Рішення № 105822136, 10.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2022 року м. Київ № 640/12030/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»доВиконавчого комітету Малинської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради Житомирської областіпровизнання протиправною бездіяльності, стягнення шкоди.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Виконавчого комітету Малинської міської ради (далі по тексту - відповідач - 1) та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради Житомирської області про:

визнання протиправною бездіяльність виконкому Малинської міської ради Житомирської області в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці місцевого бюджету міста Малина на 2018 рік та Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Малинської міської ради Житомирської області в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02р. № 256, а саме, не реєстрації за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по місту Малина за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області.

стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Малинської міської ради Житомирської області на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» 1 067 173, 73 грн. шкоди, заподіяними протиправною бездіяльністю у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що АТ "Українська залізниця" упродовж 2018 року надавалися послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій Малин, яка розташована у місті Малин.

Відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04березня 2002 року №256 (далі - Порядок №256) фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі.

Хоча Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" не було передбачено коштів на компенсацію підприємствам транспорту за надання послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян, проте відповідно до пункту Ґ статті 91 Бюджетного кодексу України видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів.

Позивач стверджує, що відповідач 1 мав упродовж року подати відповідні зміни до місцевого бюджету шляхом включення до нього компенсаційних виплат залізниці за пільговий проїзд окремих категорій громадян за 2018 рік, проте не зробив цього, не дивлячись на пропозиції позивача щодо передбачення у місцевому бюджеті компенсації за пільгові перевезення на 2018 рік, а також щодо укладення договору про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають пільги.

Також позивач підкреслює, що не має можливості односторонньо відмовитися від виконання державної програми соціального захисту населення, та упродовж 12 місяців 2018 року здійснив усі дії на її виконання на суму 1 067 173, 73 грн., натомість відповідачами не додержано законодавства в цій частині та не передбачено у місцевому бюджеті кошти на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, проявивши протиправну бездіяльність.

Відповідачами подано відзиви на позов, відповідно до яких про задоволення позовних вимог заперечують у повному обсязі з підстав визначених у ньому.

05 вересня 2019 року суд на підставі п.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу регіональної філії "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Коростенська дирекція залізничних перевезень згідно з вимогами діючого законодавства України щодо пільг, компенсацій і гарантій протягом 2018 року надавались послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станції Малин. Зокрема, пільги по безоплатному користуванню приміським транспортом окремих категорій громадян передбачені: Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а також постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354 "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування".

Пунктами 2, 3, 5-8 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256, передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі.

Згідно з п. п. 3, 5-8 вказаного Порядку головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь та інших, самостійних структурних підрозділів місцевих адміністрацій, виконавчих рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісячно готують дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами- постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів місцевих державних адміністрацій. Фінансові органи місцевих виконавчих рад на підставі отриманих актів звіряння щомісячно надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки місцевих бюджетів. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів, які здійснюють розрахунки з постачальниками соціальних послуг.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» не було передбачено виділення із державного бюджету коштів на компенсацію підприємствам транспорту за надання послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян, але відповідно до п. ґ ст.91 Бюджетного кодексу України видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів.

Позивач листом від 19.12.2017 року №ДН-4/01-4/1566 звертався до органу місцевої державної адміністрації щодо передбачення у місцевому бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2018 рік у сумі 1 217,1 тис. грн. Але питання відповідачами вирішено не було (лист відповідь №118 від 19.01.2018 року).

З метою виконання вимог зазначених вище законодавчих актів сторонами мав бути укладений договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету.

Позивач листом від 08.02.2018 № ДН - 4/01 - 4/217 року звертався до відповідача - 2 з пропозицією укласти такий договір, але відповідач відмовився укласти договір, посилаючись на відсутність бюджетних призначень (лист № 657 від 29.03.2018).

Проте, зазначене питання залишилося не вирішеним.

Зважаючи на неможливість в односторонньому порядку відмовитися від виконання державної програми соціального захисту населення, залізниця упродовж 12 місяців 2018 року здійснила дії щодо виконання державної програми з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів, зокрема, з 01 січня по 31 грудня 2018 року включно залізницею надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян у приміському сполученні зі станцій Малин на суму 1 067 173, 73 грн.

Однак, органами місцевої державної адміністрації не проводилася робота щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян.

Позивач стверджує, що бездіяльність відповідачів щодо не вжиття заходів щодо вирішення питання компенсації залізниці за пільгове перевезення окремих категорій громадян є протиправною, внаслідок чого залізниця зазнає матеріальних збитків. З таких міркувань позивач звернувся до суду з ним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24 березня 1998 року N203/98-ВР, Законом України "Про охорону дитинства" 26 квітня 2001 року №2402-III, Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 року №3721-ХІІ, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України "Про безплатний проїзд пенсіонерів та транспорті загального користування" від 17 травня 1993 року №354 для відповідних категорій громадян передбачено пільги по безоплатному користуванні приміським транспортом.

Як вже зазначав суд вище, Кабінетом Міністрів України 04 березня 2002 року прийнято постанову № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Відповідно до пункту 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів місцевих державних адміністрацій. Фінансові органи місцевих виконавчих рад на підставі отриманих актів звіряння щомісячно надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки місцевих бюджетів. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів, які здійснюють розрахунки головних розпорядників коштів, які здійснюють розрахунки з постачальниками соціальних послуг.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" не було передбачено коштів на компенсацію підприємствам транспорту за надання послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян, проте відповідно до статті 91 Бюджетного кодексу України видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація реалізує державну політику в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" для здійснення спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації.

Згідно статті 5 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій. Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендований перелік її структурних підрозділів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Рекомендаційного переліку структурних підрозділів районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 606, до складу районної державної адміністрації входить структурний підрозділ соціального захисту населення.

