Рішення № 105821611, 16.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2022 року м. Київ № 640/22686/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві №2175-1305 від 08.08.2016;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №29534-1305 від 27.04.2017;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №92061-1305-2658 від 21.03.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №29534-1305 від 27.04.2019.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що обов`язок сплати земельного податку виникає лише з моменту державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку, тому у позивача відсутній обов`язок по сплаті земельного податку. Окрім того, позивач наголошує, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; витребувано докази у справі від відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив виходячи з того, що позивачу на праві власності належить нерухоме майно від 15.04.2015 індексний номер 36290135, а саме нежитлові приміщення №1а, з №2 по № 18 (групи приміщень № 106) Літ. А, загальною площею 215,00 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим у позивача виник обов`язок щодо сплати земельного податку, оскільки з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду), їх частину у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, а з ним і обов`язок сплачувати земельний податок.

Позивач надала відповідь на відзив на позовну заяву, в якому звернула увагу суду на безпідставність доводів представника відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, в черговий раз зазначивши, що право користування або володіння позивачем не оформлено належним чином, а тому в останньої відсутній обов`язок щодо сплати земельного податку.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлові приміщення №1а, з №2 по № 18 (групи приміщень № 106) Літ. А площею 215,00 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.04.2015.

08.08.2016 ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкове повідомлення-рішення № 2175-1305, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 47 845,43 грн за 2016 рік.

27.04.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано податкове повідомлення-рішення №29534-1305, яким позивачу визначено суму земельного податку з фізичних осіб у розмірі 40 572,93 грн. за 2017 рік.

21.03.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано податкове повідомлення-рішення №92061-1305-2658, яким позивачу визначено суму земельного податку з фізичних осіб у розмірі 40 572,93 грн. за 2018 рік.

15.04.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано податкове повідомлення-рішення №81284-1305-2615, яким позивачу визначено суму земельного податку з фізичних осіб у розмірі 60 859,39 грн. за 2019 рік.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини з приводу справляння плати за землю у формі земельного податку унормовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.34, 14.1.72 - 14.1.74, 14.1.147 ст. 14 ПК України, земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами; плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

П.п. 271.1 та 272.2 ст. 272 ПК України встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

П. 286.1 ст. 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно абз. 1, 5-6 п. 286.5 ст. 286.5 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що фізична особа, у власності чи користуванні якої перебуває земельна ділянка, зобов`язана платити за таку земельну ділянку земельний податок у сумі, яка визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні. При цьому базою оподаткування є нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації або площа земельної ділянки, нормативно грошова оцінка якої не проведена, а підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

П.п. 287.1 ст. 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-УІІІ, що діє з 01.01.2015) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

В положеннях цієї ж норми в редакції, що діяла до 01 січня 2015 законодавець пов`язував обов`язок сплати податку на земельні ділянки з датою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці.

Отже, обов`язок сплати цього податку для платника у різні періоди часу був пов`язаний з різними подіями, а саме до 01 січня 2015 - з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, а після 01 січня 2015 - моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Разом з цим, ч. 1 ст. 377 ЦК України визначає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З огляду на положення наведених норм, обов`язок зі сплати земельного податку виникає з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку чи права користування нею.

Для належної реалізації контролюючим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам, законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.06.2019 по справі № 820/5042/16.

Згідно з ч. 1ст. 193 ЗК України Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ст. 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Обов`язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної фіскальної служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання.

З матеріалів справи встановлено та визнано податковим органом, що саме наявність у власності позивача нежитлових приміщень слугувала підставою для визначення грошових зобов`язань за платежем-земельний податок з фізичних осіб.

Вказане протирічить приписам податкового законодавства, згідно якого обов`язок сплати цього податку виникає з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Водночас, даних із Державного земельного кадастру, які б доводили факт набуття позивачем статусу власника або землекористувача щодо земельної ділянки, на якій розташоване належне позивачу на праві власності нерухоме майно, відповідачем суду не надано.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 11.09.2020 № 29-26-0.22-3758/2-20, відомостей щодо державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутні.

Таким чином, виходячи з аналізу викладеного вище, суд приходить до висновку, що хоча позивач і є власником нежилих приміщень, однак відповідно до вимог чинного законодавства вона не набула права власності або права користування на земельну ділянку, на якій розташовані такі приміщення, а отже остання не може вважатись платником земельного податку, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржувані в межах розгляду даної справи податкові повідомлення-рішення не можуть вважатись такими, що прийняті з урахуванням критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1898,50 грн., що підтверджується квитанцією від 22.09.2020 № 106.

Ураховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, сплачений судовий збір у розмірі 1898,50 грн. підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві №2175-1305 від 08.08.2016.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №29534-1305 від 27.04.2017.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №92061-1305-2658 від 21.03.2018.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №29534-1305 від 27.04.2019.

6. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код 43141267) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в сумі 1898,50 грн. (одна тисяча вісімсот дев`яносто вісім гривень п`ятдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Т.П. Балась