Рішення № 105828465, 12.07.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22261/21

Провадження № 2/752/3516/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 липня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

у вересні 2021 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом в якому зазначив, що КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності та надає послуги на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню. Договір розміщений на офіційному сайті позивача та в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Квартира за адресою: АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньо будинкової системи теплопостачання, а отже відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, які постачає позивач.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту умов договору є факт отримання послуг споживачем. Факт відсутності письмового договору між сторонами не є підставою звільнення відповідача від оплати за спожиті послуги.

Відповідач від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

За результатами оплат було з`ясовано, що відповідач користується послугами, але не в повному обсязі виконує зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги, в результаті чого станом на 01 липня 2021 року утворилась заборгованість 8164,76 грн., з яких 2910,29 грн. заборгованості за послуги централізованого опалення та 5254,47 грн. заборгованості з централізованого постачання гарячої води.

Крім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (Кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (новий Кредитор) прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих проте не оплачених до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 7585,36 грн.

Разом сума заборгованості за спожиті відповідачем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води складає 15750,12 грн.

Таким чином, позивач просив стягнути на свою користь із відповідача зазначену вище заборгованість, а також 33 грн. витрат, пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та 2270 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 10 вересня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 57-58).

До початку судового розгляду справи по суті позивач заявив клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 8 лютого 2022 року у межах розгляду цивільної справи № 752/22261/21 витребувано з КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» інформацію про власників об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_2 (а.с. 66-67).

У липні 2022 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву в якому просила застосувати позовну давність до вимог про сплату заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які були спожиті до 01 травня 2018 року, а також відмовити позивачу в задоволенні позову в частині заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у зв`язку з відсутністю боргу, оскільки в квартирі встановлений лічильник.

Представник позивача КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» надіслав письмові пояснення у яких позовні вимоги підтримав і просив задовольнити. Зазначив, що для коригування суми заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води відповідно до квартирного засобу обліку гарячої води відповідачу слід звернутись до позивача. Заперечив щодо твердження відповідача щодо застосування строків позовної давності, оскільки вважає, що цей строк продовжено на строк дії карантину. Таким чином, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не було пропущено строк позовної давності з квітня 2017 року.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерного енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже, з 01.05.2018 року КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ).

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (а.с. 46).

Згідно п. 3.4.2 Договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора споживачів, визначених у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей.

Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідача, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».

Судом встановлено, що відповідно до інформації щодо права власності на майно та довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 25 серпня 1999 року та свідоцтва про право на спадщину, за заповітом № 11-210 від 03.04.2015 (а.с. 8). Також за даною адресою закріплений особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я відповідачки, а тому вона є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Правовідносини з постачання ЦО та ЦПГВ (Послуги) регулюються ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, на момент виникнення відносин з відповідачем стосовно надання комунальних послуг, а саме з 01.05.2018, на них поширювалася дія ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

На виконання вимог Закону КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085) (а.с. 48).

До 01.05.2018 року надання послуг відповідачу здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511) (а.с. 47).

Заперечення щодо умов договору відповідачем не подавались, а відтак сторони уклали договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом акцепту (прийняття) публічної оферти відповідно до статті 642 ЦК України.

Відповідно до п.п. 1, 14 договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води згідно діючими нормативами, а споживач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплатити послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що зазначені договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Оплата послуг щомісячна. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяця) на підставі розрахунків на оплату наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до пункту 20 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до положень ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц).

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

З наданих позивачем корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення, актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, відомостей реєстрації параметрів теплопостачання та відомостей спожитої теплової енергії, акту прийняття теплового вузла обліку, відомостей споживача вбачається, що для будинку АДРЕСА_3 безперебійно надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання (а.с. 10-41).

Відповідач ОСОБА_1 , в свою чергу, від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялася (не відключалася).

Згідно з додатком № 1 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 до переліку споживачів послуг централізованого опалення та зобов`язань, право вимоги яких відступається, увійшла ОСОБА_1 , яка проживає за зазначеною вище адресою і є споживачем послуг та має заборгованість 7585,36 грн. за послугу з централізованого опалення (а.с. 6).

У відзиві відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості до 01 травня 2018 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду цієї справи.

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а тому слід визнати таким, що пропущений позивачем трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року по березень 2017 року.

Стороною відповідача заявлено про застосування позовної давності тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині з підстав пропуску позивачем позовної давності.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року по 01 травня 2018 року, трирічний строк позовної давності не пропущений оскільки на час подання позовної заяви в вересні 2021 року такий строк був продовжений вищевказаними Законами, а отже вимоги позивача підлягають задоволенню у період з квітня 2017.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що заборгованість на суму 7585,36 грн. нарахована за період з липня 2015 року до 01 травня 2018 року. При цьому заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з липня 2015 року до березня 2017 року складає 7720,88 грн., а тому різниця (-135,52 грн) не підлягає стягненню з відповідача.

Також позивачем було надано розрахунки заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , за якими відповідач користується послугами, але не в повному обсязі виконує зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги, в результаті чого за період з 01 травня 2018 року і до 30 червня 2021 року утворилась заборгованість 8164,76 грн., з яких 2910,29 грн заборгованості за послуги централізованого опалення та 5254,47 грн заборгованості з централізованого постачання гарячої води.

Факт споживання послуг з централізованого опалення та наявності заборгованості у розмірі яких 2910,29 грн відповідач ОСОБА_1 визнає і зобов`язується оплатити.

Щодо заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5254,47 грн відповідач заперечувала, зазначивши, що з 21 травня 2019 року в квартирі встановлено та прийнято на абонентський облік засоби обліку води (акт № 570025 від 21.05.2019), і цю обставину не враховано при розрахунку позивачем.

Пунктом 11 Правил № 630 встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 передавались показання лічильника гарячої води позивачу, а тому суд не бере до уваги заперечення відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 19, ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Крім того, зазначений обов`язок споживача оплачувати вчасно та в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а також брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території, проведенню ремонту, визначений нормами ЖК України, а саме ст. ст. 68, 156, 162.

Так, за приписами статей 526, 525, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 264 ЦПК України встановила, що під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Врахувавши вищевказане, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з положень п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Відповідно до квитанції від 27.07.2021 року позивачем за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав сплачено 33,00 грн. (а.с. 9).

Окрім того, позивачем при зверненні з даною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (а.с. 44).

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до правил ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», суд,

ухвалив:

комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2910,29 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5254,47 грн., що разом складає належну до стягнення суму 8164 (вісім тисяч сто шістдесят чотири) гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5, поточний рахунок № НОМЕР_3 у ТВБВ № 10026/020 філія - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 40538421 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО») судові витрати у розмірі 2270,00 грн та витрати пов`язані з отриманням інформації у розмірі 33 грн, що разом складає належну до стягнення суму 2303 (дві тисячі триста три) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Суддя К.Г. Плахотнюк