Рішення № 105823643, 18.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2022 року м. Київ № 640/1425/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві прозобов`язання вчинити дії

прийняв до уваги наступне:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою від неї на підставі заяви від 01.12.2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у припиненні виплати пенсії з підстав відсутності прямої норми законодавства, яка б закріпляла право пенсіонера на припинення виплати пенсії, оскільки отримання пенсії є відповідним правом, а не обов`язком особи, а тому вона має право відмовитись від отримання пенсії або перейти на інший вид пенсії.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає про відсутність у законодавстві прямої норми, яка б передбачала право позивача на відмову від здійснення виплати пенсії.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

01 грудня 2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про припинення виплати раніше призначеної пенсії за власним бажанням.

Листом від 31.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для припинення виплати пенсії.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у припиненні виплати пенсії, звернувся з відповідним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 25 років.

Зазначені норми вказують на право особи на отримання пенсії та поряд з цим не передбачають такого обов`язку.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Фактично при подачі заяви про припинення виплати пенсії в зв`язку з відмовою від пенсії позивач намагався реалізувати своє незаборонене законодавством право на відмову від пенсії.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом» (принцип «свободи дій»), який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 804/6992/15.

Суд також враховує положення частини третьої статті 8 та частини першої статті 41 Конституції України, які гарантують, що норми Конституції України є нормами прямої дії; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Тобто, для вчинення стосовно своєї власності будь-яких дій, незаборонених законом, власнику не потрібно доводити наявність жодним чином правової підстави таких дій; у свою чергу, суб`єкт владних повноважень діятиме протиправно, якщо перешкоджатиме у реалізації таких правомочностей власника.

Враховуючи викладене, отримання призначеної пенсії є правом, а не обов`язком особи, а отже вона має право відмовитись від отримання пенсії або перейти на інший вид пенсії.

Крім того, суд зазначає, статтею 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачено, що до пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки: пенсіонерам, крім осіб, зазначених у пункті "в" цієї статті, які мають стаж роботи, передбачений статтею 12 цього Закону, і в період роботи відмовились одержувати пенсію, - у розмірі 10 відсотків основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії за кожний повний рік роботи після відмови від одержання пенсії, але не більш як 40 відсотків.

Пунктом 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особа, яка достроково вийшла на пенсію і в результаті чого відсоток, на який було зменшено пенсію може бути переглянуто після досягнення пенсійного віку, якщо особа продовжує працювати і відмовилась від отримання пенсії.

Отже, наведені норми законодавства вказують на право особи відмовитись від отримання пенсії. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено ні форма заяви, ні підстави відмови від отримання пенсії.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.10.2019 у справі № 755/10935/17, в якій суд, серед іншого, зазначив, що відмова позивача від отримання пенсії не призведе до отримання державою в особі пенсійного органу будь-яких збитків чи додаткових витрат. Таке рішення є волею конкретної особи і відповідач, на переконання суду, не може обмежувати позивача у зазначеному праві.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до квитанції №ПН15193 від 19.01.2021 позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242 - 246, 255, 263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) - задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві припинити виплату пенсії ОСОБА_1 в зв`язку з відмовою на підставі заяви від 01.12.2020 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій