Рішення № 105825168, 27.07.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/408/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Ойл Продакшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод автохімії"

про стягнення коштів.

Секретар судового засідання Клочков А.І.

Представники учасників справи:

Позивач Стеценко О.В., адвокат за ордером;

Відповідач не з`явився.

Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

16.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Евро Ойл Продакшн" (ідентифікаційний код 42794130, адреса місцезнаходження: 50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Покровський район, вул. Фабрична, 2) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод автохімії" (ідентифікаційний код 36994791, адреса місцезнаходження: 18003, м. Черкаси, вул. В.Чорновола, 118) про стягнення 696197,70 грн боргу за поставлений товар за договором поставки нафтопродуктів від 26.01.2022 №4130-01-22-Р14, 42969,32 грн інфляційних втрат, 4749,40 грн 3% річних, 31662,69 грн пені. У позові позивач просив стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір в розмірі 11633,69 грн.

Предметом позову позивача до відповідача є майнові вимоги про стягнення 550000 грн основного боргу за поставлений товар за договором поставки, 110722,07 грн інфляційних втрат, 8866,78 грн 3% річних, 83691,24 грн пені.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору поставки; належне виконання позивачем свого обов`язку та поставку товару відповідачу; невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару; виникнення у позивача права вимагати виконання відповідачем обов`язку оплати товару та застосування штрафних санкцій.

Свої вимоги позивач обґрунтовує укладенням між сторонами договору поставки нафтопродуктів від 26.01.2022 №4130-01-22-Р14, поставкою позивачем відповідачу товару 28.01.2022. Відповідач був зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар протягом 14 календарних днів з дати поставки товару, тобто до 11.02.2022. Відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару виконав частково, сплативши за поставлений товар 50000,00 грн.

Ухвалою від 17.05.2022 суддя залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк та спосіб для усунення недоліків шляхом подання до Господарського суду Черкаської області протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху документів, що підтверджують сплату до Державного бюджету України судового збору у розмірі 11633,69 грн за подання до господарського суду позовної заяви.

24.05.2022 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. До заяви позивач додав докази на підтвердження сплати до Державного бюджету України судового збору у розмірі 11633,69 грн за подання до господарського суду позовної заяви.

24.05.2022 суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №925/408/22, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив її до розгляду у підготовчому засіданні на 07.06.2022 о 10 год. 00 хв.

Ухвалу суду від 24.05.2022 про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом; відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, який не вручений відповідачу та повернутий на адресу суду у зв`язку із закінчення терміну зберігання, що підтверджено довідкою АТ "Укрпошта" "Про причини повернення/досилання" (а. с. 51-53 том 1).

30.05.2022 суд з метою забезпечення прав відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод автохімії" бути поінформованим про розгляд справи №925/408/22 за його участю оприлюднив інформацію про його виклик на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а. с. 47 том 1).

07.06.2022 представник позивача адвокат Стеценко О.В. подав до суду клопотання про проведення підготовчого засідання 07.06.2022 о 10 год. 00 хв. без участі позивача (а. с. 54 том 1).

У підготовче засідання 07.06.2022 представники позивача та відповідача не з`явились.

07.06.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 30.06.2022 о 09 год. 30 хв.

Ухвалу суду від 07.06.2022 про відкладення підготовчого засідання надіслано учасникам справи: позивачу рекомендованим листом, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, який вручено відповідачу 13.06.2022, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 63 том 1).

07.06.2022 суд з метою забезпечення прав відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод автохімії" бути поінформованим про розгляд справи №925/408/22 за його участю оприлюднив інформацію про його виклик на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а. с. 61 том 1).

30.06.2022 керівник відповідача Володимир Акінчев подав до суду заяву (а. с. 64-66 том 1), у якій позов не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити. У заяві відповідач визнав обставини укладення між сторонами Договору №4130-01-22-14 та визнав заборгованість відповідача за договором у розмірі 600 тис. грн.

Ствердив, що згідно з п. 7.1 договору поставки нафтопродуктів від 26.01.2022 №4130-01-22-Р14 будь-яка із сторін звільняється від відповідальності за невиконання умов даного договору, якщо доведе, що невиконання нею своїх обов`язків стало прямим безпосереднім наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які сторона не могла б і не повинна була передбачити та запобігти. Такими обставинами вважаються стихійні лиха, техногенні аварії, військові дії, страйки, дія активного характеру, управління якими є неможливим стороною договору. В пункті 7.2 договору сторони передбачили, що при виникненні форс - мажорних обставин, які роблять неможливим повне або часткове виконання кожною із сторін зобов`язань за цим договором, виконання умов цього договору відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Ствердив, що запровадження на території України воєнного стану є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що зумовлює відтермінування виконання зобов`язань за договором до закінчення дії такої обставин.

Враховуючи настання форс-мажорних обставин позову не визнав та просив у позові відмовити.

У підготовче засідання 30.06.2022 з`явились представник позивача адвокат Стеценко О.В. та керівник відповідача директор Акінчев В.А.

30.06.2022 суд ухвалив оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні до 06.07.2022 до 11 год. 00 хв.

30.06.2022 суд ухвалив оголосити перерву у підготовчому засіданні до 06.07.2022 до 11 год. 00 хв.

05.07.2022 представник позивача адвокат Стеценко О.В. подав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог (а. с. 74-75 том 1), у якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача зменшену суму основного боргу до розміру 600000 грн за поставлений товар за договором поставки нафтопродуктів від 26.01.2022 №4130-01-22-Р14, збільшив розмір позовних вимог в іншій частині вимог та просив стягнути 86459,69 грн інфляційних втрат, 7839,38 грн 3% річних, 66567,94 грн пені. У заяві представник позивача просив суд вирішити питання про повернення позивачу суми судового збору, в розмірі переплаченої суми, у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Заява позивача про зміну предмета позовних вимог є одночасно заявою про зменшення та збільшення розміру позовних вимог. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 775579,11 грн. У заяві про зміну розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 760867,01 грн, тобто загалом позивач зменшив розмір позовних вимог. У зв`язку із загальним зменшенням розміру позовних вимог відсутні підстави для доплати суми судового збору в частині збільшення розміру позовних вимог за вимогами про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

06.07.2022 представник позивача адвокат Стеценко О.В. подав до суду клопотання про проведення підготовчого засідання 06.07.2022 о 11 год. 00 хв без участі позивача (а. с. 79 том 1).

06.07.2022 відповідач подав до суду клопотання про перенесення підготовчого засідання (а. с. 83 том 1) та просив суд встановити строк для подання відзиву на заяву позивача про зміну розміру позовних вимог.

У підготовче судове засідання 06.07.2022 представник позивача не з`явився

У підготовче судове засідання 06.07.2022 з`явилася представник відповідача Чуприна О.В.

Відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Доказів представництва інтересів відповідача відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) у порядку самопредставництва юридичною особою, на підставі ч. 3 ст. 56 ГПК України, Чуприна О.В. не подала. Ствердила, що здійснює представництво на підставі довіреності та є представником відповідача.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Суд не визнавав справу малозначною. Суд вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив її до розгляду у підготовчому засіданні.

Отже, представником відповідача у суді у даній справі може бути лише адвокат.

Суд установив, що довіреністю від 05.07.2022 відповідач уповноважив Чуприну Олену Валеріївну представляти інтереси товариства у всіх судових установах України. (а. с. 84 том 1). Суду не подано доказів, що Чуприна О.В. є адвокатом.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність повноважень Чуприни О.В. бути представником відповідача у справі.

06.07.2022 суд постановив ухвалу, якою прийняв заяву позивача про зміну розміру позовних вимог до розгляду, повернув позивачу з Державного бюджету України судовий збір сплачений за подання позовної заяви на підставі платіжного доручення №516 від 04.05.2022 в сумі 221,04 грн; відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 14.07.2022 о 12 год. 30 хв.; встановив відповідачу строк 5 днів для подання до Господарського суду Черкаської області пояснень на заяву про зміну розміру позовних вимог у частині збільшення розміру позовних вимог (підстав та порядку їх нарахування), у випадку якщо відповідач заперечує проти збільшеного розміру позовних вимог; зобов`язав відповідача копію пояснень надіслати позивачу та докази такого надіслання (опис вкладення та поштову квитанцію) подати до суду для приєднання до матеріалів справи.

Ухвалу суду від 06.07.2022 надіслано учасникам справи: позивачу рекомендованим листом, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, який вручено відповідачу 08.07.2022, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 118 том 1).

07.07.2022 позивач подав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог (а. с. 91-94), яка за своїм змістом ідентична заяві про зміну розміру позовних вимог, яка надіслана позивачем 05.07.2022 до суду електронною поштою (а. с. 74-75 том 1).

08.07.2022 представник позивача адвокат Стеценко О.В. подав до суду заяву про участь у судовому засіданні, яке призначене на 06.07.2022 о 11 год. 00 хв., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а. с. 99-100 том 1).

11.07.2022 відповідач подав до суду додаткові пояснення (а. с. 104-107 том 1), у яких зазначив, що 28.06.2022 відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 96197,70 грн з наміром узгодження досудового врегулювання спору та мирової угоди з позивачем, чим зменшив суму основного боргу до розміру 600000 грн та направив акт звірки взаєморозрахунків позивачу 01.07.2022.

У відповідь позивач подав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог, зменшення заборгованості до 600000 грн та неспіврозмірно збільшив санкції (інфляційні, 3% річних, пеню), перерахувавши їх в строк до 27.06.2022, за рахунок чого збільшив суму позовних вимог до розміру 760867,01 грн.

У письмових поясненнях відповідач ствердив, що фактичне порушення відповідачем зобов`язання на момент настання форс-мажорної обставини 24.02.2022 по договору перед позивачем складає 13 днів з 11.02.2022 по 24.02.2022 і становить 713040,08 грн, у утому числі 696197,00 грн основного боргу станом на 24.02.2022, 4459,22 грн пені, 744,00 грн 3% річних та 11139,16 грн інфляційних втрат.

28.06.2022 відповідач сплатив борг у сумі 96197,70 грн. Тому сума з врахуванням санкцій за 13 днів складає 616842,38 грн. Незалежно від відповідача 24.02.2022 внаслідок військової агресії, настання форс-мажорних обставин, відповідач не зміг виконати зобов`язання за договором в повному обсязі. Діяльність відповідача була частково призупинена, що підтверджується наказом від 24.02.2022, в результаті чого відповідач не мав змоги виконувати взяті на себе договірні зобов`язання у повному обсязі, що суттєво вплинуло на фінансово-економічний стан підприємства.

Для оцінки зазначених обставин відповідач надав суду інформацію від контрагентів, що також підтверджує та визначає причинно-наслідковий зв`язок настання для відповідача форс-мажорної обставини з 24.02.2022. Враховуючи дані пояснення відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та задоволенні заяви про зміну розміру позовних вимог в частині нарахування пені, інфляційних та 3% річних з 24.02.2022, а також просив відмовити позивачу у відшкодуванні судового збору та інших судових витрат повністю як необґрунтованих. Відповідач до пояснень додав свій розрахунок пені, інфляції та 3% річних.

13.07.2022 представник позивача адвокат Стеценко О.В. подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (а. с. 119 том 1), яку зареєстровано судом цього ж дня - 13.07.2022 о 16 год. 14 хв. За змістом заяви представник позивача просив суд надати йому можливість прийняти участь у судовому засіданні 14.07.2022 о 12 год. 30 хв. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. У випадку незадоволення клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції просив суд провести підготовче засідання 14.07.2022 без участі позивача та повідомити про дату та час наступного засідання.

У підготовче судове засідання 14.07.2022 представник позивача не з`явився.

У підготовче судове засідання 14.07.2022 з`явилася представник відповідача адвокат Чуприна Олена Валеріївна. На підтвердження повноважень представника надала довіреність від 08.07.2022 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 122 том 1). У судовому засіданні представник відповідача адвокат Чуприна О.В. повідомила суду, що відповідач бажає укласти мирову угоду з позивачем.

Ухвалою від 14.07.2022 суд відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 21.07.2022 о 09 год. 45 хв.

18.07.2022 представник позивача адвокат Стеценко О.В. подав до суду заяву про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, яке призначене на 21.07.2022 о 09 год. 45 хв., поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів представника (а. с. 132-133 том 1).

Ухвалою від 18.07.2022 суд задовольнив заяву представника позивача адвоката Стеценка О.В. та забезпечив його участь у судовому засіданні, яке призначене на 21.07.2022 о 09 год. 45 хв., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20.07.2022 представник позивача адвокат Стеценко О.В. подав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог (а. с. 139-141 том 1), у якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача зменшену суму основного боргу до розміру 550000 грн за поставлений товар за договором поставки нафтопродуктів від 26.01.2022 №4130-01-22-Р14, збільшив розмір позовних вимог в іншій частині вимог та просив стягнути 110722,07 грн інфляційних втрат, 8866,78 грн 3% річних, 83691,24 грн пені. У заяві представник позивача просив суд вирішити питання про повернення позивачу суми судового збору, в розмірі переплаченої суми, у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Заява позивача про зміну розміру позовних вимог є одночасно заявою про зменшення та збільшення розміру позовних вимог. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 775579,11 грн. У заяві про зміну розміру позовних вимог від 20.07.2022 позивач просив стягнути з відповідача 753280,09 грн, тобто загалом позивач зменшив розмір позовних вимог. У зв`язку із загальним зменшенням розміру позовних вимог відсутні підстави для доплати суми судового збору в частині збільшення розміру позовних вимог за вимогами про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

20.07.2022 представник відповідача адвокат Чуприна О.В. подала до суду:

1) заяву про часткове визнання позовних вимог (а. с. 147-148 том 1), у якій відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 550000 грн з відтермінуванням виконання зобов`язання до закінчення форс-мажорної обставини згідно умов договору; визнав санкції (пеню, інфляційні втрати та 3% річних) за період прострочення виконання зобов`язання за 13 календарних днів з 11.02.2022 по 24.02.2022 у розмірі 16842,38 грн з відтермінуванням виконання зобов`язання до закінчення форс-мажорної обставини згідно умов договору; санкції (пеня, інфляційні втрати та 3% річних) за період з 11.02.2022 по 27.06.2022 не визнав повністю як безпідставно нараховані; судовий збір просив покласти на позивача і відповідача у відповідності до ГПК України; стягнення інших судових витрат не визнав, як не обґрунтовані. Додатками до заяви представник відповідача адвокат Чуприна О.В. подала: 1) копію платіжного доручення від 06.07.2022 №413037425 (а. с. 149 том 1) про сплату відповідачем на користь позивача 50000 грн боргу за договором від 26.01.2022 №4130-01-22-Р14; 2) розрахунок пені, інфляційних втрат, 3 % річних по договору від 26.01.2022 №4130-01-22-Р14 (а. с. 150 том 1);

2) клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу (а. с. 146 том 1), у якому відповідач просив розглянути справу, призначену на 21.07.2022 об 09 год. 45 хв. без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.

У підготовче судове засідання 21.07.2022 представник відповідача не з`явився.

У підготовчому судовому засіданні 21.07.2022 у режимі відео конференції поза межами приміщення суду взяв участь представник позивача адвокат Стеценко О.В.

21.07.2022 суд ухвалив прийняти заяву позивача про зміну розміру позовних вимог до розгляду, повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір сплачений за подання позовної заяви на підставі платіжного доручення №516 від 04.05.2022 в сумі 113,45 грн; закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.07.2022 о 11 год. 30 хв.

Ухвалу суду від 21.07.2022 надіслано учасникам справи: позивачу та відповідачу рекомендованими листами. Відповідачу ухвалу суду вручено 22.07.2022, що підтверджується відомостями із веб-сайту АТ "Укрпошта" (а. с. 181 том 1).

25.07.2022 позивач подав до суд заяву про зміну розміру позовних вимог (а. с. 161-165), яка за своїм змістом ідентична заяві про зміну розміру позовних вимог, яка надіслана позивачем 20.07.2022 до суду електронною поштою (а. с. 139-141 том 1).

25.07.2022 представник позивача адвокат Стеценко О.В. подав до суду заяву про проведення судового засідання, яке призначене на 27.07.2022 о 11 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами суду з використання власних технічних засобів (а. с. 169 том 1).

Ухвалою від 25.07.2022 суд задовольнив клопотання представника позивача ТОВ "Евро Ойл Продакшн" адвоката Стеценка О.В. та забезпечено його участь у судовому засіданні 27.07.2022 о 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції.

27.07.2022 представник позивача адвокат Стеценко О.В. подав до суду заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду (а. с. 176-177 том 1), яке призначене на 27.07.2022 о 11 год. 30 хв, яка за своїм змістом ідентична заяві про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду, яка надіслана позивачем 25.07.2022 до суду електронною поштою (а. с. 169 том 1).

У судовому засіданні 27.07.2022 взяв участь у режимі відео конференції представник позивача адвокат Стеценко О.В., який позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання 27.07.2022 не з`явився.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

Отже, суд ухвалив розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

27.07.2022 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

У судовому засіданні 27.07.2022 керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/408/22.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

1.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення коштів у розмірі 550000 грн основного боргу за поставлений товар за договором поставки, 110722,07 грн інфляційних втрат, 8866,78 грн 3% річних, 83691,24 грн пені.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору поставки нафтопродуктів від 26.01.2022 №4130-01-22-Р14; невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару; виникнення у позивача права вимагати виконання відповідачем обов`язку оплати товару та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у справі є обставини виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання; виконання зобов`язання відповідачем; невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати коштів за поставлений товар; розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідча; порушення суб`єктивного прав позивача, за захистом якого позивач звернувся до суду.

2.Обставини, які не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

30.06.2022 відповідач подав до суду заяву (а. с. 64-66 том 1), у якій визнав обставини укладення між сторонами Договору поставки нафтопродуктів від 26.01.2022 №4130-01-22-14р. та визнав заборгованість відповідача за договором у розмірі 600000 грн.

11.07.2022 відповідач подав до суду додаткові пояснення (а. с. 104-107 том 1), у яких зазначив, що 28.06.2022 відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 96197,70 грн з наміром узгодження досудового врегулювання спору та мирової угоди з позивачем, чим зменшив суму основного боргу до розміру 600000 грн та направив акт звірки взаєморозрахунків позивачу 01.07.2022.

У заяві відповідач також визнав фактичне порушення відповідачем зобов`язання на момент настання форс-мажорної обставини 24.02.2022 по договору перед позивачем, яке складає 13 днів з 11.02.2022 по 24.02.2022 і становить 713040,08 грн, у утому числі 696197,00 грн основного боргу станом на 24.02.2022, 4459,22 грн пені, 744,00 грн 3% річних та 11139,16 грн інфляційних втрат.

20.07.2022 відповідач подав суду заяву про часткове визнання позовних вимог (а. с. 147-148 том 1), у якій визнав суму основного боргу у розмірі 550000 грн; визнав санкції (пеню, інфляційні втрати та 3% річних) за період прострочення виконання зобов`язання за 13 календарних днів з 11.02.2022 по 24.02.2022 у розмірі 16842,38 грн .

Під час розгляду справи у суду не виникли обґрунтовані підстави вважати обставини визнані відповідачем у заявах та письмових поясненнях недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Враховуючи зміст заяв та письмових пояснень відповідача суд визнає встановленими обставини виникнення між позивачем та відповідачем господарського зобов`язання; неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару; розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 550000 грн.

Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану", яким у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України на всій території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб.

Введення на всій території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану строком на 30 діб та його наступне продовження суд визнає загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування.

3.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

26.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Евро Ойл Продакшн" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод автохімії" (покупець) уклали договір поставки нафтопродуктів №4130-01-22-Р14, предметом якого є поставка нафтопродуктів (а. с. 7 том 1).

Відповідно до умов договору поставки нафтопродуктів сторони домовилися про таке:

п. 1.2 - кількість, асортимент,ціна,умови поставки та місце поставки товару визначається шляхом виставлення рахунків фактур постачальником на підставі інформації, наданої покупцем у довільній формі каналами електронного зв`язку, або на електронну пошту постачальника, зазначену у розділі 10 цього договору. Можливе відхилення фактичної поставки товару +/- 10 (десять) % від кількості товару, погодженого до поставки згідно відповідного рахунку - фактури;

п. 3.3 при поставці товару на умовах поставки FCA та EXW Постачальнипк вважається таким, що належно виконав свої зобов`язання щодо постачання товару з моменту передачі товару покупцю (уповноваженому представнику покупця). Факт передачі товару підтверджується відповідними видатковими накладними та/або актами прийому передачі товару та /або залізничними накладними та/або товарно транспортними накладними. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, вказана у відповідній видатковій накладній та/або акті прийому-передачі товару та/або залізничній накладній та/або товарно транспортній накладній;

п. 3.5 - право власності на товар переходить до покупця з дати поставки (передачі у власність) товару у відповідності до п. 3.3 цього договору;

п. 4.1 ціна товару зазначається і узгоджується сторонами у рахунках-фактурах, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та/або актами приймання передачі товару;

п. 4.3 покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару у відповідності до п. 3.3 цього договору, що підтверджується оформленою первинною документацією (товарно-транспортною накладною й видатковою накладною та /або актом приймання передачі товару), згідно рахунка фактури постачальника та за реквізитами, вказаними у такому рахунку фактурі;

п. 5.1 сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору згідно з чинним законодавством України;

п. 5.2 у випадку порушення покупцем строків оплати та з урахуванням ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання;

п. 7.1 будь - яка зі сторін звільняється від відповідальності за невиконання умов даного договору, якщо доведе, що невиконання нею своїх обов`язків стало прямим безпосереднім наслідком обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), які сторона не могла б і не повинна була передбачити та запобігти. Такими обставинами вважаються стихійні лиха, техногенні аварії, військові дії, страйки, дія актів органів державної влади та третіх осіб, торгове ембарго, кризи та надзвичайні обставини економічного характеру, управління якими є неможливим стороною договору;

п. 7.2 - при виникненні форс - мажорних обставин, які роблять неможливим повне або часткове виконання кожною із сторін зобов`язань за цим договором, виконання умов цього договору відсувається відповідно до часу протягом якого будуть діяти такі обставини;

п. 7.3 якщо ці обставини будуть продовжуватися більше 1 місяця, то кожна із сторін вправі відмовитися від подальшого виконання обов`язків за цим договором відносно непоставленого товару;

п. 8.1 цей договір набирає чинності з дня підписання його тексту уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, та діє до 31.12.2022, а в частині виконання грошових зобов`язань та відповідальності до повного виконання. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про розірвання договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Припинення договору не позбавляє сторони права на стягнення понесених збитків, в тому числі не отриманих доходів, пені, штрафу, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

28.01.2022 позивач поставив відповідачу оливу базову марки SN-350 (код УКТЗЕД 2710199900) у кількості 24074 кг вартістю 746197,70 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №141 від 28.01.2022 (а. с. 13 том 1).

Транспортування товару здійснено вантажовідправником ТОВ "АГРОЙЛ УКРАЇНА", що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 12 від 28.01.2022 (а. с. 17 том 1).

На спростування обставин, які є предметом доказування, відповідач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

28.06.2022 відповідач сплатив на користь позивача 96197,70 грн (платіжне доручення № 413037231, а.с. 68 том 1)

06.07.2022 відповідач сплатив на користь позивача 50000,00 грн (платіжне доручення № 413037425, а.с. 149 том 1)

28.02.2002 Торгово-промислова палата України повідомленням № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно до яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин-непереборної сили). (а.с. 69 том 1)

Відповідно до наказу відповідача від 24.02.2022 № ЧЗ 05 у зв`язку з неможливістю в подальшому здійснювати робочий процес в звичайному трудовому режимі, відсутністю функціонування потужностей в умовах війни зупинено діяльність виробничих потужностей, адміністративну діяльність відповідача та відправлено працівників в неоплачувану відпустку до закінчення дії Указу Президента № 64/2022 від 24.02.2022 або до окремого розпорядження виконавчого директора (а.с. 108 том 1).

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані сторонами докази суд визнає належними.

Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Тому подані сторонами докази суд визнає допустимими.

Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані сторонами, достовірними.

На підтвердження причинно-наслідкового зв`язку настання для відповідача форс-мажорної обставини з 24.02.2022 відповідач надав письмові докази - листи контрагентів (а.с. 111-116 том 1).

На аркуші справи 111 том 1 міститься копія повідомлення ТОВ «Рабен Україна» від 24.02.2022 адресованого невизначеному колу осіб, у якому товариство, яке розташоване у смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області, повідомляє про тимчасове призупинення операційної діяльності.

На аркушах справи 112, 113 та 116 том 1 містяться копії листів ТОВ «Укрспецконтейнер», ТОВ «Таніт Груп», ТОВ «Хелльман Східна Європа Оуересіз» адресовані відповідачу. Вказані листи містять тотожні дату: 24.02.2022; номер: 2402; та зміст листів, у яких, зокрема вказано, що між усіма вказаними товариствами та відповідачем укладено один і той самий договір № 31/07/17 від 31.07.17. Листи подані відповідачем не містять зазначення посади та прізвища й ім`я посадової особи юридичної особи, яка склала та підписала такий лист.

На аркуші справи 114 том 1 міститься повідомлення компанії MCC MEDITERRANEAN SHIPPING COMPANY (Швейцарія) від 24.02.2022, адресоване невизначеному колу осіб, у якому компанія повідомляє про зміну у роботі українського офісу.

На аркуші справи 115 том 1 міститься повідомлення компанії САR MOTORS LLC (Грузія), складене англійською мовою й адресоване відповідачу.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема такими засобами як письмові докази.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідач не обґрунтував та не подав доказів на підтвердження взаємозв`язку його господарської діяльності з діяльністю контрагентів, вказаних у листах (повідомленнях) й зокрема існування договірних відносин з контрагентами, їх змісту та пов`язаності з обставинами неможливості виконання зобов`язання у відносинах з відповідачем.

Позивач не вказав про наявність у нього чи іншої особи оригіналів поданих доказів. Подані позивачем копії письмових доказів належним чином в порядку, встановленому чинним законодавством, не засвідчені. Подані позивачем письмові докази складені іноземними юридичними особами подані без перекладу та не легалізовані у встановленому порядку. Листи ТОВ «Укрспецконтейнер», ТОВ «Таніт Груп», ТОВ «Хелльман Східна Європа Оуересіз» (а.с. 112, 113 та 116 том 1) викликають у суду сумнів у їх достовірності з огляду та їх ідентичність.

Враховуючи викладене, письмові докази, що подані відповідачем, а саме листи контрагентів (а.с. 111-116) суд визнає неналежними, недопустимими та недостовірними доказами у справі.

4.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини:

-виникнення між позивачем та відповідачем майново-господарського зобов`язання на підставі договору поставки;

-виконання позивачем господарського зобов`язання та умов Договору поставки нафтопродуктів від 26.01.2022 №4130-01-22-Р14 та поставку товару відповідачу,

-невиконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару у строк, встановлений договором;

-заборгованість відповідача на день звернення позивача з позовом до суду становила 696197,70 грн.

- під час розгляду справи відповідач здійснив оплату за товар у розмірі 146197,70 грн

-розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 550000 грн., стягнення яких становить предмет майнових вимог позивача до відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи визнання відповідачем обставин, що входять до предмету доказування, наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідачем не подано суду доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, невизнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

На підставі встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору поставки.

Позивач належним чином виконав зобов`язання та 28.01.2022 поставив відповідачу товар. Відповідач зобов`язаний був протягом 14 календарних днів з дати поставки товару здійснити оплату позивачу товару (п.4.3 договору). Строк виконання грошового зобов`язання відповідач розпочався 28.01.2022 та закінчився 11.02.2022.

Відповідач зобов`язання з оплати товару не виконав.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною та отримання плати за поставлений товар.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його невиконання, неповної та несвоєчасної оплати за поставлений товар відповідно до умов укладеного між сторонами договору. Невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною та отримання плати за поставлений товар.

Отже, вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 550000 грн суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Строк виконання грошового зобов`язання відповідач розпочався 28.01.2022 та закінчився 11.02.2022.

Станом не день звернення з позовом до суду відповідач грошове зобов`язання повністю не виконав.

Боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строку виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу та вимагав сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 110722,07 грн (696197,70 грн борг за період 11.02.2022 по 27.06.2022) x 1,15903826 індекс інфляції 696197,70 грн за 137 днів), а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 8866,78 грн (7839,38 грн (696197,70 грн борг за період з 11.02.2022 по 27.06.2022 x 3 (відсоткова ставка):100:365 днів x 137 днів прострочення) +394,52 грн (600000 грн борг за період з 28.06.2022 по 05.07.2022 x 3 (відсоткова ставка):100:365 днів x 8 днів прострочення)+ 632,88 грн (550000 грн борг за період з 06.07.2022 по 19.07.2022 x 3 (відсоткова ставка):100:365 днів x 14 днів прострочення).

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання вимогу позивача про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суд визнає обґрунтованою та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій часині.

Розрахунок інфляційних втрат у розмірі 110722,07 грн і 3% річних у розмірі 8866,78 грн здійснений позивачем правильно з урахуванням суми боргу та періоду прострочення.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення покупцем строків оплати товару сторони у договорі (п. 5.2) встановили пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За період з 11.02.2022 по 19.07.2022 позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 83691,24 грн (42725,56 грн (696197,70 грн борг за період з 11.02.2022 по 02.06.2022 x 20 (подвійну облікову ставку НБУ: 100:365 днів x 112 дні прострочення) +23842,39 грн (696197,70 грн борг за період з 03.06.2022 по 27.06.2022 x 20 (подвійну облікову ставку НБУ:100:365 днів x 25 днів прострочення); + 6575,34 грн (600000,00 грн борг за період з 28.06.2022 по 05.07.2022 x 20 (подвійну облікову ставку НБУ:100:365 днів x 8 днів прострочення) + 10547,95 грн (550000 грн борг за період з 06.07.2022 по 19.07.2022 x 20 (подвійну облікову ставку НБУ:100:365 днів x 14 днів прострочення);

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання з оплати поставленого товару вимогу позивача про стягнення пені суд визнає обґрунтованою та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій часині.

Розрахунок пені у розмірі 83691,24 грн здійснений позивачем правильно, відповідно до умов договору поставки нафтопродуктів від 26.01.2022 №4130-01-22-Р14, суми боргу та періоду прострочення.

Аргументи відповідача:

20.07.2022 відповідач подав суду заяву про часткове визнання позовних вимог (а. с. 147-148 том 1), у якій визнав суму основного боргу у розмірі 550000 грн; визнав санкції (пеню, інфляційні втрати та 3% річних) за період прострочення виконання зобов`язання за 13 календарних днів з 11.02.2022 по 24.02.2022 у розмірі 16842,38 грн .

Водночас, відповідач заперечив проти нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.02.2022 по 19.07.2022, тобто з моменту введення на території України воєнного стану. Свої заперечення відповідач обґрунтовував умовами п. 7.1, п. 7.2, п.7.3 договору, зокрема настання обставин непереборної сили, вважаючи що він звільняється від відповідальності у зв`язку з їх настанням до повного їх закінчення.

В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. (частини 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України)

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Водночас, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 ЦК України).

Отже, порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє Відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, керуючись частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує висновки Верховного Суду про застосування норм права у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

Суд також звертає увагу відповідача, що строк виконання грошового зобов`язання відповідно до умову договору (п. 4.3) розпочався 28.01.2022 й тривав до 11.02.2022, тобто задовго до виникнення обставин непереборної сили та введення на території України воєнного стану.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Порушення відповідачем сталося не внаслідок обставин непереборної сили, які на час порушення та початок прострочення відповідача, - ще не виникли.

Отже, порушення господарського зобов`язання відповідачем не пов`язані із настанням обставин непереборної сили. Настання обставин непереборної сили у період прострочення боржника, на переконання суду, не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

З цих міркувань суд відхиляє як належний доказ неможливості виконання зобов`язання наказ відповідача від 24.02.2022 про зупинення діяльності товариства до закінчення дії Указу Президента № 64/2022 від 24.02.2022 або до окремого розпорядження виконавчого директора (а.с. 108 том 1). Відповідач не довів, що діяльність товариства є зупиненою й на час розгляду справи судом. Враховуючи здійснення відповідачем часткової сплати боргу під час розгляду справи, суд дійшов переконання про здійснення відповідачем господарської діяльності.

Відповідно до п. 7.2 укладеного між сторонами договору при виникненні форс-мажорних обставин, які роблять неможливим повне або часткове виконання кожною із сторін зобов`язань за цим договором, виконання умов цього договору відсувається відповідно до часу протягом якого будуть діяти такі обставини.

Відповідач жодним чином не обґрунтував та не довів належним і допустимими доказами, яким чином виникнення форс-мажорних обставин зробило неможливим повне або часткове виконання ним свого обов`язку з оплати товару, що зумовлювало б відтермінування виконання умов договору. Відповідач не надав суду доказів неможливості здійснити оплату через відсутність коштів, зокрема довідок з банківських установ, в яких відкриті рахунки відповідача, довідок про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час тощо.

У додаткових поясненнях від 08.07.2022, поданих суду 11.07.2022 (а.с. 104-107 том 1) відповідач стверджує, що його господарська діяльність заснована на виробництві у взаємодії з контрагентами, на підставі укладених контрактів (купівля-продаж, транспортно-експедиторські послуги, логістичні послуги тощо). Згідно з наданою контрагентами відповідача інформацією їх операційна діяльність та виконання зобов`язань призупинилось, що суттєво вплинуло на фінансово-економічний стан підприємств та внаслідок виконання взятих на себе зобов`язань згідно укладених господарських договорів, що тягне за собою невиконання зобов`язань, що призводить до негативних наслідків.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України не вважається надзвичайною і невідворотною обставиною недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів, як підстави звільнення боржника від відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Згідно з п. 7.1 укладеного між сторонами договору будь-яка із сторін звільняється від відповідальності за невиконання умов даного договору, якщо доведе, що невиконання нею своїх обов`язків стало прямим безпосереднім наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які сторона не могла б і не повинна була передбачити та запобігти. Такими обставинами вважаються стихійні лиха, техногенні аварії, військові дії, страйки, дія активного характеру, управління якими є неможливим стороною договору. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин, які б зумовлювали неможливість виконання відповідачем грошового зобов`язання через обставини непереборної сили. Відповідач не довів, враховуючи умову п. 7.3. договору, що невиконання ним своїх обов`язків стало прямим безпосереднім наслідком обставин непереборної сили.

У додаткових поясненнях від 08.07.2022, поданих суду 11.07.2022 (а.с. 104-107 том 1) відповідач просив суд врахувати правові підстави та право суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Право та умови за яких суд може зменшити штрафні санкції передбачені у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Належних та допустимих доказів майнового стану та інших обставин, які мають істотне значення, як підстави зменшення розміру пені, - відповідач суду не подав.

При цьому суду враховує ступінь виконання зобов`язання боржником (26%); строк виконання відповідачем зобов`язання, який розпочався 28.01.2022 та закінчився 11.02.2022. Станом на день розгляду справи, тобто протягом 6 місяців, відповідач свого обов`язку не виконав в частині сплати основного боргу.

Тривале невиконання відповідачем грошового зобов`язання істотно порушує майнові інтереси позивача, особливо враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі, що зумовлює його право як кредитора у зобов`язанні нарахувати штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення.

Враховуючи викладене суд не встановив обставин, з якими закон пов`язує право суду зменшити розмір штрафних санкцій.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Мотивом застосування вказаних норм права є висновок суду про виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Мотивом застосування вказаних норм прав є висновок суду про порушення відповідачем зобов`язання, зокрема неповна та несвоєчасна сплата за поставлений товар.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивом застосування цієї норми є правова підстава позову позивача в частині стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частини 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. (частина 1 статті 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Мотивом застосування цієї норми є правова підстава позову позивача в частині стягнення суми пені за час прострочення виконання відповідачем зобов`язання.

Відповідно до частинами 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невиконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

7.Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Оскільки, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин, які б зумовлювали неможливість виконання відповідачем грошового зобов`язання через обставини непереборної сили, та не доведеність обставини, з якими закон пов`язує право суду зменшити розмір штрафних санкцій, вказані вище норми права суд не застосовує.

8.Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 11633,69 грн, на підставі платіжного доручення №516 від 04 травня 2022 року (а. с 37).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв`язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог суд ухвалами суду від 06.07.2022 та від 21.07.2022 повернув позивачу з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в розмірі 334,49 грн (221,04 грн + 113,45 грн) пропорційно зменшенню розміру позовних вимог, але не менше мінімального розміру судового збору, встановленого підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 11299,20 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод автохімії" (ідентифікаційний код 36994791, адреса місцезнаходження: 18003, м. Черкаси, вул. В.Чорновола, 118) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евро Ойл Продакшн" (ідентифікаційний код 42794130, адреса місцезнаходження: 50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Покровський район, вул. Фабрична, 2) 550000,00 грн (п`ятсот п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) боргу, 110722,07 грн (сто десять тисяч сімсот двадцять дві гривні 07 копійок) інфляційних втрат, 8866,78 грн (вісім тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 78 копійок) 3% річних, 83691,24 грн (вісімдесят три тисячі шістсот дев`яносто одну гривню) пені, 11299,20 грн (одинадцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять гривень 20 копійок) витрат із сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2022.

Суддя А.І. Гладун