Постанова № 10582821, 09.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.02.10Справа №2а-12975/09/10/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

прокурора – Горна К.В., посвідчення № 09194;

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом прокурора Білогірського району АР Крим в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим

до Державного підприємства радгосп-завод «Передгір’я»

про стягнення заборгованості по страхових внесках та фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом прокурор Білогірського району АР Крим в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим та просить стягнути з Державного підприємства радгосп-завод «Передгір’я» на користь позивача суму заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за серпень 2009 року у розмірі 20512,77 гривень та відшкодувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за липень-серпень 2009 року у сумі 3066,60 гривень, а взагалі – 23579,37 гривень.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні, зазначивши, що заборгованість на час розгляду справи не сплачена.

Позивач та відповідач явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, заперечення проти розгляду справи за їх відсутністю не надали.

Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі представників позивача та відповідача, з урахуванням, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, а також забезпечує збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, останнє, відповідно до покладених на нього завдань, контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Отже, контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до п. 7 частини 1 статті 64, абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону орган Пенсійного фонду має право звертатися до суду з позовами про стягнення недоїмки та відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим, реалізуючи свої завдання та функції в правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає як суб’єкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З зазначених підстав, спір, що виникає між фізичним, юридичними особами та органами Пенсійного фонду України, у тому числі стосовно стягнення недоїмки та відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій являється публічно правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон) всі відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 64, абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону орган Пенсійного фонду має право звертатися до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Державне підприємство радгосп-завод «Передгір’я» (код ЄДРПОУ 00413067, юридична адреса: Білогірський район, с. Криничне, вул. Первомайська, буд. 32) являється юридичною особою та дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, що підтверджено довідкою Державного комітету статистики № 2315.1496 (а.с.4); відомості про зміну юридичної адреси відсутні.

Судом встановлено, що Державне підприємство радгосп-завод «Передгір’я» зареєстровано як платник в Управлінні ПФУ в Білогірському районі АР Крим, у зв'язку з чим відповідач.

Згідно з пунктами 4, 6 частини 2 статті 17 Закону страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону встановлено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься відповідач, встановлений зазначеною нормою закону - один календарний місяць.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, за серпень 2009 року відповідач зобов’язався сплатити 20512,77 гривень (а.с.7-8).

Згідно з розрахунком суми заборгованості (а.с.3), карткою по особовому рахунку відповідача (а.с.5-6), довідки Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим від 27.01.2010 року за № 194/02-17.-5 сума заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за серпень 2009 року станом на 27.01.2010 року в розмірі 20512,77 гривень не сплачена.

Таким чином, на порушення пунктів 4, 6 частини 2 статті 17, частини 6 статті 20 Закону відповідач своєчасно – в строк до 20.09.2009 року не сплатив заборгованість по страховим внескам за серпень 2009 року в сумі 20512,77 гривень, що зазначена ним самостійно в розрахунках сум страхових внесків.

Частиною 2 статті 106 Закону встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 106 Закону протягом 10 днів з дня одержання вимоги страхувальник зобов’язаний сплатити суму недоїмки та суму штрафних санкцій.

На суму недоїмки зі сплати страхових внесків станом на 01.09.2009 року в розмірі 215741,48 гривень (зокрема, недоїмка по страховим внескам – 208705,27 гривень, по фінансовим санкціям (штрафам) – 5631,32 гривень, по пені – 1401,89 гривень) Управлінням Пенсійного фонду в Білогірському районі АРК виставлена вимога від 03.09.2009 року №Ю-607, яка 05.09.2009 року була вручена відповідачу, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.9).

Судом встановлено, що у визначений абзацом 3 частини 3 статті 106 Закону 10-денний строк відповідач суму недоїмки за сплати страхових внесків, встановлену в вимозі від 03.09.2009 року №Ю-607, не погасив.

Таким чином, на порушення пунктів 4, 6 частини 2 статті 17, частини 6 статті 20 Закону відповідач своєчасно - в строк до 20.09.2009 року - не сплатив зазначені ним в розрахунках суми страхових внесків в повному обсязі, що підтверджується також довідкою Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим від 27.01.2010 року за № 194/02-17.-5.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні відомості про погашення відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позовні вимоги у даної частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 20512,77 гривень.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", п.5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за №64/8663, перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому відповідно до частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Крім того, згідно із частиною 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника та мають пріоритет перед всіма іншими зобов’язаннями, у тому числі із сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів ПФУ. Відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених згідно п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно пункту 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах:

а) для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

б) для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:

20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році;

30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році;

40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році;

50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році;

60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році;

70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році;

80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році;

90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році;

100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Відповідно до пункту 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Судом встановлено, що УПФУ в Білогірському районі АРК надіслало відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які підлягають відшкодуванню з серпня 2009 року за списком № 1 та за списком № 2.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вересень 2009 року, ДП радгосп-завод «Передгір’я» зобов’язане відшкодувати УПФУ в Білогірському районі АРК фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсії громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в розмірі 2082,81 гривень (а.с.11).

Судом встановлено, що дані розрахунки були отримані відповідачем 07.08.2009 року, що підтверджується підписом головного бухгалтера підприємства (а.с.10).

Судом встановлено, що УПФУ в Білогірському районі АРК також надіслало відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які підлягають відшкодуванню з серпня 2009 року за списком №1.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) за вересень 2009 року, ДП радгосп-завод «Передгір’я» зобов’язане відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду в Білогірському районі АР Крим фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсії громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6 в розмірі 983,79 гривень (а.с.11 зворотна сторінка).

Судом встановлено, що дані розрахунки були отримані відповідачем 07.08.2009 року, що підтверджується підписом головного бухгалтера підприємства (а.с.11).

Згідно з пунктом 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомлені місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати понесені позивачем витрати на виплату та доставку пенсій за вересень 2009 року за списком № 1 у розмірі 983,79 гривень та за списком № 2 у розмірі 2082,81 гривень, а взагалі у розмірі 3066,60 гривень до 25.09.2009 року.

Як свідчать матеріали справи, а саме довідка Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим № 194/02-17-5 від 27.01.2010 р. заборгованість відповідачем на день розгляду справи не погашена.

Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України відповідач не надав доказів сплати ним спірної заборгованості з фактичних витрат Управління на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2 за вересень 2009 року, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Суд враховує, що відповідно до частини 12 статті 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника та мають пріоритет перед всіма іншими зобов’язаннями, у тому числі із сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Відповідно до частини 15 статті 106 Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Приймаючи до уваги, що відповідач не погасив суму боргу, вона підлягає стягненню з відповідача, та позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Судом 09 лютого 2010 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, у повному обсязі постанову складено 11 лютого 2010 року.

Керуючись ст.ст.160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства радгосп-завод «Передгір’я» (код ЄДРПОУ 00413067, юридична адреса: Білогірський район, с. Криничне, вул. Первомайська, буд. 32) на користь Управління Пенсійного фонду в Білогірському районі АР Крим заборгованість у розмірі 23579 (двадцять три тисячі п’ятсот сімдесят дев’ять) гривень 37 копійок, в тому числі погоджену заборгованість по страхових внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 20512 (двадцять тисяч п’ятсот дванадцять) гривень 37 копійок та заборгованість фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за вересень 2009 року у сумі 3066 (три тисячі шістдесят шість) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                                   Кудряшова А.М.