Рішення № 105826176, 24.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2022 року м. Київ № 640/11040/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомВійськового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крутдо ОСОБА_1 простягнення витрат, пов`язаних з утримання у вищому військовому навчальному закладі,-В С Т А Н О В И В:

Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код ЄДР: 24978555) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), в якому просить суд стягнути витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 68453,63 грн.

Позиція заявника.

Заявник зазначає, що Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут є складовою частиною ЗС України, підпорядкований Міністерству оборони України, і перебуває на утриманні Державного бюджету.

Фінансування Збройних Сил України, як визначено ст.15 Закону України «Про Збройні Сили України», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні фонди, обігові кошти управління Інституту є державною власністю, належать до сфери управління Міністерства Оборони України, закріплені за управлінням на праві оперативного управління.

Додає, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищи навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів для здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і п`ятим частини другої статті 23 цього Закону.

Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Заявник зазначає, що 19.08.2019 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), паспорт НОМЕР_2 вид. Конотопським МВ УМВС України в Сумській області 11.08.2011, і.п.н. НОМЕР_1 ) наказом начальника Військового інституту від 19.08.2019 №166 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання, з 19.08.2019 року зараховано до списків особового складу інституту, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення по курсантській нормі з 20.08.2019.

27 грудня 2019 року наказом начальника Військового інституту від 27 грудня 2019 № 48 (по особовому складу ) ОСОБА_1 відраховано з інституту у зв`язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, та звільнено військової служби у запас за пунктом «ж» у зв`язку зі систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Наказом начальника Військового інституту від 27 грудня 2019 № 266 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 28 грудня 2020 року.

Заявник звертає увагу на те, що 12.07.06 КМ України постановою №964 затверджено «Порядок відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», на виконання якої 16.07.07 прийнято «Порядок розрахунку витрат пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого спільним наказом Міністра оборони України, Міністра фінансів України, Міністра внутрішніх справ України. Міністра транспорту та зв`язку України та ін. № 419/831/240/605/537/219/534.

Позивач також звертає увагу на те, що власноруч підписуючи Контракт про навчання, ОСОБА_1 ознайомився та надав згоду відповідно до п.1 Контракту відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у Військовому інституті.

Позивач зазначає, що Військовим інститутом вживалися заходи досудового врегулювання спору, а саме надсилалися листи на ім`я та за адресами ОСОБА_1 з повідомленням суми заборгованості від 06.05.2020 року за вих. №190/1191. Також було надано копію розрахунку витрат на утримання у Вищому військовому навчальному закладі по видам забезпечення.

Витратами, які підлягають відшкодування, як зазначає позивач є витрати, пов`язані з навчанням і утриманням відповідача у ВІТІ за період з 19.08.2019 р. по 27.12.2019 р.

Загальна сума витрат на утримання ОСОБА_1 у ВІТІ складає 68453,63 грн., з яких витрати пов`язані з грошовим забезпеченням - 52615,22 грн., з продовольчим забезпеченням протягом навчання - 11059,02 грн., з медичним забезпеченням - 247,00 грн., з речовим забезпеченням - 00,00 грн., та послуги за споживання комунальних послуг та енергоносіїв -4531,51 грн., що, як зазначає позивач, підтверджується довідками- розрахунками відповідних служб Військового інституту телекомунікацій та інформатизації.

Позивач звертає увагу на те, що згідно Гарантійного листа відповідача від 26.12.2019, останній ознайомлений з необхідністю відшкодування витрат на його утримання у вищому військовому навчальному закладі та зобов`язався в добровільному порядку протягом 26.12.2019 - 25.01.2020 виплачувати витрати пов`язані з його утримання у Військовому інституті.

Відповідні розрахунки сформовані 27.12.2019. У наказі від 27.12.2019 зазначена узагальнена сума витрат, що мають бути відшкодовані - 68 453,63 грн., з ознайомленням з яким відповідач не спростовує.

Оскільки відповідач не відшкодував ці витрати, відповідач звернувся до суду.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 25.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Враховуючи наявну заяву про поновлення строку звернення до суду (а.с. 38 і далі), наведені в ній доводи та обґрунтування, причини пропуску строку звернення до суду визнані поважними та поновлено строк звернення до суду з даним позовом. Враховано при цьому, що позов поданий до суду 18.05.2020 (поштою), позивач звертався до відповідача із заявою про досудове врегулювання спору, що, вочевидь, зменшує витрати сторін, однак відповідач не відреагував, а відтак, беручи до уваги подальше введення карантину, що зумовлювало певні обмеження та перешкоди, у т.ч. щодо роботи установ та організацій, переміщення містами загального користування, а також беручи до уваги незначний період пропуску строку звернення до суду, причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом визнані поважними.

Виходячи з аналізу змісту, сутності та призначення ч. 5 ст. 122 КАС України, використання в ній оборотів та термінів «щодо ….громадян» та відсутність оборотів типу «…звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень…», вказує на те, що вказані положення щодо строку звернення до суду застосовується саме до позовів громадян за наслідками прийняття їх на публічну службу, її проходження та звільнення їх з публічної служби та не поширюється на позови суб`єктів владних повноважень, строк звернення яких до суду прямо та з особливостями (абз. 3 ч. 2 ст. 122 КАС України) визначений в абзацах 2 та 3 ч. 2 ст. 122 КАС України, де і зосереджені процесуальні правила щодо строків суб`єктів владних повноважень, яких, однак, ч. 5 ст. 122 КАС України не містить та за структурою норм статті 122 КАС України не може містити або застосовуватись інакше, ніж в абз. 2 та 3 ч. 2 ст. 122 КАС України.

Між тим, ухвалою про відкриття провадження у справі вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у праві направлена на адресу відповідача за адресом проживання, зазначеним ОСОБА_1 у контрактних документах, АДРЕСА_1 , та отримана відповідачем 04.06.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень на позов, як і наведене розрахунки витрат.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і п`ятим частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з", пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок № 964.

Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.

Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).

На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

За змістом пункту 2.1. цього Порядку відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Витратами на речове забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо). До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році.

Відповідно до пункту 2.3 цього Порядку у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки -розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.

Таким чином, у разі дострокового розірвання контракту, курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Суд звертає увагу, що у разі дострокового розірвання контракту з курсантом, саме вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.

У даному випадку, відповідач підписав гарантійний лист про наявність обов`язку відшкодувати вказані вище витрати у період по 25.01.2020, в якому зазначені і реквізити, за якими слід перерахувати відшкодування. З наведеним обов`язком відповідач погодився і у п. 1 Контракту від 19.08.2019. У наказі від 27.12.2019 № 266 визначена сума відшкодування 68 453,63 грн., ознайомлення з яким не заперечується відповідачем. До позову надані розрахунки витрат, які не спростовані та не заперечені відповідачем. Підстав вважати їх необґрунтованими - у суду немає.

Згідно з наказом начальника Військового інституту від 27 грудня 2019 № 48 відповідача відраховано з інституту у зв`язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, та звільнено військової служби у запас за пунктом «ж» у зв`язку зі систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Наказом начальника Військового інституту від 27 грудня 2019 № 266 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 28 грудня 2020 року.

Наведене у сукупності дає підстави для висновки як про право Військового інституту звернутися до суду для відшкодування, так і про обов`язок відповідача відшкодувати суму витрат, який відповідачем до цього часу не виконаний.

Виходячи з положень ст. 17 Конституції України та ст. 2 Закону 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка покладає на громадянина високі обов`язки, що супроводжується обґрунтованими привілеями, а відтак, прийнявши на себе певні обов`язки відповідно до контракту, відповідач мав враховувати ступінь відповідальності перед державою у військовій сфері та, у разі порушення зобов`язань, - обов`язок відшкодувати, як у даному випадку, - понесені державою витрати, які могли бути спрямовані на інше, актуальне забезпечення Збройних Сил України.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до п. 8 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 12 липня 2006 р. № 964, сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису, зокрема, Міноборони.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 139 КАС України, правові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код ЄДР: 24978555) задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (код ЄДР: 24978555) 68 453,63 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).

Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Суддя О.А. Кармазін