Відповідно до пункту 5 Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 887 основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території. Пунктом 15 вказаного Типового положення передбачено, що структурні підрозділи, утворені як юридичні основи публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.

Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених статтею 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Підпунктом 1 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів.

Відповідно до пункту 9 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16 грудня 2009 року (далі - Порядок №1359), залізниця на підставі місячної станційної звітності складає облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовується з державного або місцевих бюджетів.

На виконання зазначених положень залізницею щомісячно протягом 2018 року надсилалися до органу місцевого самоврядування акти звіряння розрахунків та облікові форми.

Однак, органом місцевого самоврядування, всупереч вимог чинного законодавства не проводилася робота щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян. Відповідачами не забезпечено виконання державної програми соціального захисту населення, не передбачено у річному кошторисі на 2018 рік відповідних видатків та не перераховано із місцевого бюджету на рахунок Коростенської дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Південно-західна залізниця" позивача понесених нею витрат.

Відповідно до пункту 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному проведенні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Отже, судом встановлено, що заборгованість перед позивачем за перевезення пільгових категорій громадян зі станцій Малин за 12 місяців 2018 року становить 1 067 173, 73 грн., про що обізнані відповідачі та не заперечують цього.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 18 травня 2016 року № 7073/0/14-16/5 та Міністерства фінансів України від 10 червня 2016 року № 31-09010-16-10/16690 відповідно до Бюджетного кодексу України компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків, що здійснюються з бюджетів міст обласного значення, районних та міських бюджетів. Бюджетів об`єднаних територіальних громад, згідно із законом та перспективним планом формування територіальних громад. За рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на державні програми соціального захисту (статті 89, 102) та видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (стаття 91). В умовах поглиблення децентралізації влади та розширення повноважень органів місцевого самоврядування, одним із ключових заходів наближення фінансування послуг до рівня де вони надаються. Місцеві органи виконавчої влади, які володіють ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість самостійно визначати обсяги пільгових компенсацій та відповідно до статті 91 Бюджетного кодексу України передбачати видатки, забезпечуючи при цьому контроль за ефективним та цільовим використанням коштів на зазначену мету. Такий підхід підвищує ефективність надання цього виду соціальної підтримки саме соціально вразливим категоріям населення.

Як зазначає позивач, підтвердженням зазначеного є аналогічні договори, укладені адміністрацією залізниці на 2018 рік з органами місцевих державних адміністрацій, згідно яких залізниця налає послуги з пільгових перевезень по інших напрямках.

Отже, як встановлено судом, головні розпорядники коштів зобов`язані розраховувати та передбачати у місцевих бюджетах кошти на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій, а у разі виникнення додаткових зобов`язань мають надсилати щомісяця фінансовим органам виконкомів міських рад уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

Таких дій відповідачами не вчинялося, суду не надано доказів того, що упродовж 2018 року місцевою радою вирішувалося питання компенсації залізниці за пільгове перевезення окремих категорій громадян.

Також суд звертає увагу, що у постанові Верховного суду України від 13 жовтня 2009 року у справі № 21-348во09 зазначено, що мета укладання договорів про розрахунки за надані послуги електрозв`язку, позбавлені ознак що притаманні меті цивільно-правової угоди, тобто не має на меті набуття майнового блага, а сторони не можуть бути вільні у визначенні умов договору. При цьому, відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2010 року № 781/11/13-10 зазначено, що суди, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, дійшли помилкового висновку, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, в даному випадку в особі відповідачів.

Таким чином, ненадходження субвенції з державного бюджету не може порушувати право позивача на отримання компенсаційних виплат за надані послуги щодо перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в повному розмірі та вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Тобто, посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Виходячи із наведеного висновку, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачами не виконано вимоги чинного законодавства щодо вирішення питання компенсації залізниці коштів за пільгове перевезення окремих категорій громадян, чим допущено протиправну бездіяльність. А тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, то суд зазначає, що згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 КАС України, за приписами частини першої та другої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Разом з тим, вказаною нормою статті 382 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, суд наділений правом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення лише у випадку, коли існують беззаперечні докази нехтування відповідачем вимогам суду.

У зв`язку із цим, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю, оскільки доказів того, що відповідачі ухилятимуться від виконання судового рішення після набрання ним законної сили відсутні.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України загальна сума судового збору, що підлягає відшкодуванню пропорційно позовним вимогам за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Малинської міської ради та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради Житомирської області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (03150, вул. Єжи Гедройця 5, місто Київ, код ЄДРПОУ 40075815) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області (11601, пл. Соборна 6а, місто Малин, Житомирська область, код ЄДРПОУ 04053364) в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці місцевого бюджету міста Малина на 2018 рік

3. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Малинської міської ради Житомирської області (11600, вул. Чорновола 38Б, місто Малин, Житомирська область, код ЄДРПОУ 33281305) в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02р. № 256, а саме, не реєстрації за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по місту Малина за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов`язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області.

4. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Малинської міської ради Житомирської області (11600, вул. Чорновола 38Б, місто Малин, Житомирська область, код ЄДРПОУ 33281305) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» 1 067 173, 73 грн. шкоди, заподіяними протиправною бездіяльністю у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.

5. Присудити з бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області (11601, пл. Соборна 6а, місто Малин, Житомирська область, код ЄДРПОУ 04053364) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (03150, вул. Єжи Гедройця 5, місто Київ, код ЄДРПОУ 40075815) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 924, 81 грн.

6. Присудити з бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Малинської міської ради Житомирської області (11600, вул. Чорновола 38Б, місто Малин, Житомирська область, код ЄДРПОУ 33281305) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (03150, вул. Єжи Гедройця 5, місто Київ, код ЄДРПОУ 40075815) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 924, 80 грн.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строк у подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Амельохін