Ухвала суду № 105836913, 17.08.2022, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17 серпня 2022 рокуСправа № 921/434/21УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

за участю секретаря Саловська О.А.

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про відстрочку виконання судового рішення (вх. №4950 від 03.08.2022) та заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про виправлення помилки у наказі (вх.№4967 від 03.08.2022) у справі №921/434/20

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м.Київ, 01021)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006 )

про стягнення 89 492 343,89 грн.

Встановив:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.11.2021 у справі №921/434/21задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та стягнуто з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" 71 005 689,24 грн заборгованості, 8 047 935,47 грн пені, 3 204 382,81 грн три відсотки річних 7 234 336,37 грн та 794 500 грн судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.11.2021 у справі 921/434/21 залишено без змін.

02 серпня 2022 року Господарським судом Тернопільської області видано наказ про примусове виконання судового рішення.

03.08.2022 до суду звернулося Акціонерне товариство "Укртрансгаз" з заявою (вх.№4967 від 03.08.2022) про внесення виправлень в наказ суду від 02.08.2022 у справі №921/434/21 в частині коду ЄДРПОУ відповідача, а саме: замість "код 03353503" зазначено "код 033353503".

Ухвалою суду від 04.08.2022 призначено судове засідання для розгляду заяви Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про відстрочку виконання судового рішення (вх. №4950 від 03.08.2022) та заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про виправлення помилки у наказі (вх.№4967 від 03.08.2022) у справі №921/434/20 на 17 серпня 2022.

Представниця стягувача в судовому засіданні підтримала заяву про внесення виправлень в наказ суду від 02.08.2022.

Представниця відповідача (боржника) стосовно поданої зави заперечень не подала.

Відповідно до ч.1 ст.328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч.3 вказаної статті, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне виправити помилку допущену в наказі суду 02.08.2022 описку, не змінюючи при цьому його суті.

Також, 03.08.2022 Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою (вх.4950) про відстрочку виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.11.2021 у справі № 921/434/21 на 6 місяців з дня ухвалення рішення.

Ухвалою суду від 04.08.2022 призначено судове засідання для розгляду заяви Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про відстрочку виконання судового рішення (вх. №4950 від 03.08.2022) на 17 серпня 2022.

Клопотанням №ТЕР-03/838 від 09.08.2022 боржник уточнив вимоги заяви про відстрочення виконання рішення суду та просить суд відстрочити рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.11.2021 у справі № 921/434/21 терміном на 6 місяців.

В судовому засіданні представниця боржника заяву про відстрочення виконання рішення підтримала. В обґрунтування поданої заяви пояснила, що ПрАТ "Тернопільгаз" є суб`єктом природних монополій, а тому обмежений у праві здійснення інших видів господарської діяльності відповідно до Розділу 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених Постановою НКРКП від 16.02.2017 року №201, ст.23 Закону України "Про ринок природного газу". Тариф на розподіл природного газу природного газу є єдиним джерелом фінансування діяльності підприємства з розподілу природного газу. Встановлення тарифів на розподіл природного газу належить до повноважень НКРЕКП. Зазначила, що товариство знаходиться у вкрай важкому фінансовому стані, на підтвердження чого послалась звіти про фінансові результати за період 2017-2021 роки, відповідно до яких збиток за 2017 склав 45 133,0 тис.грн, за 2018 - 19861,0 тис. грн, за 2019 - 138 619,0 тис. грн, за 2020 рік - 254 609,0 тис. грн та за 2021 - 46 391,00 тис. грн, що унеможливлює належне виконання господарських зобов`язань. Наслідком такого фінансового стану товариства є не господарська діяльність, а саме, не доведення Регулятором НКРЕКП такого тарифу на розподіл, природного газу, який покриває витрати ПрАТ "Тернопільгаз", що визначає ступінь вини товариства у виникненні заборгованості. Звертає увагу суду, що вказана заборгованість підлягає погашенню за рахунок державного бюджету.

29.08.2021 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ, та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021. В пояснювальній записці до проекту вказаного закону зазначено, що чинниками, що істотно вплинули на утворення та накопичення вищезазначеної заборгованості, насамперед, є: запровадження механізму покладення на суб`єктів ринку спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів під час функціонування ринку природного газу; затвердження тарифів на розподіл природного газу для операторів газорозподільних мереж на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємствам покривати обґрунтовані витрати, що призвело до збитковості відповідної діяльності та штучного накопичення боргів перед кредиторами операторів газорозподільних мереж.

Метою прийняття Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ, та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" є врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та супутніх ринків, яка виникла через неналежне урядування та складну економічну ситуацію.

Звертає увагу суду на те, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на розрахункову дату - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями.

Порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості передбачений ст. 3 вказаного Закону.

