Ухвала суду № 105830382, 21.08.2022, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа №220/373/22

Провадження № 1-кс/220/119/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2022 року смт. Велика Новосілка Донецької області

Слідчий суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Дурач О.А.

з участю:

секретаря судового засідання Сербіної І.В.

прокурора Тимчук В.О.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника Старик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Велика Новосілка Донецької області клопотання слідчого СВ ВП № 1 Волноваського РВП ГУНП України в Донецькій областіГімішлі М.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12022052620000432 від 19.08.2022 р.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт Липова Долина Липоводолинського району, Сумська область, одруженому, на утриманні неповнолітніх дітей не має, який проходить військову службу за контрактом у ЗСУ, в/ч НОМЕР_1 , до кримінальної відповідальності не притягувався, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 ч. 2 ст. 15 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

21.08.2022 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 1 Волноваського РВП ГУНП України в Донецькій областіГімішлі М.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115. ч. 2 ст. 15 КК України ОСОБА_1 . Відповідно до клопотання, ОСОБА_1 , проходячи військову службу за контрактом у Збройних Силах України на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та призначений на посаду командира міномету 1 мінометного взводу, 2 мінометної батареї, військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 12, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 18.08.2022, перебуваючи у лісосмузі на відстані приблизно 4 км. від населеного пункту с. Андріївка, Волноваського району, Донецької області в напрямку села Ясенове, Покровського району, Донецької області, разом із солдатом ОСОБА_2 , призначеним на посаду командира батареї взводу управління 2 мінометної батареї, розвідника-далекомірника відділення управління військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, діючи умисно, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 , усвідомлюючи злочинність вчинюваних дій, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснив закінчений замах на умисне вбивство останнього. Обґрунтована підозра підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: - протоколом огляду місця події а саме лісосмуги неподалік населеного пункту с. Андріївка, Волноваського району, Донецької області від 19.08.2022; - протокол огляду речей які добровільно надав ОСОБА_3 від 19.08.2022 - протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ; - протоколом допиту свідка ОСОБА_5 ; - протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ; - речовими доказами у кримінальному провадженні; - іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку. Слідчий зазначає, що встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: 1) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик обґрунтовується тим, що у разі визнання винним ОСОБА_1 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років і це може стимулювати підозрюваного до втечі. Разом з цим, слід врахувати, що соціальні зв`язки підозрюваного, не перешкоджають йому покинути Донецьку область, матеріальний стан підозрюваного дає йому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду так як підозрюваний являвся військовослужбовцем та отримував доходи. Крім цього, сторона обвинувачення просить врахувати той факт, що підозрюваний протягом тривалого часу проходить військову службу та виконує бойові завдання на території Донецької області, а відтак з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення може направитись на територію тимчасово непідконтрольної території України. Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі; 2) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Даний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та перебуваючи у місцях її розташування може мати доступ до документів, які можуть мати значення для вказаного кримінального, зокрема тих які стосуються видачі та закріплення вогнепальної зброї, припасів до неї та інших документів, які можуть мати значення для кримінального провадження та можуть бути використаними в ньому в якості доказів. Разом з цим, слід зазначити, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі та документи, речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень у вчиненні якого він підозрюється та які ще не долучені до матеріалів кримінального провадження та/або не відшукані. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває та стороною обвинувачення проводиться ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів та встановлення істини у кримінальному провадженні, відтак якщо відносно підозрюваного не буде обрано запобіжний захід у вигляді тримання від вартою це може привести до знищення, схову або спотворення речей та документів, речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин даного кримінального правопорушення; 3) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб. Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу судового рішення. Зокрема, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності підозрюваний ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків події та потерпілого ОСОБА_2 який також являються військовослужбовцями, та проходить військову службу в районах ведення бойових дій, з метою зміни ними показів або відмови від раніше наданих показів. Показання вказаних осіб можуть мати важливе значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні. Варто зазначити, що підозрюваному відома анкетна інформація свідків, потерпілого їх місця проживання, а відтак з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення підозрюваний будучи на волі може незаконно впливати на таких осіб та їх близьких або погрожувати їм. Разом з цим, у кримінальному провадженні буде призначено ряд експертиз, а відтак підозрюваний ОСОБА_1 з метою створення перешкод слідству та встановленню об`єктивної істини у справі для подальшого уникнення від передбаченої законом відповідальності може незаконно впливати на експертів у даному кримінальному провадженні. Вказані вище дії може вчинити як сам підозрюваний ОСОБА_1 , а також будучи на волі і залучити для цього інших осіб. 4) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне

правопорушення у якому підозрюється. Цей ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою приховування раніше вчиненого або будучи військовослужбовцем, з метою ухилення від відповідальності самовільно залишити місце проходження служби, вчинивши тим самим кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 407-409 КК України.

Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який міг спричинити загибель людини, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визначення розміру застави, підозрюваному ОСОБА_1 при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно останнього. Просить слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. без визначення розміру застави в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.

Підозрюваний проти задоволення клопотання не заперечував, просив застосувати менш обтяжливий запобіжний захід. Зазначив, що під час допиту та слідчих дій до нього не застосовувались заборонені заходи фізичного чи психологічного впливу.

Захисник підтримав позицію підозрюваного, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки ризики, які вказані у клопотання прокурором, не підтверджені жодними належними доказами, а клопотання по суті є викладом змісту правових норм.

Заслухавши думку прокурора щодо поданого клопотання, пояснення підозрюваного, позицію захисника, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам ст.184 КПК України і воно отримано підозрюваним 20.08.2022 р. о 16 год. 58 хвилин. Розгляд клопотання згідно з вимогами ч. 2 ст. 184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Підозрюваного ОСОБА_1 було затримано 19.08.2022 р. о 15-30 год.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (ч. 4 ст. 183 КПК України). ОСОБА_1 повідомлено про підозру 20.08.2022 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 КК України, що є закінченим замахом на особливо тяжкий злочин.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується зібраними доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події а саме лісосмуги неподалік населеного пункту с. Андріївка, Волноваського району, Донецької області від 19.08.2022 р., в ході якого оглянуто місце злочину; протоколом огляду речей які добровільно надав ОСОБА_3 від 19.08.2022; протоколами допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 , які повідомили про відомі їм обставини. Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 , оскільки існують факти, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_1 міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

Питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.

Прокурором доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). У разі визнання винуватим ОСОБА_1 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років ( з урахуванням санкції ч. 1 ст. 115 КК України та положень ч. 3 ст. 68 КК України) це може стимулювати підозрюваного до втечі. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).

Також, стороною обвинувачення доведені й інші ризики, вказані у клопотанні, які обґрунтовані належним чином, зокрема, передбачені п.п. 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, потерпілого ОСОБА_2 , у цьому ж кримінальному провадженні з метою схиляння їх до зміни, наданих ними показань, оскільки з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) свідки ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу судового рішення, при цьому як свідки, так і потерпілий також являються військовослужбовцями, та проходять військову службу в районах ведення бойових дій (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 , з метою приховування раніше вчиненого або будучи військовослужбовцем, з метою ухилення від відповідальності самовільно може залишити місце проходження служби, вчинивши тим самим кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 407-409 КК України.

Слідчий суддя враховує й дані про особу підозрюваного ОСОБА_1 , який одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (зі слів).

Ризик, визначений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України не доведено стороною обвинувачення, оскільки суд погоджується з доводами захисника, що докази по справі вже вилучені. І, хоча відсутнє рішення слідчого судді про арешт вказаного майна та не можна стверджувати, що надалі не можуть бути віднайдені нові докази у вказаному провадженні, буть-які об`єктивні та достатні дані щодо можливості підозрюваним знищити чи спотворити такі докази стороною обвинувачення не надано. Проте, вказане не впливає на подальші висновки суду.

Беручи до уваги вищевикладене, а також фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тому, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За вказаних обставин, підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Щодо застави. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 182 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 чт. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Отже, питання про визначення застави у даному провадженні відноситься до дискреційних повноважень слідчого судді.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , положення ст.ст. 177 та 178 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність визначити заставу ОСОБА_1 з застосуванням наступних положень КПК України.

П. 2 ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог частини п 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.

Суд приймає до уваги також практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, у рішенні "Мангурас проти Іспанії" від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Визначаючи розмір застави суд враховує, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні закінченого замаху на особливо тяжке кримінальне правопорушення. Тому з врахуванням його матеріального стану, враховуючи вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення суми застави у 160 (сто шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (який відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ становить на теперішній час 2600 гривень), тобто грошовий еквівалент розміру застави складе 416 000 (чотириста шістнадцять тисяч) гривень, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, запобігання ризикам та не є явно непомірним.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При цьому підозрюваному ОСОБА_1 роз`яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на строк до 21.10.2022 року включно покладаються нижчеперелічені обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим по справі ОСОБА_2 та свідками по даному кримінальному провадженню;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також підозрюваному і заставодавцю роз`яснюється, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до органу досудового розслідування та/або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави щодо підозрюваного, стосовно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ці роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Також, слідчий суддя зазначає, що до його компетенції не відноситься визначення конкретного місця перебування підозрюваного під час застосування запобіжного заходу, а тому в цій частині у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 176-178, 184, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Волноваського РВП ГУНП України в Донецькій областіГімішлі М.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати у кримінальному провадженні № 12022052620000432 від 19.08.2022 р. до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115. ч. 2 ст. 15 КК України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти на строк до 16.10.2022 року включно.

Визначити ОСОБА_1 розмір застави у розмірі 160 (сто шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 416 000 (чотириста шістнадцять тисяч) гривень.

У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації у Донецькій області; р/р 37311047011792; банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172; ЄДРПОУ 26288796.

У разі застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді застави, - на строк до 21.10.2022 року включно покласти на нього наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим по справі ОСОБА_2 та свідками по даному кримінальному провадженню;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання у іншій частині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя: Дурач О.А.