Рішення № 105821637, 16.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2022 року м. Київ № 640/33782/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П.., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Науково-Виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Науково-Виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0026020410 від 11.12.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Чернігівській області № 0026020410 від 11.12.2020 до нього були застосовані штрафні санкції у сумі 1020,00 грн. Позивач вважає вказане рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому, він вказує на те, що податкове повідомлення-рішення № 0026020410 від 11.12.2020 приймалося з посиланням та урахуванням попереднього податкового повідомлення-рішення №0009075304 від 23.01.2020, що є протиправним, оскільки воно не було узгодженим на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не мало законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2021 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивачем відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2021 замінено відповідача у справі Головне управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Чернігівській області в якості відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44094124).

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку своєчасності подання (неподання) податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік Науково-виробничим Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», за результатами чого складено акт від 04.12.2020 № 1590/25-01-04-10/31306940.

У вказаному акті зазначено про несвоєчасне подання Науково-виробничим Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №28038723 за 2020 рік, оскільки граничним строком подання останньої було 20.02.2020. Натомість, фактичним строком подання вказаної декларації до податкового органу є 10.07.2020.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 286.2 статті 286 та пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України.

На підставі зафіксованих в акті перевірки порушень Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0026020410 від 11.12.2020, яким до Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

При цьому податковий орган виходив з того, що за несвоєчасне подання податкової звітності з плати за землю протягом року до позивача вже застосовано штраф у сумі 2040,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення № 0009075340 від 23.01.2020.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0026020410 від 11.12.2020, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України N 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пунктів 49.1-49.2 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Пунктами 286.2-286.4 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Отже, контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки подається податкова декларація щороку (за вибором платника податку - річна до 20 лютого поточного року або щомісяця звітна) у разі виникнення об`єктів оподаткування або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню.

З матеріалів справи судом установлено, що позивачем подано до Головного управління ДПС у Чернігівській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №28038723 від 10.07.2020 за 2020 рік.

В свою чергу, в контексті положень пункту 286.2 статті 286.2 Податкового кодексу України, граничним строком подання податкової декларації з плати за землю за 2020 рік є 20.02.2020.

При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не спростовує сам факт порушення строків подання податкової звітності з плати за землю, фактично оскаржуючи лише суму штрафу, який застосований податковим повідомленням-рішення № 0026020410 від 11.12.2020.

Так, на думку позивача, відповідач необґрунтовано застосував до нього штраф як за повторне невчасне подання податкової звітності, оскільки станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення інше податкове повідомлення-рішення № 0009075340 від 23.01.2020 було оскаржено ним у судовому порядку, що свідчить про неузгодженість суми грошового зобов`язання, що визначено останнім рішенням контролюючого рішення, та, як наслідок, відсутність повторного порушення.

Відповідно до положень статті 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, під повторним порушенням, за яке передбачено штраф у сумі 1020 гривень згідно з абзацом 3 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, слід розуміти допущення порушення у вигляді неподання/несвоєчасного подання податкової декларації (розрахунку) платником податків, незалежно від виду податку, за яке до такого платника у період до одного року (до 365 або 366 днів - для високосного року) вже було застосовано штраф.

При цьому, у контексті розуміння вжитого законодавцем у абзаці 3 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України поняття «застосовано штраф» суд керується таким.

Зі змісту підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України вбачається, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно до понять, передбачених пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України:

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39);

податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157).

Таким чином, застосування до платника податків відповідальності за несвоєчасне подання податкової звітності здійснюється шляхом прийняття контролюючим органом відповідного податкового повідомлення-рішення з визначенням суми грошового зобов`язання у вигляді штрафу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1020 грн. на підставі абзацу 3 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України є допущення порушення щодо неподання/несвоєчасного подання податкової декларації (розрахунку), незалежно від виду податку, платником податку, щодо якого станом на момент такого застосування наявне чинне податкове повідомлення-рішення, прийняте протягом року, про притягнення до відповідальності за таке ж правопорушення.

Зазначаючи про повторність здійснення позивачем дій щодо несвоєчасного подання податкової декларації протягом року контролюючий орган в акті перевірки вказує на податкове повідомлення-рішення № 0009075340 від 23.01.2020, згідно якого за несвоєчасне подання податкової звітності з орендної плати за землю за 2017-2018 роки до позивача застосовано штраф у сумі 2040,00 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0009075340 від 23.01.2020 оскаржено позивачем в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2020 прийнято позовну заяву Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 640/6686/20 позовні вимоги Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.02.2020 №0009075304.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі № 640/6686/20 апеляційну скаргу Головного управління у Чернігівській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 - повернуто апелянту.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України зазначено, що платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто, податкове повідомлення-рішення набуває статусу узгодженого з моменту набрання судового рішення законної сили.

Таким чином, враховуючи, що станом на час винесення податкового повідомлення - рішення № 0026020410 від 11.12.2020 грошове зобов`язання зі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040,00 грн. що визначено податковим повідомленням-рішенням № 0009075340 від 23.01.2020 не було узгоджене, суд вважає, що відповідач дійшов необґрунтованого висновку про повторне вчинення позивачем дій щодо невчасного подання податкової звітності, та, як наслідок про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0026020410 від 11.12.2020 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 850,00 грн., а позовні вимоги частковому задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон N 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем було заявлено майнову вимогу в розмірі 1020,00 грн., судовий збір за звернення з якою становить 2102,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2020 №1.

За наслідками розгляду адміністративної справи майнові вимоги позивача в частині 850,00 грн. судом задоволені, що складає 83,33 % від суми позовних вимог.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог сума судового збору, яка відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Головного управління ДПС у Чернігівській області, становить 1751,59 грн. (2102,00 х 83,33 %).

Керуючись ст. ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Науково-Виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер».

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0026020410 від 11.12.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.

3. Присудити здійснені Науково-Виробничим Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (ідентифікаційний код 31306940, місцезнаходження: 01023, м. Київ, вул. Первомайського, 11) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1751,59 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят гривня п`ятдесят дев`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (ідентифікаційний код 44094124, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.П. Балась