характеру то загальна сума судового збору складає 2977,20 грн., а тому позивачці слід сплатити судовий збір за реквізитами (код ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Крім того позивачці слід уточнити свої позовні вимоги оскільки у прохальній частині позовної заяви вона просить зобов`язати вчинити дії Переселенську територіальну громаду Обухівського району Київської області або іншу уповноважену особу. А тому, слід вказати, яку саме уповноважену особу зобов`язати вчинити дії, та яким чином припинити користування земельною ділянкою, оскільки Переселенська територіальна громада не існує як юридична особа.

Також потрібно додати докази порушення прав саме позивачки, оскільки власником будинку та 1/2 частини криниці, що розташований по АДРЕСА_1 згідно довідки № 254 від 25.04.2018 р., виданої виконавчим комітетом Переселенської сільської ради Кагарлицького району є ОСОБА_3 .

Слід зазначити, що позивачкою не зазначено в позовній заяві про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Переселенської територіальної громади Обухівського району про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями та про зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати обґрунтований розрахунок розміру моральної шкоди; сплатити судовий збір за три позовні вимоги немайнового характеру по 992, 40 грн. за кожну позовну вимогу; сплатити судовий збір за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; надати докази визнання неправомірності дій; визначити належного відповідача; надати документи на підтвердження права власноті на будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .

Вказані недоліки позовної заяви усунути не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя