Рішення № 105823548, 18.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 травня 2022 року справа №640/1286/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 )доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС)про1) визнання протиправним та скасувати рішення від 31 березня 2017 року №16864/7/26; 2) зобов`язання відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01 квітня 2017 року та включити його до реєстру платників єдиного податку

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає таке: у порушення вимог пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України оскаржуване рішення прийняте не на підставі акта перевірки, перевірка з цього питання не проводилася; рішення взагалі не існує у паперовому варіанті, воно не має реквізитів, органу та посадової особи цього органу, яка прийняла відповідне рішення, власне, рішення не надсилалося позивачеві, тобто порушений порядок прийняття та доведення до відома позивача рішення.

Крім того позивач звертає увагу, що підставою для винесення оскаржуваного рішення є не посвідчена жодним роздруківка електронного листа ймовірно із ознаками підроблення: судячи з усього, з затертими номерами та датою у «шапці», але зі збереженою датою та вихідним номером під штрих-кодом - « 01.06.2017».

На думку позивача, він не одержував дохід поза умовами спрощеної системи оподаткування, а для прийняття рішення про анулювання за такою підставою контролюючий орган мав би встановити, які саме умови спрощеної системи було порушено та у якому обсязі, помилкове декларування позивачем цієї цифри не є відповідним доказом і підставою згідно з нормами Податкового кодексу України.

Ухвалою від 16 лютого 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/1286/21 в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про правомірність прийняття оскаржуваного рішення, мотивуючи свою позицію таким: відповідно до поданої ФОП ОСОБА_1 декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2017 року з відміткою «звітна» від 03 травня 2017 року, загальна сума доходу за звітний період становить 60 770,25 грн., в тому числі 60 770,25 грн. - обсяг доходу, який оподатковується ставкою 15% (пункт 293.4 статті 293 Кодексу - ставка єдиного податку, встановлена для сум доходів, визначених абзацами першим - дев`ятим підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України).

Як зазначає відповідач, згідно інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС станом на 31 травня 2017 року відсутня інформація щодо подання заяви позивачем про перехід на сплату інших податків і зборів.

Враховуючи вищенаведене, в зв`язку з порушенням позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування та нездійсненням переходу на сплату інших податків і зборів, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві па підставі службової записки від 01 червня 2017 року №16864/7/26-15-13-02-14 та поданої декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2017, анульована реєстрація платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення його з реєстру платників єдиного податку з 01 квітня 2017 року.

У відповіді на відзив позивач наголосив на відсутності законних підстав для анулювання реєстрації, оскільки він порушував умови перебування на спрощеній системі оподаткування; у свою чергу допущена у декларації помилка була виправлена належним чином і така помилка не вважається отриманням доходу.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Як зазначає позивач, ФОП ОСОБА_1 дізнався про прийняття оскаржуваного рішення, його реквізити та підстави лише після отримання його представником - адвокатом Норовим Г.О. листа ГУ ДПС у м. Києві від 17 вересня 2020 року №3377/АДВ/26-15-33-16-15 про розгляд адвокатського запиту.

У листі від 17 вересня 2020 року №3377/АДВ/26-15-33-16-15 про розгляд адвокатського запиту ГУ ДПС у м. Києві зазначило таку інформацію: відповідно до поданої ФОП ОСОБА_1 декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2017 року з відміткою «звітна» від 03 травня 2017 року, загальна сума доходу за звітний період становить 60 770,25 гри., в тому числі 60 770,25 гри. - обсяг доходу, який оподатковується ставкою 15% (пункт 293.4 статті 293 Кодексу - ставка єдиного податку, встановлена для сум доходів, визначених абзацами першим - дев`ятим підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України); згідно інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС станом на 31 травня 2017 року відсутня інформація щодо подання заяви позивачем про перехід на сплату інших податків і зборів.

Враховуючи вищенаведене, в зв`язку з порушенням позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування та нездійсненням переходу на сплату інших податків і зборів, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві па підставі службової записки від 01 червня 2017 року №16864/7/26-15-13-02-14 та поданої декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за І квартал 2017, анульована реєстрація платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення його з реєстру платників єдиного податку з 01 квітня 2017 року.

Рішення про анулювання реєстрації єдиного податку №16864/7/26 від 31 березня 2017 року ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві внесено до реєстру платників єдиного податку 24 липня 2017 року. Документальна перевірка не проводилась, відповідно акт не складався.

За інформацією наданою ДПІ у Подільському районі ГУ ДПС у м. Києві з наявних матеріалів перевірки службова записка від 01 червня 2017 року №16864/7/26-15-13-02-14 є внутрішнім документом і містить конфіденційну інформацію про інших осіб. Паперовий носій рішення та докази направлення відсутні.

В якості підтвердження прийняття оскаржуваного рішення до вказаного вище листа ГУ ДПС у м. Києві додано роздруківку з інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС щодо рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31 березня 2017 року №16864/7/26, з якої вбачається, що ОСОБА_1 анульовано реєстрацію єдиного податку згідно рішення від 31 березня 2017 року №16864/7/26, у зв`язку зі здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання відповідно до абзацу третього пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України та абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Таким чином вбачається, що позивачу анульовано реєстрацію платника єдиного податку згідно з рішенням ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31 березня 2017 року №16864/7/26 у зв`язку зі здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Як встановив суд вище, підставою для анулювання реєстрації платником єдиного податку вказано абзац третій пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, однак, суд звертає увагу, що в цьому пункті відсутні абзаци, а є підпункти.

Припускаючи невірне структурування правових норм пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, скоріше за все, контролюючий орган мав на увазі підпункт 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, а саме: анулював реєстрацію позивача платником єдиного податку у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

У свою чергу підпункт 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначає, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Знову ж таки, контролюючий орган допускає невірне структурування правових норм та помилково посилається на абзац п`ятий підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, оскільки абзаців цей підпункт не містить.

Тому, порівнюючи зміст підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України з підставами оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що відповідач має на увазі підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували здійснення ФОП ОСОБА_1 видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або доказів невідповідності вимогам організаційно-правової форми господарювання позивача.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно до поданої ФОП ОСОБА_1 декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2017 року з відміткою «звітна» від 03 травня 2017 року, загальна сума доходу за звітний період поза умовами єдиного податку становить 60 770,25 грн., оскільки позивач зазначає, що це помилково та про виправлення цієї помилки шляхом подання 08 серпня 2017 року уточнюючої податкової декларації.

Так, наявні у справі докази свідчать, що у звітній декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2017 року у рядку 04 «Обсяг доходу, що оподатковується за ставкою 15 відсотків згідно з пунктом 293.4 статті 293 Податкового кодексу України», тобто обсяг доходу, отриманого поза межами оподаткування єдиним податком, позивач вказав загальну суму доходу на рівні 60 770,25 грн.

Утім, 08 серпня 2017 року позивач подав до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2017 року, у якій виправив помилкове відображення у податковій декларації доходу у рядку 04.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку є винесення контролюючим органом анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп, рішення на підставі відповідного акта перевірки, в якому зафіксовано порушення платником єдиного податку, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Проте, відповідач, не надав суду доказів, які б підтверджували проведення згідно з пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України перевірки позивача, за результатами якої встановлено порушення вимог підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України та складено відповідний акт.

До того ж, у листі від 17 вересня 2020 року №3377/АДВ/26-15-33-16-15, адресованому представнику позивача, ГУ ДПС у м. Києві вказало, що документальна перевірка не проводилась та акт не складався.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17, аналіз статей 298, 299 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Однак, анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку відбулося на підставі службової записки від 01 червня 2017 року №16864/7/26-15-13-02-14, копія якої у справі відсутня.

Таким чином, анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку здійснене з порушенням прийняття відповідного рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації єдиного податку від 31 березня 2017 року №16864/7/26 є протиправним та підлягає скасуванню.

У постанові від 22 вересня 2021 року у справі №810/881/17 Верховний Суд вказав, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої, третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За змістом пункту 299.13 статті 299 Податкового кодексу України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.

Відповідно, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру.

Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Тобто, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Отже, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку юридичної особи з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

З огляду на наведене суд вважає, що ГУ ДПС у м. Києві належить зобов`язати вчинити дії щодо поновлення реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01 квітня 2017 року та включити його до реєстру платників єдиного податку.

При цьому, суд вважає, що такий визначений судом спосіб захисту прав та інтересів позивача не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а спрямований на ефективне відновлення порушеного права позивача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати по сплаті судового збору рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації єдиного податку від 31 березня 2017 року №16864/7/26 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві вчинити дії щодо поновлення реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01 квітня 2017 року та включити його до реєстру платників єдиного податку.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко