Рішення № 105823542, 18.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 травня 2022 року справа №640/3372/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доЗаступника начальника центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області Дмитра Лемеша (далі по тексту - відповідач)третя особаЦентральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач 2, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області)провизнання незаконним та скасування рішення від 29 вересня 2020 року №288 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, прийняте відносно позивача на підставі невиконання пунктів 3 та 4 частини першої статті 20 Закону України «Про імміграцію»В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваного рішення у зв`язку з тим, що відносно ОСОБА_1 не зафіксовано будь-яких порушень щодо його дій, які становлять загрозу національній безпеці України та громадському порядку в Україні, за весь час проживання в Україні не хворів жодною соціально небезпечною хворобою та не перебував на обліку в наркологічних закладах тощо.

Як зазначає позивач, відносно нього відсутні жодні скарги з боку правоохоронних органів та звернення до судів з боку громадян, з урахуванням чого у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою від 17 лютого 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/3372/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Відповідач відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надав, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Третя особа подала письмові пояснення, в яких зазначила про незгоду із позовними вимогами, у зв`язку із наявністю підстав для скасування дозволу на імміграцію відповідно до положень законодавства; на підставі обґрунтованого подання Управління стратегічних розслідувань в місті Києві про скасування позивачу дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання; оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а дії відповідача в межах заявлених позовних вимог є правомірними.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право оскарження рішення з питань імміграції передбачене у статті 15 Закону України «Про імміграцію».

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 29 вересня 2020 року №288 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 на підставі пунктів 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 22 вересня 2010 року.

Видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 22 вересня 2010 року та серії НОМЕР_2 від 30 червня 2017 року скасовані на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення, державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321.

Зазначене рішення прийняте за наслідками розгляду матеріалів справи позивача на підставі подання УСР від 21 серпня 2020 року №4779/55/125/02-20, результати перевірки яких зафіксовано у висновку перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , затвердженого заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Лемеш Д. 29 вересня 2020 року.

Так, відповідно до висновку перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , затвердженого заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Лемеш Д. 29 вересня 2020 року, зафіксовано, що 26 серпня 2020 року до відповідача 2 надійшло подання Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 21 серпня 2020 року №4779/55/125/02-20 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до інформації, зазначеної у поданні, в результаті виконання доручення Національної поліції України №7589/07/14-2017 «Про запобігання повторності порушень законності іноземцями», а також наказу Національної поліції України від 18 жовтня 2017 року №1082 «Про проведення профілактичних заходів під умовною назвою «Мігрант», за результатами реалізації оперативної інформації працівниками управління стратегічних розслідувань у м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України встановлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за наявною інформацією прибув на територію України для налагодження контактів безперешкодного прибуття до України інших вихідців з вказаного регіону та шляхом виготовлення підроблених офіційних документів займається легалізацією їх законного перебування на території України для організації та виконання замовних кримінальних правопорушень корисно-насильницької спрямованості із застосуванням зброї, а саме: розбійних нападів, вимагань та виконання замовних вбивств. За період перебування на території України ОСОБА_1 систематично порушує правила перебування в Україні, а саме: не має постійного місця проживання та з метою конспірації постійно його змінює, чим порушує встановлений порядок пересування та зміну місця проживання; з метою незаконної легалізації свого знаходження на території України може використовувати підроблені документи: не будучи працевлаштованим має постійні невстановлені джерела доходів, займається налагодженням корумпованих зв`язків з метою легалізації свого перебування на території України та на даний час є підстави вважати, що його перебування на території України суперечить інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Таким чином, інформація, викладена у поданні є підставою для скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі пунктів 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». Сформовано висновок, яким вважається за доцільне скасувати рішення ВГІРФО Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві від 22 вересня 2010 року про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину РФ ОСОБА_1 ; скасувати, визнати недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, видані на підставі цього дозволу посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 22 вересня 2010 року, серії НОМЕР_2 від 30 червня 2017 року.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України «Про імміграцію».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

За правилами пунктів 3, 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (далі по тексту - Порядок №1983).

Відповідно до пункту 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Пункт 22 Порядку №1983 визначає, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до пункту 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Згідно пункту 24 Порядку №1983 рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

З наведених положень законодавства слідує, що рішення про скасування дозволу на імміграцію приймається за наслідками розгляду обґрунтованого подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, складеного уповноваженим на це органом.

Як свідчать обставини справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про скасування дозволу на імміграцію є висновки перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , затвердженого заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Лемеш Д. 29 вересня 2020 року, складені за результатами розгляду матеріалів справи позивача на підставі подання УСР від 21 серпня 2020 року №4779/55/125/02-20.

Відповідно до інформації, зазначеної у поданні, в результаті виконання доручення Національної поліції України №7589/07/14-2017 «Про запобігання повторності порушень законності іноземцями», а також наказу Національної поліції України від 18 жовтня 2017 року №1082 «Про проведення профілактичних заходів під умовною назвою «Мігрант», за результатами реалізації оперативної інформації працівниками управління стратегічних розслідувань у м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України встановлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за наявною інформацією прибув на територію України для налагодження контактів безперешкодного прибуття до України інших вихідців з вказаного регіону та шляхом виготовлення підроблених офіційних документів займається легалізацією їх законного перебування на території України для організації та виконання замовних кримінальних правопорушень корисно-насильницької спрямованості із застосуванням зброї, а саме: розбійних нападів, вимагань та виконання замовних вбивств. За період перебування на території України ОСОБА_1 систематично порушує правила перебування в Україні, а саме: не має постійного місця проживання та з метою конспірації постійно його змінює, чим порушує встановлений порядок пересування та зміну місця проживання; з метою незаконної легалізації свого знаходження на території України може використовувати підроблені документи: не будучи працевлаштованим має постійні невстановлені джерела доходів, займається налагодженням корумпованих зв`язків з метою легалізації свого перебування на території України та на даний час є підстави вважати, що його перебування на території України суперечить інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Таким чином, інформація, викладена у поданні є підставою для скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі пунктів 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». Сформовано висновок, яким вважається за доцільне скасувати рішення ВГІРФО Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві від 22 вересня 2010 року про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину РФ ОСОБА_1 ; скасувати, визнати недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, видані на підставі цього дозволу посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 22 вересня 2010 року, серії НОМЕР_2 від 30 червня 2017 року.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних доказів, які б підтверджували наявність підстав для скасування дозволу на імміграцію, зокрема, відсутні докази того, що дії позивача становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні чи стосовно того, що це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав також будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачем порушень, описаних у поданні Управління стратегічних розслідувань в місті Києві, що слугувало підставою для винесення оскаржуваного рішення.

В свою чергу, матеріали особової справи позивача, долучені до матеріалів справи третьою особою, містять висновок про законність надання позивачу дозволу на імміграцію (документування посвідкою на постійне проживання) в Україні, затверджений 29 червня 2017 року заступником начальника Шевченківського ГУ ДМС України в м. Києві Сворак Я.Д. , в якому зазначено, що вважається отриманим на законних підставах дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання позивача.

Крім того, матеріали справи містять копію довідки серії ІІА №2167152, виданої Міністерством внутрішніх справ України, відповідно до якої за обліками МВС ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Чеченської Республіки Російської Федерації на території України станом на 15 листопада 2020 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

З урахуванням викладеного, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності підстав для скасування дозволу на імміграцію, визначених пунктами 3, 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються документально та нормативно.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати по сплаті судового збору рахунок бюджетних асигнувань ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Заступника начальника центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області Дмитра Лемеша від 29 вересня 2020 року №288 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );

Заступник начальника центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області Дмитро Лемеш (02152, м. Київ, Березняківська, буд. 4-А; ідентифікаційний код 42552598);

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (02152, м. Київ, Березняківська, буд. 4-А; ідентифікаційний код 42552598).

Суддя В.А. Кузьменко