Рішення № 105820500, 11.08.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/3517/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Маслак О.Ю.,

представника позивача Приліпко І.Л.,

представника відповідача Білоуса В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Департаменту стратегічнимх розслідувань Національної поліції України полковника поліції Валентина Копаєва від 04.02.2022 №48 о/с по особовому складу відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 ( за власним бажанням) частини першої статті 77 підполковника поліції ОСОБА_1 ;

- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу управління стратегічних розслідувань у Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 04.02.2022;

- стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань НП України суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.02.2022 по день ухвалення рішення суду;

- рішення суду в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу управління стратегічних розслідувань у Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 04.02.2022 №48 о/с по особовому складу відповідно до Закону України «Про національну поліції» в частині його звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 ( за власним бажанням) частини першої статті 77 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки рапорт про звільнення за власним бажанням написаний ним під тиском та не відповідає його волевиявленню. В зв`язку з чим ним 15.02.2022 на адресу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України засобами поштового зв`язку та на офіційну електронну адресу направлено рапорт про відкликання попереднього рапорту про звільнення за власним бажанням з проханням скасувати наказ №48 о/с від 04.02.2022 про його звільнення та поновлення на посаді. Однак, станом на 10.03.2022 рапорт залишився не розглянутий, тому він 12.03.2022 повторно направив рапорт про відкликання попереднього рапорту про звільнення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви /а.с.17/.

19 квітня 2022 року позивач усунув недоліки позовної заяви /а.с.19-20/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) / а.с. 21/.

17 травня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що твердження позивача про те, що рапорт про звільнення зі служби в поліції він написав під примусом не відповідає дійсності. Вказував, що згідно з висновком дисциплінарної комісії від 14.02.2022 №1722/55/04-2022 за неналежне виконання своїх службових обов`язків ОСОБА_1 підлягав звільненню зі служби в поліції, але враховуючи те, що наказом Департаменту від 04.02.2022 №48 о/с «По особовому складу» останнього звільнено зі служби в поліції запропоновано обмежитися цим. А тому, на думку, відповідача позивач подав рапорт про звільнення з метою уникнення відповідальності за винні дії у вигляді звільнення. Крім того, наказом Департаменту від 28.02.2022 №67 призначено та проведено службове розслідування з метою перевірки відомостей, викладених у рапорті ОСОБА_1 від 15.02.2022 щодо можливих протиправних дій окремих працівників Департаменту та УСР в Полтавській області, відповідно до якого факт вчинення психологічного тичску на позивача не підтвердився, в зв`язку з чим підстави для скасування наказу Департаменту від 04.02.2022 №48 о/с про звільнення ОСОБА_1 , зі служби поліції відсутні /а.с.24-33/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року, суд вирішив перейти до розгляду справи №440/3517/22 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 06 червня 2022 року / а.с. 85/.

06 червня 2022 року задоволено клопотання представника позивача та відкладено підготовче судове засідання до 16.06.2022 року / а.с. 110/.

16 червня 2022 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 23 червня 2022 року / а.с. 113-115/.

22 червня 2022 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог / а.с.126- 127/, відповідно до якої ОСОБА_1 просив:

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України полковника поліції Валентина Копаєва від 04.02.2022 №48 о/с по особовому складу відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 підполковника поліції ОСОБА_1 ;

- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу управління стратегічних розслідувань у Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 04.02.2022 або на іншу прирівняну посаду;

- стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань НП України суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.02.2022 по день ухвалення рішення суду;

- рішення суду в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу управління стратегічних розслідувань у Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

23 червня 2022 року відкладено підготовче судове засідання до 26 липня 2022 року /а.с.113/.

25 липня 2022 року від представника відповідача надійшло заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог. / а.с.143 146/.

26 липня 2022 року підготовче судове засідання не проводилося у зв`язку з перебуванням судді Бойка С.С. у щорічній відпустці / а.с. 151/.

04 серпня 2022 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 серпня 2022 року / а.с.160/.

