Рішення № 105822202, 11.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2022 року м. Київ № 640/3082/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Державної казначейської служби України (далі також - Казначейство, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними (неправомірними) дії відповідача щодо невиконання виконавчого листа №200/2626/21-а виданого 09 липня 2021 року Донецьким окружним адміністративним судом, а саме - не перерахування на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 6 800, 00 грн.;

- зобов`язати Казначейство вчинити дії на виконання виконавчого листа №200/2626/21-а виданого 09 липня 2021 року Донецьким окружним адміністративним судом, а саме - не перерахування на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 6 800, 00 грн.

Ухвалою суду від 26 січня 2022 року було відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправним, на думку позивача, нехтуванням відповідачем покладеними на нього законодавчо обов`язками по виконанню рішення суду, ухваленого на користь позивача.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у наданому суду відзиві наголошує на правомірності вчинених ним дій щодо виконання виконавчого листа №200/2626/21-а виданого 09 липня 2021 року Донецьким окружним адміністративним судом.

Незгода з такою позицією відповідача була висловлена позивачем у наданій суду відповіді на відзив на позовну заяву.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист, виданий Донецьким окружним адміністративним судом по справі № 200/2626/21-а за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області про стягнення на користь позивача щорічної разової грошової допомоги сумі 6 800, 00 грн., був поданий позивачем 27 липня 2021 року до Управління Державної казначейської служби у м. Покровську Донецької області.

27 липня 2021 року Управління Державної казначейської служби у м. Покровську Донецької області звернулось з запитом до Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області щодо визначення кодів класифікації видатків бюджету, а також визначення відповідного рахунку, з яких буде проводитись безспірне списання коштів.

Листом від 27 липня 2021 року № 01-06/0702 Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області надало відповідь щодо неможливості виконання рішення по виконавчому листу по справі № 200/2626/21-а, оскільки відсутні кошторисні призначення на зазначені цілі (виконання рішень суду).

Листом від 16 листопада 2021 року № 5-11-11/23891 Державна казначейська служба України повідомила позивача, що перерахування коштів на його користь планується здійснити в порядку черговості, орієнтовно у II кварталі 2022 року за умови належного фінансування бюджетної програми «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» та актуальних і повних реквізитів банківського рахунку позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок виконання рішення судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (далі також - Бюджетна програма КПКВК 3504040).

Згідно з абз. 2 пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі також - Порядок № 845), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно з п. 24 Порядку № 845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, а саме: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Пунктом 29 Порядку № 845 передбачено, що у разі неможливості визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа надсилає до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.

Відповідно до п. 33 Порядку № 845, у разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, то його виконання здійснюється за рахунок коштів Бюджетної програми КПКВК 3504040.

Відповідно до абз. 2 пп. 1 п. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку № 845, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством, зокрема, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік (ч. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Відповідно до п. 48 Порядку № 845, виконання рішень для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» за бюджетною програмою КПКВК 3504040 передбачено 100, 00 млн. гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» за бюджетною програмою КПКВК 3504040 передбачено 100, 00 млн. гривень.

Відповідно до ч. 2 п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», заборгованість погашається в такій черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Суд звертає увагу на те, що виконання рішення поза чергою є протиправним, оскільки це призведе до перевищення повноважень відповідачем в наслідок порушення принципу рівності стягувачів перед законом, адже будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до Казначейства раніше позивача. Також, законодавством України не передбачено будь-яких виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів у таких категоріях справ.

Відповідач наголошує на тому, що враховуючи недостатність бюджетних призначень за бюджетною програмою для погашення заборгованості за поданими судовими рішеннями та наявність сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, Казначейство позбавлене можливості виконати виконавчий лист по справі № 200/2626/21-а у стислі строки.

Згідно з п. 49 Порядку № 845, у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Як вбачається з матеріалів справи, Казначейством направляються листи до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040.

На листи Казначейства щодо збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040 Міністерством фінансів України надавались відповіді, в яких зазначено, що «питання збільшення бюджетних призначень Казначейству для виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та виходячи з можливостей дохідної частини державного бюджету».

Крім того, враховуючи недостатність бюджетних коштів за програмою КПКВК 3504040, Казначейством направлялися до Міністерства фінансів України бюджетні запити до проектів державного бюджету на 2021-2024 роки з пропозиціями збільшити бюджетні призначення за цією програмою. Проте, відповідні зміни прийняті не були.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що питання передбачення коштів на певну мету у законі про Державний бюджет України віднесено виключно до прерогативи Верховної Ради України, а не Казначейства.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 червня 2018 року № 804/3242/17, від 25 липня 2018 року № 466/3828/17, від 15 травня 2019 року № 688/4324/17, від 13 серпня 2020 року № 818/1653/17, від 06 листопада 2019 року №803/1449/16, в яких викладена наступна позиція суду у даних правовідносинах, а саме:

«Аналізуючи наведені положення у співставленні зі встановленими обставинами цієї справи, необхідно звернути увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Казначейство обмежено відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Якщо таких коштів недостатнього, Казначейство зобов`язане звернутися до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України; при цьому Казначейство відкладає безспірне списання коштів і поновлює його після того, як такі зміни будуть внесені.

Отже, перед тим як констатувати факт протиправної бездіяльності Казначейства у правовідносинах, які виникають у зв`язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, потрібно з`ясувати, чи вжило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об Активні підстави та можливості.

Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дійна

користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов`язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Суд погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Однак у контексті встановлених в цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом трьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Казначейство допустило протиправну бездіяльність».

Більше того, постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року по справі №804/2076/17 визначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Подання ж відповідачем Міністерству фінансів України пропозицій у відповідності до вимог Порядку № 845 свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення.

Таким чином, враховуючи хронологію та постійні звернення Казначейства до Міністерства фінансів України, дії або бездіяльність відповідача не можуть бути визнані протиправними у повній мірі, оскільки незалежні фактори (нестача бюджетних асигнувань) становлять перешкоди у виконанні виконавчого листа, стягувачем за яким є позивач.

Відповідно, Казначейство не має права перераховувати кошти позивачу раніше, ніж будуть виконанні рішення на користь стягувачів, які подали документи раніше за позивача, адже в такому разі буде допущено порушення черговості і, як наслідок, порушення прав інших стягувачів.

Враховуючи наведене, суд не вбачає, у межах спірних правовідносин, допущення відповідачем протиправних дій або бездіяльності щодо позивача, а тому, відповідно, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані дії відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (01061, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6; код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя П.В. Вовк