Рішення № 105829850, 17.08.2022, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/890/20

Провадження №2/521/171/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2022 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючогосудді Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання Кусяк О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася Одеська міська рада з позовом до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, в якому вказувала наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 37,9кв.м., яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності від 27.05.1998р. № НОМЕР_1 , виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому Одеської міської ради народних депутатів, а також свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.11.2010р., виданого державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Михайловою Л.І. в реєстрі за №3-2893.

У вказаній квартирі на час відкриття спадщини спадкодавець ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала одна.

Ще за життя ОСОБА_2 було складено два заповіти від 12.11.2010р. та 30.10.2014р.

08.11.2017р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В. за заявою ОСОБА_1 була заведена спадкова справа №25/2017 до майна померлої ОСОБА_2

30.08.2018р. Малиновським районним судом м. Одеси у справі №521/4198/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності постановлено рішення, яке набрало законної сили, про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В подальшому ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2019р. у справі №521/4846/19 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на квартиру в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Таким чином, як вказував позивач, територіальна громада м. Одеси є універсальним правонаступником відумерлого майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 та посилаючись на вищевикладене, позивач просить визнати спадщину після смерті ОСОБА_2 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 37,9кв.м відумерлою, та визнати за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 37,9кв.м., оскільки таке право позивача відповідач не визнає.

В останнє судове засідання представник позивача не з`явився, сповіщений належним чином. Надав просив суду заяву, в якій підтримав заявлені позовні вимоги та просив слухати справу у його відсутності.

Представник ОСОБА_1 в останнє судове засідання не з`явилася, сповіщена належним чином, на час розгляду справи будь-яких заяв про відкладення слухання справи не надходило. В попередніх судових засіданнях проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 27.05.1998р. № НОМЕР_1 Управлінням житлово - комунального господарства міськвиконкому Одеської міської ради народних депутатів на підставі розпорядження від 27.05.1998р., зареєстрованого 19.08.1998р. в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частках належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 37,9 кв.м. (а.с.7-9)

Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його частину у зазначеній квартирі успадкувала його дружина ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.11.2010р., виданого державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Михайловою Л.І., зареєстрованого в реєстрі за №3-2893.(а.с.10)

Таким чином станом на 10.01.2020р. квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.01.2020р. (а.с.11-12)

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про її смерть, актовий запис №3024.(а.с.6)

Згідно довідки (виписки про склад сім`ї та реєстрацію) від 11.06.2018р. №785, виданої дільницею №2 КП ЖКС «Черьомушки», у квартирі АДРЕСА_1 без реєстрації проживала ОСОБА_2 , 1945 року народження . (а.с.13)

За життя ОСОБА_2 12.11.2010р. склала заповіт, який був посвідчений Сьомою одеською державною нотаріальною конторою за № 3-2850, за яким все своє майно заповіла ОСОБА_5 . (а.с.56 зворот)

13.10.2014р. ОСОБА_2 склала інший заповіт, який був посвідчений Сьомою одеською державною нотаріальною конторою за №3-1711, за яким належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_6 . (а.с.50, 56)

Зазначені в заповітах особи до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не зверталися а отже вони є такими, що спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не прийняли.

08.11.2017р. до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Н.В. звернулася ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим приватним нотаріусом була заведена спадкова справа № 25/2017 до майна померлої ОСОБА_2 (а.с.47-65)

В березні 2018р. ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 (справа №521/4198/18)

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.08.2018р., яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21.03.2019р., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. (а.с.78-87)

22.03.2019р. ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 (справа №521/4846/19)(а.с.72-75)

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2019р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 відмовлено.(а.с.82-87)

Постановою Одеського апеляційного суду від 15.02.2021р. рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2019р. у справі №521/4846/19 залишено без змін.(а.с.105-111)

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 1216 - 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця танароджені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

За змістом статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 338 Цивільного процесуального кодексу України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Відповідно ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, на момент відкриття спадщини після померлої ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 належала спадкодавцю на праві власності, тобто, входила до складу спадщини, а тому, враховуючи відсутність у спадкодавця спадкоємців за заповітом і за законом, вказана квартира є відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади міста Одеси за заявою Одеської міської ради.

Територіальна громада не є власником спірного майна до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою, однак в силу закону на орган місцевого самоврядування покладено обов`язок по захисту прав територіальної громади, що свідчить про наявність законного інтересу який полягає в тому, щоб майно, яке може бути визнане відумерлою спадщиною, не було незаконно виведено зі спадкової маси, оскільки від цього залежить подальша можливість переходу такого майна у власність територіальної громади.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 641/1689/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 640/17297/15-ц, від 09 лютого 2022 року у справі640/23065/14.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Втручання у право мирного володіння майном та право на повагу до житла, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, може розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статті 8 Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами особи, яка заявила про захист права, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Згідно ст.ст.15,16ЦК України кожнаособа маєправо назахист свогоцивільного правау разійого порушення,невизнання абооспорювання. Кожнаособа маєправо назахист свогоінтересу,який несуперечить загальнимзасадам цивільногозаконодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки відповідачем не визнається право власності позивача на спірну квартиру, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також, на підставі положень ст. 141 ЦПК України, суд доходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь Одеської міської ради суми судового збору, сплаченого позивачем при подачі позовної заяви у розмірі 8602 грн.

Керуючись ст. ст. 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 334-338, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 319, 392, 1216-1218, 1220, 1221, 1261, 1268-1269, 1270, 1277 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності - задовольнити.

Визнати спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що складається з квартири АДРЕСА_1 загальною площею 37,9кв.м.,житловою площею 20.8кв.м., відумерлою.

Визнати за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) на користь Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: 65026, м. Одеса, Думська площа, 1) сплачений судовий збір в розмірі 8602 грн.

Рішення можебути оскарженодо Одеськогоапеляційного суду шляхомподачі апеляційноїскарги протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 22 серпня 2022 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН