Ухвала суду № 105832646, 15.08.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/2299/22

4-с/760/108/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченка Дмитра Євгеновича, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ювелірна гільдія»,

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на бездіяльність начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченка Д.Є., заінтересована особа ТОВ «Українська ювелірна гільдія».

Свої вимоги мотивує тим, що при зверненні до нотаріуса він дізнався, що на все його майно накладено арешт.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 241895746 від 26 січня 2021 року встановлено обтяження всього нерухомого майна шляхом його арешту на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 травня 2014 року, видавник: Відділ державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ у м. Києві.

З відповіді Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31 березня 2021 року вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 42300454 з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва № 1-92/12 від 27 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська ювелірна гільдія» грошових коштів.

07 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

11 грудня 2014 року за заявою стягувача про направлення виконавчого документа за місцем роботи боржника державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. 23 листопада 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 18 березня 2016 року повернуто виконавчий документ стягувачу.

Виконавчий лист також направлявся до Другого Приморського ВДВС у м. Одесі, проте 06 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Станом на 26 квітня 2021 року виконавчий документ повторно до відділу на виконання не пред`являвся.

На теперішній час будь-які відкриті виконавчі провадження щодо нього відсутні, а з моменту завершення виконавчого провадження № 49430655 минуло майже шість років. Виконавчі провадження знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, проте арешт з майна не знятий.

З відповіді Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14 грудня 2021 року вбачається, що підстави для зняття арешту з майна боржника визначені п. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Просить суд:

- визнати протиправними дії начальника Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту з майна;

- зобов`язати посадових осіб Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна.

Учасники судового розгляду у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись. Їх неявка розгляду скарги не перешкоджає.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що на виконанні у Голосіївському районному ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 42300454 з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва № 1-92/12 від 27 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська ювелірна гільдія» грошових коштів у розмірі 114030 гривень 80 копійок.

07 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

11 грудня 2014 року за заявою стягувача про направлення виконавчого документа за місцем роботи боржника державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. 23 листопада 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, на виконанні у Голосіївському районному ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 49430655 з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва № 1-92/12 від 27 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська ювелірна гільдія» грошових коштів у розмірі 114030 гривень 80 копійок.

Постановою державного виконавця від 18 березня 2016 року повернуто виконавчий документ стягувачу.

Зазначене підтверджується відповіддю Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31 березня 2021 року (а.с. 66).

Зі скарги вбачається, що виконавчий лист № 1-92/12 також направлявся до Другого Приморського ВДВС у м. Одесі, проте 06 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Станом на 26 квітня 2021 року виконавчий документ повторно до відділу на виконання не пред`являвся (а.с. 67).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26 січня 2021 року постановою державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 07 травня 2014 року накладено арешт майна боржника - ОСОБА_1 (а.с. 59-63).

У матеріалах справи міститься відповідь Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14 грудня 2021 року, з якої вбачається, що підстави для зняття арешту з майна боржника визначені п. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (а.с. 68).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20 зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року № 707/1530/21.

ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого на належне йому майно накладено арешт.

На даний час будь-які відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 відсутні. Виконавчі провадження, де скаржник був боржником, знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, проте арешт з майна боржника не знятий.

За таких обставин, суд вважає, що дії Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно відмови у знятті арешту з майна боржника є неправомірними, а тому вимога скаржника про зобов`язання посадових осіб відділу вжити дії щодо зняття арешту з майна підлягає задоволенню.

Скаржник також просить суд визнати протиправними дії начальника Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту з майна.

Разом з тим, така вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У пункті 1 ч. 1 ст. 19 КАС України зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту поданої скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує дії та просить зобов`язати вчинити дії начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченка Д.Є. в рамках здійснення контролю за діяльністю державних виконавців.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зазначена вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, проаналізувавши надані докази, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 19 КАС України, статтями 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченка Дмитра Євгеновича, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ювелірна гільдія» задовольнити частково.

Зобов`язати посадових осіб Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вжити дій щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження № 42300454 з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва № 1-92/12 від 27 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ювелірна гільдія» грошових коштів.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена 22 серпня 2022 року.

Суддя: