Ухвала суду № 105826196, 24.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення заяви

24 травня 2022 року м. Київ № 640/4362/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., розглянувши матеріали, що надійшли через систему "Електронний суд" від

ОСОБА_1 до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про визнання протиправними дій, припинення дій, визнання незаконним факту, зобов`язання вчинити певні дії, відновлення роботи, визнання нарахування за послугу,-В С Т А Н О В И В:

Перевіркою системи КП "ДСС" встановлено, що 04.02.2022 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до суду надійшли матеріали із назвою: «Позовна заява про визнання незаконним відключення від послуг ЖКГ (енергопостачання, водовідведення, газопостачання тощо)», яка звернута до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДР: 22883141).

За вказаними матеріалами заявник просить:

1) визнати законним право позивача користуватися обов`язковою складовою комунальної послуги, якою є загально будинковий сміттєпровід як загально будинкове обладнання в будинку АДРЕСА_2 , та є неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку;

2) припинити дії відповідача, які передували прийняттю рішення про зміну складової тарифу, та скасувати п.7 рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13, в частині дії на загально будинкове неподільне майно співвласників будинку АДРЕСА_2 , який застосовано до власності співвласників та споживачів комунальних послуг без повідомлення мешканцям про п.7 протоколу №13 та без згоди мешканців будинку про їх позбавлення складової комунальної послуги та їх неподільної власності співвласників, шляхом заварювання та заборону користування загально будинковим сміттєпроводом, як власністю;

3) припинити дії, яка порушує право позивача користуватися загально будинковим сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_2 , як обов`язковою складовою комунальної послуги та неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку;

4) визнати незаконним факт заварювання та заборону користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_2 , як факт неналежного надання обов`язкової комунальної послуги;

5) зобов`язати відповідача вжити заходи для відновлення працездатності спільного неподільного майна, шляхом відновлення права мешканців користуватися своїм сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_2 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку, як обов`язковою складовою комунальної послуги та неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку;

6) припинення дії відповідача, щодо ігнорування відновлення системи пожежогасіння та димовидалення в будинку АДРЕСА_2 , за обслуговування якої виставляється плата мешканцям щомісяця, яка не працює, а виконання припису ДСНС від 17.12.2019р. № 565 , щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки відповідач не контролює та не виконує, як власник майна та підприємства - балансоутримувача в місті Києві;

7) відновити робото спроможність системи пожежогасіння та димовидалення в будинку АДРЕСА_2 на виконання припису ДСНС від 17.12.2019 № 65 по будинку для безпечного проживання мешканців будинку та робото спроможності системи пожежогасіння та системи димовидалення в будинку АДРЕСА_2 , як факт неналежного надання обов`язкових комунальних послуг для позивача;

8) визнати нарахування за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_2 без фактичного надання складової комунальної послуги з поливання двірником клумб і газонів, в т.ч. і взимку, який жодного разу нічого не поливав літом, робото спроможності системи пожежогасіння та системи димовидалення, які в будинку не працює більше 15 років, та сміттєпроводу, - незаконними;

9) зобов`язати відповідача відновити становище, яке існувало до безпідставного позбавлення мешканців користуватися сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_2 , відповідно до наказу Мінрегіону №16 від 6 лютого 2015 р, та відновити працездатність спільного майна мешканців будинку, шляхом відновлення права мешканців користуватися сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_2 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку, зробити перерахунок надавачем послуг за ненадані послуги, повернути вкрадені кошти через систему пільг і субсидій до бюджету міста та країни, відповідно до п. 6,10, 11, 12,13 Постанови КМУ від 11 грудня 2013 р. № 970;

10) зобов`язати відповідача надати для ознайомлення копію проектну будівельну та землевпорядну документацію на будинок АДРЕСА_2 , як необхідну складову при формуванні тарифу комунальної послуги, та необхідну для відновлення обладнання пожежогасіння та димовидалення на виконання припису ДСНС від 17.12.2019 № 565, а також як обов`язок ознайомлення мешканців (в т.ч. позивача), з всією документацією на будинок для подальшої підготовки документів по будинку на розгляд загальних зборів співвласників для можливого прийняття рішення на загальних зборах співвласників по переходу мешканцями будинку на самоуправління (ОСББ , інше);

11) стягнути з відповідача 1 - Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (Київська міська державна адміністрація), на користь позивача - ОСОБА_2 500 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Підставами для звернення до суду є, на думку позивача, порушення її прав користуватися її власністю як співвласника та комунальною послугою.

Ухвалою судді від 08.02.2022, викладеною на семи сторінках, матеріали із назвою: «Позовна заява про визнання незаконним відключення від послуг ЖКГ (енергопостачання, водовідведення, газопостачання тощо)», залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з вручення ухвали.

Вказаною ухвалою запропоновано заявнику протягом десяти днів з дати отримання даної ухвали подати:

1) позовну заяву у паперовій формі (вигляді) з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи із приведення її у відповідність до положень КАС України, зокрема, із викладом обставин та правовим обґрунтування кожної із заявленої вимоги, з урахуванням висновків суду, викладених у даній ухвалі;

2) оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 6946,80 грн.;

3) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Вказана ухвала отримана позивачем засобами електронного зв`язку, у зв`язку з чим, перевіркою системи КП "ДСС" встановлено, що 08.03.2022 в підсистемі «Електронний суд» позивачем сформовано заяву про усунення недоліків позовної заяви, яка зареєстрована в КП «ДСС» 20.05.2022 та 24.05.2022 передана судді.

Щодо надання позовної заяви у паперовій формі (вигляді) з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи із приведення її у відповідність до положень КАС України, зокрема, із викладом обставин та правовим обґрунтування кожної із заявленої вимоги, з урахуванням висновків суду, викладених у даній ухвалі, то позивач зазначила, що відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Крім цього відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Зауважує, що Конституцією України не передбачено випадків, у яких право на судовий захист може бути обмежене. Конституцією України не передбачено фінансування судів з інших джерел окрім, як за рахунок Державного бюджету України, відтак, на думку позивача, перекладання витрат держави на позивача не є підставою для відмови у наданні судового захисту, право на яке гарантується ст.55 Конституції України.

Додає, що альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через електронний кабінет.

Зазначає, що вказана правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18. Аналогічного змісту висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.06.2021 у справі №9901/211/21.

Також зазначає, що подання позовної заяви у вигляді електронного документу не потребує долучення її копій, оскільки електронний документ позовна заява може бути направлена відповідачам у підсистемі «Електронний суд», або на офіційні електронні адреси відповідачів - органів державної влади, що містяться в Єдиній базі електронних адрес суб`єктів владних повноважень, або працівники апарату суду за допомогою функції друку електронного документа мають можливість сформувати належну кількість копій позовної заяви, а відтворення копії позовної заяви потребує використання однієї й тієї ж функції друку документа.

Додає, що бойові дії після нападу на Україну РФ, унеможливлює відправляти до суду процесуальні документи у паперовому вигляді, за зачинених магазинів, відсутності паперу, копіювання документів, зачиненої Укрпошти , небезпечне переміщення людей, інше.

Також, стверджує, що відправляючи документи не Укрпоштою, позивач виконує противірусні інструкції не для галочки, а проявляє повагу по відношенню до оточуючих та щоби не захворіти самій від небажаних контактів на Укрпошті, з поштарями.

Зазначає, що роз`ясненнями, що містяться в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», встановлено, що суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.

Щодо сплати судового збору, то позивач посилаючись на п.13. ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» зазначила, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;

Щодо строку звернення до суду, то позивач зазначила, що акт-претензія від 12.06.2020 під вх. № 103/45/КО-312 позивачем не підписувалася. Також додає, що відповідач допустив триваючу бездіяльність, оскільки при відключенні будинку і її як мешканця і споживача від комунальної послуги 23.05.2020 шляхом заварювання та заборони користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_2 , як неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, не було дотримано вимог законодавства, тобто, на думку відповідача, відсутні правові підстави вважати наявним юридичний факт проведення опитування мешканців та узгодження з нами усіма відключення комунальної послуги.

Наголошує, що сміттєпровід, протипожежне обладнання, як і інше неподільне загальнобудинкове майно, є її власністю, яка була вкрадена відповідачем на підставі прийнятого ним рішення. Крадіжка власності та позбавлення обов`язкової комунальної послуги не може бути узаконена будь яким процесуальним строком.

До вказаної заяви позивачем долучено клопотання про звільнення її від сплати судового збору, в якій зазначає, що отримує пенсію, відповідно до якої за 2021 рік на її картку перераховано 26200 грн.

Зазначає, що відповідно до п. 3 ПП ВССУ № 10 від 17.10.2014, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п`ята статті 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 207 ЦПК).

Додає, що у разі позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно до статті 82 ЦПК, то наслідки, передбачені статтею 121 ЦПК, застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до п.29 ПП ВССУ № 10 від 17.10.2014, з урахуванням вимог статті 11 ЦПК суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону № 3674-VI, з власної ініціативи.

Відповідно до п.30 ПП ВССУ № 10 від 17.10.2014, у разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд повинен зазначити в ухвалі (про відкриття провадження чи в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. У разі перенесення цієї дати (у зв`язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) при наявності такого клопотання може бути продовжено й строк (строки), на який відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що судом зазначається у відповідній ухвалі.

Відтак, позивач просить суд звільнити її від сплати судового збору.

Щодо сплати позивачем судового збору, то зважаючи на те, що сукупний дохід позивача за 2021 рік склав 26450,00 грн., тоді як за звернення до суду з даним позовом позивачу слід сплати судовий збір у розмірі 6946,80 грн., що перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, який становить 1322,50 грн., суддя приходить до про наявність підстав для звільнення позивачки від сплати судового збору та до висновку, що позивачем позовні вимоги в цій частині усунуті.

Разом з тим, станом на 24.05.2022 позивачем так і не були виконані вимоги ухвали суду від 08.02.2022 в інших частинах, з огляду на наступне.

Щодо надання позовної заяви в паперовому вигляді.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 9. ст. 18 КАС України суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 61 (п. 113 з урахуванням поточних змін) розділу IV "Перехідні положення" Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21:

- до забезпечення початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи розглядаються (формуються та зберігаються) в паперовій формі, а документи, що надійшли до суду в електронній формі роздруковуються за наявності такої можливості у судді. У зв`язку з відсутністю такої можливості, що є загальновідомим внаслідок неналежного фінансування судів, документи, відповідно, подаються до суду у паперовій формі.

На наведене звернута увага позивачки в ухвалі від 08.02.2022.

Однак, наведені недоліки не були усунуті, тобто не подана позовна заява у паперовій формі з додатками та з доданням копій по кількості заявлених учасників справи.

При цьому, що стосується посилання позивачки на судову практику, слід зазначити, що ця практика не може застосовуватися після змін у нормативному регулюванні, визначених, крім іншого, Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21.

При цьому, навіть при прийнятті інтерпретації позивачки її процесуальних обов`язків щодо того, хто і як надсилає іншим учасникам копії позову та додатків (чи подає їх в копіях до суду), діють положенням вимог ч. 9 ст. 44 КАС України, яка передбачає, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Між тим, і наведені вимоги не були виконані.

Крім того, залишаючи матеріали із назвою «Позовна заява про визнання незаконним відключення від послуг ЖКГ (енергопостачання, водовідведення, газопостачання тощо)» без руху, суддею була звернута увагу позивача на те, що за наявними матеріалами заявниця також просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 1 - Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), на користь позивача - ОСОБА_2 500 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, який не є учасником справи.

У зв`язку з цим позивачці запропоновано привести позовну заяву у відповідність до вимоги КАС України, визначившись з учасниками справи та вимогами щодо них.

Однак, вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, в цій частині не виконані, оскільки позивачем не надано суду уточненої позовної заяви із уточненням змісту позовних вимог.

Щодо строку звернення до суду, то суд зазначає про наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суд звертає увагу позивачки на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи.

Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.

Так, суд зазначає, що як зазначає позивачка у документі із назвою «Позовна заява» 23.05.2020 з початком, та під приводом карантину балансоутримувач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва в особі ЖЕД 404, заварили на всіх 18-ти поверхах багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 передбачений за проектом сміттєпровід без узгодження з співвласниками - мешканцями будинку, в результаті чого співвласники будинку безпідставно і беззаконно були позбавлені права користування своєю неподільною власністю і права отримання комунальної комплексної послуги, за яку щомісяця нам виставляють до сплати суми за ненадані послуги

Відповідно до наданих матеріалів, що надійшли через підсистему «Електронний суд» видно, що 12.06.2020 під вх. № 103/45 /КО-312 представником позивача був зареєстрований у балансоутримувача акт-претензія від мешканців будинку АДРЕСА_2 , на що нам надано відповідь від 16.06.2020 № 103/45-2200, де зазначено що балансоутримувач робить перерахунки за непрацюючий сміттєпровід.

Відтак, про порушення своїх прав позивачці було відомо у червні 2020 року, однак до суду з даним позовом позивач звернулася лише 04.02.2022, тобто, поза межами шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Варто наголосити, що заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем так і не надано, а відтак в цій частині вимоги ухвали суду від 08.02.2022 також не виконані.

Посилання позивачки про те, що нею не було підписано таку претензію судом приймаються до уваги, однак суддя звертає увагу заявника на те, що перебіг строку звернення до суду пов`язується не з моменту підписання претензії позивачем, а з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, з підписаної претензії видно, що її підписано, у тому числі, ОСОБА_2 , який є власником та проживає у квартирі АДРЕСА_2 , а також який, у свою чергу, є чоловіком позивачки - ОСОБА_1 .

Більш того, ОСОБА_2 є головою ініціативної групи з контролю за наданням комунальних та інших послуг в будинку по АДРЕСА_2 , який обраний на загальних зборах мешканцями будинку у 2011 році, а відтак, зважаючи на заварювання 23.05.2020 на всіх 18-ти поверхах багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 сміттєпроводу, позивачу мало б бути відомо про порушення її прав, свобод та інтересів, зважаючи на регулярне користування відповідною послугою.

Суддя також акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, враховуючи вищевказані висновки щодо неусунення недоліків позову в повному обсязі та беручи до уваги пропуск позивачем строку звернення до суду без наведення поважних причин, а також те, що позивач не просить суд поновити їй строк звернення до суду, а також зважаючи на невиконання вимог ухвали суду від 08.02.2022 про залишення позовної заяви без руху в частині надання суду позовної заяви з додатками в паперовому вигляді з копіями відповідно до кількості учасників, суддя приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;

Відтак, заважаючи на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду із позовом в порядку, встановленому законом, тобто після виконання вимог щодо позовної заяви, визначених ст. 160 КАС України.

Керуючись ст. 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Матеріали із назвою: «Позовна заява про визнання незаконним відключення від послуг ЖКГ (енергопостачання, водовідведення, газопостачання тощо)», що надійшли через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) повернути позивачу (вважати такими, що мають статус повернутих).

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою.

3. Роз`яснити заявнику, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін