Рішення № 105825163, 21.07.2022, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.07.2022 Справа №905/1646/21

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання Блохіна Ю.В.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Нива Інвест" .

Відповідач 2 ОСОБА_1 .

Про стягнення 297122,86 грн.

Представники учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 не з`явився.

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Нива Інвест", ОСОБА_1 про стягнення 297122,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами договору банківського обслуговування та договору поруки.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав заву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача 1 та відповідач 2 в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки не повідомили. Відзив на позов не надали.

Відповідно до ухвали суду від 08.11.2021 (суддя Макарова Ю.В.) відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На підставі розпорядження "Щодо повторного автоматичного розподілу справи" від 28.12.2021 №02-01/358, у зв`язку з перебування судді Макарової Ю.В. у відпустці з 21.12.2021 по 12.01.2022 включно та необхідністю розгляду заяви про забезпечення позову у строки встановлені процесуальним законодавством, призначено повторний авторозподіл зазначеної справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021, справу №905/1646/21 передано на розгляд судді Говоруну О.В.

Згідно з ухвалою суду від 04.01.2022, справа прийнята до розгляду, вирішено повторно розпочати розгляд справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито 08.11.2021 та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.11.2021, відповідачам було запропоновано в строк до 06.12.2021 подати відзив на позовну заяву.

Ухвала від 08.11.2021 отримана відповідачами 23.11.2021 та 15.12.2021.

Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

26.04.2017 відповідач1 звернувся до позивача із анкетою заявою про відкриття приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Як зазначає позивач, за змістом вказаної заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі договір).

На підтвердження зазначених вище обставин, позивач надав копії відповідної заяви, довідку про розмір встановлених кредитних лімітів та витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с.19-38).

Згідно з довідкою позивача про розміри встановлених кредитних лімітів №101127ODML55MO від 05.08.2021, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме 10.12.2020 45000 грн, 18.12.2020 65000 грн, 23.01.2021 230000 грн, 22.02.2021 20000 грн, 11.05.2021 320000 грн (а.с.39).

За розрахунком банку, заборгованість відповідача, станом на 28.07.2021, становить 297122,86 грн і складається із: заборгованості за кредитом 283028,68 грн, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами 13491,04 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом 603,14 грн (а.с.40-41).

Позивач свої зобов`язання за договором щодо надання відповідачу грошових коштів виконав, що підтверджується відповідною банківською випискою по рахунку відповідача. Згідно вказаної виписки, відповідачем 1 частково була погашення заборгованість перед позивачем. Залишок заборгованості складає 283028,68 грн (а.с.42).

Відповідно до частин 1,2 статті 207 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.1,2 ст. 633 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то саме на банк покладається обов`язок довести, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (ч.2 ст.105 ЦК України).

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 283028,68 грн обґрунтованими та доведеними доказами, що містяться в матеріалах справи.

На час прийняття рішення у справі, доказів оплати позивачу заборгованості за кредитом не надано.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованість по комісії за користування кредитом суд зазначає наступне.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Підписана відповідачем заява умов щодо процентів та комісії не містять.

Крім того, позивачем не надано підтверджень, що, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідач розумів, ознайомився та погодився саме з тією редакцією Умов, яка надана позивачем а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії у розмірі і порядку нарахування, які зазначені в доданих банком до позовної заяви документах. Витяг з Умов та правил не містить підпису боржника (ані фізичного, ані цифрового), а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за користування кредитом.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019, справа №342/180/17, а також у постановах Верховного Суду від 30.09.2019, справа № 916/2755/18 та від 01.11.2019, справа № 910/13940/18.

Таким чином, доводи позивача щодо наявності заборгованості по процентам за користування кредитом та заборгованості по комісії за користування кредитом є недоведеними та необґрунтованими.

03.12.2020 між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки №P1606980877269648617 (договір), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Нива Інвест" (боржник) зобов`язань за договорами-приєднання до :

1.1.1. розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, далі Угода1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.2 Угоди 1;

б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.4.5 Угоди 1;

в) винагороди за користування ліміту відповідно до п.3.2.1.4.13;

г) кредиту в розмірі 45000 грн.

Якщо під час виконання угоди1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою 1 (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, коміфсійної винагороди та інших зобов`язань за угодою1) в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення поручителя та укладання окремої угоди про такі збільшення з Поручителем не потрібні (п.1.1.1. договору) (а.с.64).

Згідно з п1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом, поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5 договору поруки встановлено, у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.4.1 договору, сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через п`ятнадцять років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за договором кредиту цей договір припиняє свою дію.

За змістом ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1,2 статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи, що вимоги щодо стягнення процентів та комісії за користування кредитом судом були визнані не обґрунтованими, оскільки не були погоджені у встановлений законом спосіб, а отже поручитель не може відповідати перед кредитором за такі зобов`язання, вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів процентів та комісії за користування кредитом є такими, що задоволенню не підлягають.

Вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту є обґрунтованими та доведеними, а отже суд задовольняє позов в цій частині.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною другою згаданої статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відсутність відзиву чи будь-яких заперечень відповідачів щодо заявлених позовних вимог не звільняє суд від здійснення оцінки доказів поданих позивачем з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. В іншому випадку це свідчило б про недосягнення завдання господарського судочинства при вирішенні спору судом.

Діюче законодавство не звільняє позивача довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, навіть у разі відсутності заперечень відповідача та неподання ним будь-яких доказів на спростування доводів позивача. Зазначене, відповідно до ч.3 ст. 13 ГПК України, є складовою принципу змагальності сторін.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Нива Інвест" (84102, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Кільцева, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 38543343) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, б.1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 283028 (двісті вісімдесят три тисячі двадцять вісім) грн 68 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4245 (чотири тисячі двісті сорок п`ять) грн 43 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.08.2022.

Суддя О.В. Говорун