З метою врегулювання заборгованості за придбаний природний газ для покриття виробничо-технічних витрат, нормованих витрат та власні потреби, а також витрат на оплату праці, які не врегульовувались у зв`язку із не переглядом тарифів на розподіл природного газу протягом 2018-2019 років, ПрАТ звернулося з заявою від 07.06.2022 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики на комунальних послуг, про включення Товариства в Реєстр врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Заява про включення Товариства в Реєстр врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та подані документи перебувають на розгляді НКРЕКП.

Також просить суд врахувати, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан. Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнала військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022.

Просить суд задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення.

Представниця стягувача проти доводів боржника заперечила та пояснила що господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарюванні повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Ризики від власної господарської діяльності Боржника не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Вважає позиція Боржника відносно того, що ПрАТ "Тернопільгаз" у зв`язку встановленим низьким тарифом на розподіл природного газу, який є єдиним джерелом і фінансування діяльності підприємства, останнє не може здійснити погашення заборгованості перед АТ "Укртрансгаз", є надуманою. Також зазначила, що складне фінансове становище боржника не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання рішення. З поданих боржником звіти про фінансові результати за 2019 та 2020 роки свідчить, що фінансові показники за 2020 рік покращились в порівнянні з 2019 роком. Звіт про фінансові результати за 2021 рік просить суд не брати до уваги, оскільки у ньому відсутня інформація про фінансові показники за вказаний період, оскільки наданий звіт не містить сторінки "продовження додатка". Щодо посилання відповідача на те, що заборгованість стягнута рішенням суду від 01.11.2021 підлягає врегулюванню на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" зазначила що відповідачем не наведено жодних доказів, які б свідчили про його бажання та вжиття ним заходів, спрямованих на врегулювання наявної заборгованості перед Стягувачем, а надає лише копію листа від 07.06.2022 до. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з проханням включити товариство до Реєстру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Звертає увагу суду на те, що вказана заява була підготовлена боржником 07.06.2022 та відправлена 09.06.2022, тобто після винесення Західним апеляційним господарським судом постанови від 04.07.2022, якою Боржнику в черговий раз було відмовлено у задоволенні його вимог. Щодо посилання відповідача на введення в країні воєнного стану зазначив, що до ведення воєнного стану боржник вчиняв всі дії для уникнення відповідальності за порушення умов договору. Також пояснила, що збитки від воєнних дій, економічна відповідальність і ризики у веденні господарської діяльності у АТ "Укртрансгаз" значно вищі та не можуть бути співмірними зі збитками та ризиками у діяльності ПрАТ "Тернопільгаз". Також зазначив, що відстрочення виконання рішення Господарського суду а Тернопільської області від 01.11.2021 у справі № 921/434/21 унеможливить виконання АТ "Укртрансгаз" покладених на нього функцій та спричинить ризики у вигляді зриву опалювального сезону та розриву відносин з іноземними контрагентами та за міждержавними угодам. Просить в задоволенні заяви відмовити.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про відстрочку виконання судового рішення (вх. №4950 від 03.08.2022) у справі №921/434/21, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає до задоволенню.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. При цьому слід зазначити, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Частиною 3 ст. 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України.

Згідно з п. 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Крім цього, господарський суд також враховує можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все передбачає такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускає їх настання.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення суд повинен враховувати, що:

1.виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012);

2.невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012);

3.відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишилося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-ІІ);

4.за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італіїї, №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).

Крім того, суд враховує ту обставину, що існування заборгованості, підтвердженої обов`язковим і таким, що підлягає виконанню судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, заява №3236/03, п.43).

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд повинен встановити:

1.чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2.чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання судового рішення, ухваленого на його користь, та індексація присудженої суми;

3.чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»;

4.чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спору.

Тобто, для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п.40; рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-ІІІ, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява №41510/98, п.27).

Задоволення заяви означало б, фактично, врахування інтересів лише боржника (Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз"). В той же час, дотримання справедливого балансу прав та інтересів вимагає врахування інтересів також і стягувача. Відсутність коштів на рахунках чи їх арешт ще не свідчать про неможливість виконання рішення суду, з огляду на існуванні інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", способів виконання рішення суду.

З огляду на те, що нормами чинного Господарського процесуального кодексу України не визначено конкретного переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, відтак, суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, в кожному конкретному випадку, з урахуванням інтересів обох сторін.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Приписами ч.ч.1-3 статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд доходить до висновку, що сам-по-собі незадовільний фінансовий стан боржника, чи факт накладення арешту на його рахунки в банках, не є такими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду.

Виходячи з вищенаведеного і керуючись статтями 74, 77, 79, 86, 331 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про відстрочку виконання рішення суду від 1 листопада 2021 року у справі №921/434/21 - відмовити.

2.Заяву про виправлення помилки у наказі задовольнити.

3.В резолютивній частині наказу від 02.08.2022 року про примусове виконання рішення по справі №921/434/21 замість «код 033353503» читати «код 03353503».

Повний текст ухвали виготовлено 22 серпня 2022 року.

СуддяЮ.О. Чопко