Ухвала суду № 105823707, 19.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

19 травня 2022 року м. Київ № 640/6680/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплатпро визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (адреса: 03165, м. Київ, вул. Любомира Гузара, 7, код ЄДР: 22886300), в якому просить суд:

1) визнати протиправною дію Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати учаснику бойових дій, ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачено частиною четвертою ст. 12 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV»;

2) зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат (з урахуванням раніше виплачених сум).

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні своїх прав щодо не виплати позивачу разової щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону від 25 грудня 1998 року).

Ухвалою суду від 20.04.2022 позовну заяву позивачу було залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та встановлено строк для їх усунення шляхом надання суду:

1) заяви із зазначенням поштового індексу позивача та реєстраційного номеру облікової картки платника податків - представника позивача Хміляра Юрія Михайловича;

2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин його пропуску та доказів поважності причин його пропуску.

02.05.2022 до суду надійшла заява із зазначенням поштового індексу позивача, до якої додано адміністративний позов, які підписані позивачем.

Також, до заяви на усунення недоліків додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, яка підписана із зазначенням, що підпис вчинено представником позивача, адвокатом Хміляр Юрієм Михайловичем.

Разом з тим, з доданих до первинної позовної заяви документів вбачається, що на підтвердження повноважень адвоката надано документ із назвою «ордер» Серія АА № 1158870 від 23.03.2022, в якому не було зазначено номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане, у зв`язку з чим, за ініціативою судді, ухвалою від 05.05.2022 було продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви, якою зобов`язано надати суду належні докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

16.05.2022 до суду надійшла заява, до якої додано оригінал ордеру від 23.03.2022 Серія АА № 1158870 від 23.03.2022, який відповідає вимогам п. 12. Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (2019 року).

Відтак, зважаючи на наявність документів, які підтверджують повноваження адвоката, який підписав заяву про поновлення строку звернення до суду, суддею розглядається заява про поновлення строку звернення до суду.

Так, в обґрунтування поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що шестимісячний строк звернення до суду щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня 2021 року обраховується з 30 вересня 2021 року, оскільки відповідно до п. 4 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня мають право звернутися за нею та отримати до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відтак, як стверджує представник позивача, перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, з огляду на що, як зауважує позивач, оскільки позовна заява подається до суду до 31.03.2021, шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2021 року вважається не пропущеним.

В той же час, у прохальній частині позовної заяви представник позивача просить суд поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, обставини щодо обрахунку позивачем строку звернення до суду, які викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є помилковими, виходячи з наступного.

Перш за все слід зазначити, що позовна заява до суду подана 31.03.2022, а не як помилково зазначає представник позивача 31.03.2021.

По-друге, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.

Так, як вже було зазначено судом, предметом даного спору є виплата позивачу до 05 травня за 2021 рік щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі.

Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відтак, суддя звертає увагу позивача на те, що разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що надає такій особі право на звернення, у строк до 30 вересня, до органів праці та соціального захисту населення для виплати такої допомоги у повному розмірі.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 та від 14.08.2018 у справі № 473/2190/17.

Тобто, 30.09.2021 - встановлений законом кінцевий строк, до якого позивач міг звернутися за отриманням такої допомоги та, за наявності такого звернення особи до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у строк до 30.09.2021 та не отримання позивачем до 30.09.2021 виплати такої допомоги шестимісячний строк звернення до суду, в такому випадку, обраховувався б з 30.09.2021.

Натомість у разі не звернення учасником бойових дій із заявою до 30 вересня відповідного року щодо отримання виплати, шестимісячний строк звернення до суду обраховується з дня, до якого учасникам бойових дій мала б бути виплачена разова грошова допомога, тобто до 05 травня.

Суд звертає увагу позивача на те, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач мав дізнатися до 05 травня, отримавши щорічну грошову допомогу за 2021 рік у розмірі, меншому від встановленого законодавством.

Така правова позиції узгоджується із позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 14.01.2021 у справі № 640/24111/20.

Між тим, матеріали позовної заяви не містять жодних доказів звернення позивача до відповідача із заявою у строк до 30 вересня 2021 року щодо доплати недоотриманої до 05 травня 2021 року разової грошової допомоги за 2021 рік.

При цьому, наданий до матеріалів позовної заяви адвокатський запит від 05.01.2022 з вимогою про проведення перерахунку позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік , який направлявся відповідачу 05.01.2022 не є замінником особистої форми звернення особи, у розумінні положень статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка мала право звернутися до відповідача щодо виплати (доплати) такій особі щорічної разової грошової допомоги за 2021 рік у повному обсязі.

В той же час, виходячи з аналізу положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит по суті є збиранням інформації, у тому числі отримання адвокатом копій документів з метою надання клієнту належної правової допомоги, а відтак такий адвокатський запит не може містити інших вимог адвоката, окрім як збирання інформації та документів.

Таким чином, в даному випадку, зважаючи на те, що матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою у строк, передбачений ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для отримання такої виплати (доплати), шестимісячний строк звернення до суду почав свій перебіг 05.05.2021 та сплинув 05.11.2021.

Натомість як вже було зазначено судом, позивач звернувся до суду лише 31.03.2022, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів неможливості позивача у строк, починаючи з 05.05.2021 до 30.09.2021 звернутися до органів праці та соціального захисту населення щодо виплати йому разової грошової допомоги у повному розмірі, а також відсутні докази неможливості звернення до суду у шестимісячний строк, починаючи з 05.05.2021.

Суддя також акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, враховуючи вищевказане та беручи до уваги пропуск позивачем строку звернення до суду без наведення поважних причин, суддя приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;

Відтак, заважаючи на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити позивачу у поновленні строку звернення до суду.

2. Позовну заяву повернути позивачу.

3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою. Копія позовної заяви залишається в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).

Суддя О.А. Кармазін