Ухвала суду № 105826923, 25.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

25 травня 2022 року м. Київ № 640/6973/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Амельохін В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі

за позовомАкціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз"до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугпровизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у незатверджені обсягу різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються позивачем та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими відповідачем та невключені у реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу;

зобов`язання відповідача затвердити обсяг різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються позивачем та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими відповідачем в розмірі 2 084 104,9тис.грн.;

зобов`язання відповідача включити позивача в Реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

Ухвалою суду від 04.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

23 травня 2022 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

заборони АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код 20077720) до завершення розгляду даної справи подавати заяви про примусове виконання виконавчих документів, які видані на підставі постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №922/2381/16 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 по справі №922/1281/19;

заборони органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії по врегулюванню заборгованості АТ «Харківгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» у порядку іншому, ніж визначено для такої заборгованості нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості АТ «Харківгаз» заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» (165 559 259,81грн. основного боргу, 3% річних у сумі 2 469 862,27грн., інфляційні у сумі 7 042 836,84грн. по справі №922/2381/16 та 14306030,04грн. 3% річних, 60742656,06грн. інфляційних по справі №922/1281/19);

заборони банківським установам (банкам), в яких відкрито рахунки АТ «Харківгаз» приймати до виконання будь-які вимоги, в тому числі, платіжні вимоги органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, про примусове стягнення заборгованості, врегулювання якої передбачено нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», зокрема в межах виконавчих проваджень по стягненню заборгованості перед НАК «Нафтогаз України», яка виникла до 31.12.2020 за договором купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб №13-228-ВТВ від 04.01.2013 та стягнута на підставі постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №922/2381/16 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 по справі №922/1281/19;

зупинення стягнення на підставі наказів Господарського суду Харківської області, виданого на виконання на підставі постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №922/2381/16 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 по справі №922/1281/19.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у справі №640/6973/22, адже у разі задоволення позову та зобов`язання відповідача включити Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", ніякі розрахунки вже неможливо буде провести з огляду на заходи примусового стягнення таких боргів.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може звести нанівець ефективність захисту його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, виходячи з того, що наразі Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" не має об`єктивної можливості виконати рішення зі сплати заборгованості, яка утворилась і це підтверджено Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", у зв`язку з неналежною тарифною політикою Держави в особі її органів.

На переконання позивача, ухилення відповідача від виконання обов`язків передбачених Законом шляхом витребування у АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" додаткових документів, не передбачених статтею 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", свідчить про умисне затягування ним процесу створення Реєстру та початку реалізації процедур погашення заборгованості, передбачених Законом, що свідчить про наявність в діях НКРЕКП ознак протиправної бездіяльності та порушення принципу належного урядування, який неодноразово висвітлювався у рішеннях ЄСПЛ та постановах Верховного Суду.

Поряд з цим, позивачем деталізовано перелік невиправданих витрат, які в подальшому неможливо буде компенсувати жодним шляхом, а саме: наявність судових рішень: постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №922/2381/16 про стягнення з АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» основний борг за договором №13-228-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 у розмірі 165 559 259,81грн., 3% річних у сумі 2 469 862,27грн., інфляційні у сумі 7 042 836,84грн., 168 729,21грн. витрат по сплаті судового збору за звернення з позовом та рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі №922/1281/19 про стягнення з АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 75048686,10грн., з яких 14306030,04грн. 3% річних, 60742656,06грн. інфляційних та 616674,08грн. судового збору.

Позивач зазначає, що обв`язкою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів виконання рішення суду або ефективного захисту і поновлення порушених чи оспорюваних прав особи, яка звернулася до суду.

Крім того, позивач вказує, що статтями 4-6 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» передбачено, що підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, заборгованість операторів газорозподільних систем (у тому числі і позивач) станом на розрахункову дату (31.12.2020) за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з АТ «НАК «Нафтогаз України», за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, та не сплачена станом на розрахункову дату погашається наступним чином:

- за рахунок видатків державного бюджету (ст. 4 Закону);

- залишок не погашений з державного бюджету підлягає реструктуризації на умовах, визначених цим Законом (ст. 4 Закону);

- неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підлягають списанню (ст. 4 Закону).

Позивач зазначає, що у зв`язку із набранням чинності 29.08.2021 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» АТ «Харківгаз» як оператор газорозподільних систем, має законодавчо передбачене право на врегулювання на умовах Закону заборгованості, що виникла до 31 грудня 2020 року перед НАК «Нафтогаз України», АТ «Укртрансгаз», ТОВ «Оператор ГТС України», зокрема і заборгованості, яка в тому числі підтверджена судовими рішеннями у справах №922/2381/16 та №922/1281/19.

Позивач також зазначає, що положення Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» імперативно вказують та містять спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення заборгованості врегульованої цим Законом, який відмінний від Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, судові рішення про стягнення заборгованості що підлягає врегулюванню із застосуванням процедур передбачених Законом №1639 не підлягають примусовому виконанню за правилами Закону України «Про виконавче провадження».

Частина 1 ст. 4 Закону №1639 передбачає, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості, визначеної статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання: ... різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг, станом на розрахункову дату - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовим рішеннями та/або реструктуризованої, не сплаченої станом на розрахункову дату: за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснювала функції оператор газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року, особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, а також за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з НАК «Нафтогаз України».

Частина 1 ст. 5 Закону № 1639 передбачає, що реструктуризації на умовах, визначених цим Законом, підлягає: 1) заборгованість постачальників природного газу, у тому числі реструктуризована, та операторів газорозподільних систем понад обсяги, врегульовані і застосуванням механізмів, визначених статтею 4 цього Закону: ... за послуги, надані операторам газорозподільних систем та постачальникам природного газу за договорами транспортування природного газу, перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Стаття 6 Закону №1639 передбачає, що на реструктуризовану згідно з цим Законом заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня) інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню.

Згадані вище норми ч. ст. 4 та ч. 1, ст. 5, ст. 6 Закону №1639 є імперативними матеріальними нормами прямої дії, які передбачають способи врегулювання боргів оператора ГРМ перед оператором ГТС (AT «Укртрансгаз», ТОВ «Оператор ГТС») та перед НАК «Нафтогаз України», які виникли за договорами транспортування природного газу та договору купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, станом на 31 грудня 2020 року. Решту норм цього Закону регулюють процедурні моменти спрямовані на імплементацію та виконання імперативних приписів статей 4-6 Закону №1639.

Тобто, як зазначає позивач, норми Закону №1639 змінили порядок та строки розрахунку за договорами купівлі-продажу природного газу для потреб ВТВ та договорами на транспортування, у тому числі й щодо погашення заборгованості підтвердженої рішеннями судів, які набрали законної сили.

Як зазначає позивач, правові висновки щодо імперативного регулювання державою розрахунків між суб`єктами паливно-енергетичного комплексу шляхом прийняття нормативно-правових актів (у подібних правовідносинах, - якими визначаються порядок, строки та механізми виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій) викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 917/536/19, постанові Верховного Суду від 18.01.2021р. у справі № 924/1115/19.

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справа №817/1737/17 сформовано позицію згідно якої для правильного розуміння змісту закону слід вивчати зміст пояснювальної записки до відповідного законопроекту. У пояснювальній записці до проекту Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (законопроект 3508-д від 04.06.2021 на основі якого був прийнятий Закон №1639) вказано таке: "Прийняття законопроекту обумовлюється необхідністю врегулювання комплексу нагальних проблем, що унеможливлюють подальше реформування ринку природного газу, ... насамперед, шляхом урегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та супутніх ринків, загальний обсяг якої станом на 1 травня 2021 року може перевищити 100 млрд. грн., а саме: … заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішенням, за договорами про надання послуг транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року.

Чинниками, що істотно вплинули на утворення та накопичення вищезазначеної заборгованості, насамперед, є: ... затвердження тарифів на розподіл природного газу для операторів газорозподільних мереж на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємствам покривати обґрунтовані витрати, що призвело до збитковості відповідної діяльності та штучного накопичення боргів перед кредиторами операторів газорозподільних мереж (розрахунки з НАК "Нафтогаз України" за природний газ для виробничо-технологічних витрат та з AT "Укртрансгаз" за отримання послуги балансування); визнання судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, а також приведення операторами газорозподільних систем об`ємів використаного побутовими споживачами природного газу до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків, що спричинило утворення та накопичення заборгованості за природний газ та послуги його розподілу.

Верифікація в установленому законом порядку обсягу збитків та втрат суб`єктів ринку природного газу, а також виробників та надавачів комунальних послуг, об`єктивно зумовлених державною тарифно - ціновою політикою, а також іншими діями або бездіяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які призвели до утворення та накопичення заборгованості та загострення боргової кризи на ринку природного газу, дозволить визначити обсяг заборгованості, спричиненої іншими чинниками, яка підлягатиме урегулюванню шляхом реструктуризації.".

Зміст пояснювальної записки до проекту Закону України 3508-д від 04.06.2021 свідчить, що держава офіційно визнала істотний вплив неналежного державного урядування на утворення та накопичення заборгованості на ринку природного газу, у тому числі і Операторів ГРМ (в тому числі і AT «Харківгаз»).

Тобто, позивач стверджує, що АТ «Харківгаз» з урахуванням принципу «верховенства права» та загальних засад права має законні/легітимні очікування, що заборгованість, зокрема, перед АК «Нафтогаз України», яка підтверджена відповідними судовими рішеннями, буде врегульована через процедури, які передбачені Законом №1639.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/1545/19 наголосив на тому, що підстави забезпечення позову є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також із зазначенням висновку про те, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

У постанові від 25 березня 2020 року у справі №240/9592/19 Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №922/2381/16, рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2016 у справі N 922/2381/16 скасовано частково; прийнято нове рішення у справі N 922/2381/16, яким позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг за договором N 13-228-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 у розмірі 165 559 259,81 грн., 3 % річних у сумі 2 469 862,27 грн., інфляційні у сумі 7 042 836,84 грн., 168 729,21 грн. витрат по сплаті судового збору за звернення з позовом; закрито провадження у справі N 922/2381/16 в частині вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення боргу у сумі 3 205 720,30 грн.; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2016 (повний текст складено 22.09.2016) у справі N 922/2381/16 залишено без змін.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі №922/1281/19 в позові відмовлено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ХАРКІВГАЗ" (колишня назва-ПАТ "Харківгаз") (адреса: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1; код ЄДРПОУ 03359500) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (адреса: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 75048686,10 грн., з яких 14306030,04 грн. 3 % річних, 60742656,06 грн. інфляційних, та 616674,08 грн. судового збору. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2021 залишено без змін.

Як зазначено позивачем, заборгованість, що стягується за рішеннями судів (№922/2381/16 та №922/1281/19) та, яка підлягає врегулюванню у відповідності до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", стягується у примусовому порядку.

Так, 26.08.2021 набув чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 №1639-IX (далі - Закон №1639-IX).

Положення вказаного Закону підлягають застосуванню у випадках, передбачених положеннями статті 1 Закону №1639-IX, якщо:

- заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату;

- заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату;

- заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату;

- заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату;

- заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), не сплачена станом на розрахункову дату;

- заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату;

- заборгованість особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, перед НАК "Нафтогаз України", не сплачена станом на розрахункову дату;

- заборгованість особи, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, перед НАК "Нафтогаз України", не сплачена станом на розрахункову дату;

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Варто зазначити, що заборгованість Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» перед НАК «Нафтогаз України» виникла за наслідками виконання умов договору щодо купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-228-ВТВ, про що зазначено в постановах Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №922/2381/16 та у рішенні господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі №922/1281/19.

Таким чином, порядок врегулювання погашення зазначеної заборгованості підпадає під дію Закону №1639-IX.

Так, у зв`язку з прийняттям Закону №1639-IX позивач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із заявою від 13.09.2021 №610-Сл-31239-0921, якою просив затвердити розрахунок різниці між фактично обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються АТ «Харківгаз» та затвердженими тарифами на розподіл природного газу.

Однак, за посиланням позивача, регулятор ухиляється від прямих обов`язків, передбачених нормами чинного законодавства щодо затвердження розрахунку різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються АТ «Харківгаз» та затвердженими НКРЕКП тарифами на розподіл природного газу, чим унеможливлює реалізацію положень Закону щодо участі позивача в процедурах врегулювання заборгованості.

Відповідно до статті 4 Закону №1639 взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості, визначеної статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на розрахункову дату - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями та/або реструктуризованої, не сплаченої станом на розрахункову дату: за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року, особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, а також за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з НАК "Нафтогаз України".

Тобто, положення Закону №1639 імперативно вказують та містять спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення заборгованості врегульованої цим Законом, який відмінний від Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, судові рішення про стягнення заборгованості що підлягають врегулюванню із застосуванням процедур, передбачених Законом №1639-ІХ, не підлягають примусовому виконанню за правилами Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує позицію позивача щодо існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду у даній адміністративній справі, оскільки на даний час вживаються заходи по фактичному стягненню з позивача боргів та штрафних санкцій, для яких нормами Закону №1639-IX встановлено особливий порядок їх врегулювання та виконання (реалізація) яких знаходиться в безпосередній залежності від дій відповідача.

Поряд з цим, суд враховує доводи позивача про те, що до моменту набрання рішенням законної сили у цій справі він зазнає невиправданих витрат, які в подальшому неможливо буде компенсувати.

Разом з тим, суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

За загальним правилом інститут забезпечення позову покликаний забезпечити реальне виконання судового рішення у разі якщо існує реальна та доведена загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, при вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд бере до уваги доводи позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, адже у разі задоволення позову та зобов`язання відповідача включити позивача до Реєстру підприємств, які беруть участь у розрахунках згідно Закону №1639, ніякі розрахунки вже неможливо буде провести з огляду на заходи примусового стягнення таких боргів відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Суд вважає, що під час розгляду цієї справи існує об`єктивний ризик того, що до вирішення справи по суті органи та особи, які вчиняють виконавчі дії із стягнення заборгованості АТ «Харківгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» проведуть всі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", які призведуть до неможливості відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом.

Суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

З урахуванням вищенаведених вимог, суд приходить до висновку, що достатнім заходом для забезпечення позову буде заборона органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії по врегулюванню заборгованості АТ «Харківгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» у порядку іншому, ніж визначено для такої заборгованості нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості АТ «Харківгаз» заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» (165 559 259,81грн. основного боргу, 3% річних у сумі 2 469 862,27грн., інфляційні у сумі 7 042 836,84грн. по справі №922/2381/16 та 14306030,04грн. 3% річних, 60742656,06грн. інфляційних по справі №922/1281/19).

На думку суду, вказаний спосіб забезпечення позову дозволить не допустити безпідставного списання/стягнення коштів на підставі наказів Господарського суду Харківської області, виданого на виконання на підставі постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №922/2381/16 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 по справі №922/1281/19, у зв`язку з чим заява позивача про забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі наказів Господарського суду Харківської області, виданого на виконання на підставі постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №922/2381/16 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 по справі №922/1281/19, не підлягає задоволенню з огляду на вищенаведене.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, заявником доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів заявника стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Доводи заявника узгоджуються з вимогами законодавства, якими регулюються дані правовідносини, відповідають нормам процесуального права. При цьому вжиття вказаних заходів є співмірним із заявленими вимогами та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Отже, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до моменту звернення заявника з позовом до суду та ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про забезпечення позову є обґрунтованою у зв`язку з чим, підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 150-154, 156, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії по врегулюванню заборгованості АТ «Харківгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» у порядку іншому, ніж визначено для такої заборгованості нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості АТ «Харківгаз» заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» (165 559 259,81грн. основного боргу, 3% річних у сумі 2 469 862,27грн., інфляційні у сумі 7 042 836,84грн. по справі №922/2381/16 та 14306030,04грн. 3% річних, 60742656,06грн. інфляційних по справі №922/1281/19).

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала набирає чинності з 25.05.2022 і підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання до 25.05.2025р.

Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500).

Боржником: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ. вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133).

Відповідно до частини статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Амельохін