Ухвала суду № 105822192, 11.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

11 травня 2022 року м. Київ № 640/22706/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо не виконання рішення в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити дії, -

У С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:

- визнати протиправними з 01 січня 2018 року дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення раніше призначеної, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату заборгованості по пенсії, призначеній відповідно до закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року до часу припинення відповідного права або зміни законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Суд вирішив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01 січня 2018 року раніше призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату заборгованості по пенсії, призначеній відповідно до закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року; в іншій частині позову - відмовити; стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 152, 60 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).

23 жовтня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 року видано виконавчі листи.

17 листопада 2021 року позивачем подано заяву про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо не виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року у справі №640/22706/19, в якій останній просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2020 р. у справі № 640/22706/19 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату заборгованості по пенсії, призначеній відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2020 року у справі №640/22706/19 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату заборгованості по пенсії, призначеній відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року.

На обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що виконавче провадження не дало результатів та відповідачем не здійснено виплату позивачу заборгованості по пенсії.

Вказане зумовило звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи та заяву позивача, суд зазначає наступне.

Так, згідно зі ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України.

Так, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином, контроль за виконанням рішення суду, передбачений статтею 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Як вбачається з наявних матеріалів та не заперечується сторонами, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 у справі №640/22706/19 залишається невиконаним у частині виплати боргу у розмірі 12 859,14 грн .

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

З огляду на вказане суд зазначає, що нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України.

При цьому, суд зазначає, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач при виконанні рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/22706/19, як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише в межах чинного законодавства та з імперативним врахуванням вимог Порядку №20-1, та Бюджетного кодексу України.

Відповідно до позиції, висловленої Конституційним Судом України в своєму рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересам всього суспільства.

З врахуванням встановлених судом обставин суд приходить до висновку, що у спірних відносинах відповідачем не вчинено протиправних дій щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2020 року у справі №640/22706/19.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач вчиняє дії спрямовані на виконання рішення по даній справі.

Як передбачено положеннями частини п`ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у адміністративній справі №640/22706/19.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у адміністративній справі №640/22706/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа