Рішення № 105823483, 18.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2022 року м. Київ № 640/23423/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, у якому, з урахуванням заяви про виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, просить суд:

- рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 17.10.2019 року № 05-14/с/99-00-15 визнати протиправним та скасувати в частині залишення без змін податкову вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 08.02.2019 № 425-52, а скаргу ОСОБА_1 від 17.08.2019 задовольнити;

- податкову вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 08.02.2019 № 425-52 про сплату 87685,33 гривень податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визнати протиправною та зобов`язати ГУ ДФС у Житомирській області скасувати зазначену вище податкову вимогу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що податковим органом допущено грубе порушення вимог ПК України щодо формування та надсилання податкового повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Також, позивач вважає протиправним і прийняту податкову вимогу. Так, позивачем акцентовано увагу на тому, що податкового повідомлення-рішення він не отримував, крім того, останнє сформовано у 2019 році, а зобов`язання визначено за 2017 рік Позивач вважає, що корівники є будівлями сільськогосподарського призначення, вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухомість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31.01.2020 до суду від ГУ ДФС у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказав на те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме, нежитлової будівлі загальною площею 6576,4 кв.м, яке, в розумінні ст. 266 ПК України, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Тож, 26.03.2019 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0042682/1302-0611, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 87685,33 грн., а також, сформовано та направлену податкову вимогу. Крім того, відповідачем наголошено на тому, що ПК України регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника виключно як юридичної особи і альтернатив не містить.

Від Державної податкової служби України відзив на позовну заяву не надходив.

11.02.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказує на те, що у відзиві відповідач не спростував твердження та доводи стосовно суті позовних вимог. Наголошено на тому, що сільськогосподарський товаровиробник може бути і фізичною особою, а нерухомість - корівники є будівлями, які безпосередньо призначені для використання у сільськогосподарській діяльності.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 09 липня 2019 року ОСОБА_1 , отримав податкову вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 08.02.2019 року № 425-52 про сплату 87685,33 гривень податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Не погоджуючись з податковою вимогою, 17.08.2019 позивач направив скаргу до Державної податкової служби України про скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Житомирській області, оскільки податкова вимога була надіслала з порушеннями податкового законодавства.

За результатами адміністративного оскарження, 30.10.2019 позивачу надійшло рішення про результати розгляду скарги від 17.10.2019 № 05-14/с/99-00-15 від Державної податкової служби України, за яким, підстав вважати податкову вимогу відкликаною немає, та скаргу було залишено без задоволення.

Позивач вважає, що він не є платником за визначеним податковим органом грошовим зобов`язанням з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, крім того, зазначає, що за обставин, що склались, при формуванні та надісланні податкового повідомлення-рішення та вимоги, було грубо порушено процедуру та вимоги ПК України, що і зумовило його на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Стаття 67 Конституції України, визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивач не погоджується з рішенням Державної податкової служби України від 17.10.2019 № 05-14/с/99-00-15 та вважає податкову вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 08.02.2019 № 425-52 про сплату 87685,33 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до норм ст. 58.1 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи відповідно до статті 54 цього Кодексу.

За змістом статті 266.3.2. ПК України (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

З матеріалів справи слідує, що на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1195231718228 від 15.08.2019 року, позивач є власником, нежитлових будівель та споруд, а саме: корівників, загальною площею 6576,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Дата та час державної реєстрації 09.03.2017 року 14:55:33.

У відзиві на позовну заяву вказано, що ГУ ДФС у Миколаївській області було сформовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2019 № 0042682/1302-0611 на загальну суму 87685,33 гри , що відповідає сумі грошового зобов`язання за 2017 рік та який виник у результаті несплати у граничний термін грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0042682/1302-0611. Зазначене повідомлення-рішення направлене 27.03.2018 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_2 .

Водночас, позивач наголошує на тому, що ніякого податкового повідомлення він не отримував, та є не зрозумілим, чому сформовано повідомлення 2019 року, а направлене було до моменту формування податкового повідомлення-рішення, рік назад, а саме, 27.03.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 було витребувано у ДПС України та ГУ ДПС у Житомирській області належним чином завірену копію податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області № 0042682/1302-0611 від 26.03.2019, повідомлення про вручення даного рішення.

Однак, суд констатує невиконання відповідачами вимог ухвали суду в цій частині. Відзив на позовну заяву також не містить витребуваних доказів.

Згідно приписів п. п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів отримання позивачем податкового повідомлення-рішення, як і не надано доказів його прийняття, позивач був позбавлений права звернутися до податкового органу для проведення звірки нарахованого податку, який останній вважає нарахованим з порушенням норм ПК України в редакції чинній на 2017 рік.

Відповідно до положень п. п. 266.1.1. ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Так, п. 266.2 ст. 266 ПК України, визначає що є об`єктом оподаткування податком на нерухомість, та що не являється об`єктом оподаткування зазначеного податку, зокрема підпункт 266.2.2 має вичерпний перелік об`єктів, що не підлягають оподаткуванню. Згідно змісту п. п. ж п. п. 266.2.2 ст. 266 ПК України, в редакції, що була чинна в 2017 році, зазначені будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У редакції ПК України (станом 2019 рік) даний підпункт був розширений і уточнений і визначає, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, нерухомість, а саме, корівники (відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1195231718228 від 15.08.2019 року), які є власністю позивача, є будівлями які безпосередньо призначені для використання у сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до коду 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, на який посилається ПК України, цей клас включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади, та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Таким чином, з огляду на те, що корівники є будівлями сільськогосподарського призначення, суд погоджується з доводами позивача про те, що вони не є об`єктом оподаткування, податком на нерухомість.

Отже, податкова вимога ГУ ДФС у Житомирській області від 08.02.2019 № 425-52, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відсутній у позивача сам борг по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Статтею 59.1 ПК України, зазначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд наголошує на тому, що беручи до уваги вимоги п.п. 266.7.2. ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суд звертає увагу на те, що податкова вимога від 08.02.2019 № 425-52 була отримана засобами поштового зв`язку позивачем саме 09.07.2019, а відправлена контролюючими органами 03.07.2019, проте повинна була відправлена до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Протилежного, стороною відповідача спростовано та обґрунтовано не було.

Щодо нарахування податковим органом позивачу грошового зобов`язання та вимоги сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд вважає за необхідне також зазначити наступне.

У ПК України поняття сільськогосподарський товаровиробник визначено у п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу (ПК України) - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, це визначення застосовується для цілей Глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України і не застосовується у спірних правовідносинах щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, урегульованих розділом XII "Податок на майно".

Відповідно до норм ст. 5 ПК України, поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Таким чином, сільськогосподарським товаровиробником може бути і фізична особа, а відтак, доводи відповідача-2 про те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, є помилковими.

Водночас, звільняється від оподаткування об`єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування, є належність такого об`єкта сільськогосподарському товаровиробнику. У податковому законодавстві не встановлено обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначено цільове призначення їх використання та встановлено вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме, у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Також, до матеріалів справи позивачем було долучено довідку Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області № 158 від 07.02.2020 про те, що, ОСОБА_1 , дані нежитлові об`єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 використовуються за призначенням.

Таким чином, з огляду на те, що корівники є будівлями сільськогосподарського призначення, вони не є об`єктом оподаткування, податком на нерухомість. Отже, податкова вимога ГУ ДФС у Житомирській області від 08.02.2019 № 425-52, є протиправною з підстав відсутності у позивача самого боргу по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому, остання підлягає скасуванню.

Відповідно до норм ч. 1-2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч. 1 ст. 9 КАС України)

Суд, виходячи з меж позовної заяви та заявлених відповідно до неї вимог, зазначає, що прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є предметом розгляду даного спору, при цьому, що його належним чином завірену копію не було надано суду, хоча суд вчиняв дії по його отриманню, матеріали справи не містять жодних доказів його направлення позивачу, однак, таке безпосередньо стосується оскаржуваної позивачем вимоги про сплату боргу, який впливає на його права та обов`язки, з огляду на що, суд, за даних обставин, за наслідком розгляду спору, за для повного та належного захисту прав позивача, дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги (з підстав порушення процедури її прийняття/надсилання, а також відсутності в позивача підстав для сплати вказаного грошового зобов`язання) та наявність підстав для її скасування.

Водночас, щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 17.10.2019 № 05-14/с/99-00-15, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, адже рішення про результати розгляду скарги, само по собі не має юридичного значення для цілей створення правових наслідків для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак, рішення ДПС України прийняте за результатами розгляду скарги безпосередньо не створюють будь-яких наслідків та не порушують права та інтереси позивача, на відмінну від податкових повідомлень-рішень чи вимоги, які були предметом адміністративного оскарження до фіскального органу вищого рівня. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що рішення ДПС України про результати розгляду скарги не є юридично значимими для позивача.

Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд констатує, що відзив ГУ ДФС у Житомирській області на позову заяву зазначає про загальні норми податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини, проте жодним чином не спростовує доводів позивача, що були покладені в основу позовної заяви, також, до відзиву не було додано жодного доказу щодо правомірності нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Водночас, від ДПС України відзив не надходив взагалі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 1536,80 грн., які підлягають стягненню з ГУ ДПС у Житомирській області, на користь останнього пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 08.02.2019 № 425-52.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 );

Відповідачі: Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області (ЄДРПОУ 39459195, 10003, м. Житомир, вул. Ю.Тютюнника, 7);

Державна податкова служба України (ЄДРПОУ 43005393, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Суддя В.І. Келеберда