У судовому засіданні 11 серпня 2022 року представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

З 13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань у Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

04 лютого 2022 року підполковник поліції ОСОБА_1 подав рапорт щодо звільнення його зі служби в поліції відповідно до пункту 7 ( за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» з 04.02.2022 року.

Наказом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України полковника поліції Валентина Копаєва від 04.02.2022 №48 о/с по особовому складу звільнено підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вказуючи, що рапорт про звільнення за власним бажанням був написаний під тиском та не відповідає дійсному волевиявленню, позивач звернувся 15 лютого 2022 року до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з рапортом про відкликання попереднього рапорту про звільнення за власним бажанням з проханням скасувати наказ від 04.02.2022 №48 о/с про звільнення його з поліції та поновити на посаді.

12 березня 2022 року позивачем повторно направлено рапорт до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про відкликання попереднього рапорту про звільнення.

Не погоджуючись з наказом про звільнення позивач звернувся до суду.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

За приписами статті 59 Закону № 580-VIII:

- служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша);

- рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (частина третя);

- видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта);

- порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (частина п`ята).

Згідно пунктом 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Відповідно до частини другої статті 77 Закону № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджене постановою Кабінету Міністрів України 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

Згідно із пунктом 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків;

з) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, підпунктом «ж» пункту 64 Положення №114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. Відповідно до пункту 68 Положення №114 особи рядового та начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

«Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 № 1235 (далі - Порядок № 1235) розроблено відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими.

Згідно із пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Порядку № 1235 рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу.

Розділом ІІ «Підстави для видання наказів по особовому складу» Порядку № 1235 встановлено, що підставою для видання наказів по особовому складу є, зокрема, такі зміни в службовій діяльності, як звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до розділу ІІІ «Порядок підготовки та видання наказів по особовому складу» Порядку № 1235:

- підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу (пункт 2);

- перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016 № 1235 (далі - Перелік).

З аналізу пункту 68 Положення №114 випливає, що про припинення служби в поліції за власним бажанням працівник поліції повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення, подавши відповідний рапорт, що обумовлено особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ (поліції).

Суд також зазначає, що в межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення в більш короткий строк.

Такою домовленістю необхідно вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Отже, до закінчення визначеного у пункті 68 Положення №114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, що між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.

Проте суд звертає увагу на те, що рапорт позивача про звільнення за власним бажанням від 04.02.2022 адресований безпосередньо до начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та в цей же день наказом Департаменту від 04.02.2022 №48% о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 ( за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Матеріали справи не містять будь-якого погодження щодо звільнення в строк менший чим три місяці.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що вищевказаний рапорт був написаний ним під психологічним тиском та погрозами працівників Департаменту та УСР в Полтавській області.

В обґрунтування вищевказаних доводів зазначає, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я 04.02.2022 він особисто звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області» до лікаря-невролога, де йому відкрито лікарняний.

В цей день о 16:30 за його місцем помешкання прибули працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та працівники УСР в Полтавській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Рудецька і наказали, застосовуючи моральний тиск, проїхати з ними до будівлі УСР в Полтавській області для написання рапорту на звільнення за власним бажанням з подальшим врученням трудової книжки, витягу з наказу про звільнення позивача та військового квитка.

Крім того, позивач, звертає увагу суду, що ОСОБА_3 погрожував йому, що у разі відмови виконувати вказівки працівників Департаменту, буде комісійно відкрито робочий кабінет ОСОБА_1 , в якому можуть знайти будь-які предмети та матеріали, котрі слугуватимуть відкриттям кримінального провадження відносно останнього.

У зв`язку з вищевикладеним позивач, перебуваючи під дією лікарських препаратів та погано себе почуваючи, був змушений погодитися на пропозицію вищевказаних працівників, по прибуттю до приміщення УСР в Полтавській області під моральним тиском працівників Департаменту позивачем написано рапорт на звільнення за власним бажанням без зазначення причин звільнення.

В цей день, Наказом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України полковника поліції Валинтина Копаєва від 04.02.2022 №48 о/с по особовому складу ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ( за власним бажанням).

Заперечуючи доводи позивача щодо написання рапорту про звільнення зі служби в поліції під примусом, відповідач пояснює, що на підставі інформаційної довідки заступника начальника УСР в Полтавській області від 04.02.2022 №447/55/115/01-2022, наказом Департаменту від 04.02.2022 № 44 було призначено службове розслідування, яким встановлено, що 03.02.2022 близько 23:57 на АДРЕСА_1 , стосовно позивача, який перебував поза службою, працівниками патрульної поліції складено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху а саме: за відмову надати посвідчення водія, посвідчення на реєстрацію транспортного засобу, а також страхового полісу за статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 130 Кодексу про адміністративні правопорушення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння позивач відмовився, крім того, про вказану подію позивач не повідомив керівництво УСР в Полтавській області.

З метою встановлення вищевказаних обставин, а також з`ясування всіх інших причин наказом Департаменту від 04.02.2022 №37 «Про відрядження» працівників Департаменту майора поліції ОСОБА_6 та державного службовця 5-го рангу В.А. Качуровського з 04.02.2022 по 05.02.2022 відряджено до УСР в Полтавській області за адресою: АДРЕСА_2 .

По прибуттю 04.02.2022 за вищевказаною адресою працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з`ясували, що ОСОБА_1 відсутній на робочому місці, на неодноразові дзвінки на мобільний телефон, слухавку не брав. Згодом ОСОБА_1 відповів на телефонний дзвінок ОСОБА_6 та повідомив, що у зв`язку із поганим самопочуттям знаходиться вдома, працівники Департаменту приїхавши за місцем проживання ОСОБА_1 ознайомили останнього з призначенням щодо нього службового розслідування, після чого Семенюта вирішив написати рапорт на звільнення в приміщенні УСР в Полтавській області,

Таким чином, відповідач стверджує, що ОСОБА_1 добровільно подав рапорт про звільнення з метою уникнення відповідальності за винні дії у вигляді звільнення дисциплінарного.

Також відповідач вказує, що висновком дисциплінарної комісії від 14.02.2022 №1722/55/04-2022 підтверджено відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування та відповідно до якого за неналежне виконання своїх службових обов`язків ОСОБА_1 підлягав звільненню зі служби в поліції. Але ураховуючи, що наказом Департаменту від 04.02.2022 №48 о/с «По особовому складу» останнього вже звільнено зі служби в поліції, вирішено обмежитися цим.

Також, зазначає, що за викладеними у рапорті позивача від 15.02.2022 обставинами щодо можливих протиправних дій окремих працівників Департаменту та УСР в Полтавській області наказом Департаменту від 28.02.2022 №67 призначено службове розслідування, в ході якого від працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Качуровського відібрані пояснення, відповідно до яких ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спілкувалися з позивачем в присутності працівників поліції без будь-яких погроз, не примушували писати рапорт на звільнення, в кабінет до позивача не заходили, а вказані в рапорті ОСОБА_1 від 15.02.2022 відомості щодо погрози комісійного відкриття службового кабінету позивача не відповідають дійсності. До того ж, у своїх поясненнях працівники УСР в Полтавській області, а саме капітан поліції ОСОБА_5 .Рудецька та підполковник поліції ОСОБА_8 вказують, що за їх присутності ніякого морального тиску по відношенню до ОСОБА_1 не вчинялося і погроз з боку працівників Департаменту не висловлювалося, а рапорт про звільнення позивач написав за власним бажанням. Таким чином, за результатами службового розслідування стосовно можливих неправомірних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , здійснення психологічного тиску на позивача не підтвердилося, у зв`язку з чим підстави для скасування наказу Департаменту від 04.02.2022 №48 о/с «По особовому складу» про звільнення Семенюти зі служби в поліції відсутні.

Однак дослідженням в судовому засіданні даного висновку встановлено і не заперечується сторонами, що при проведенні цього службового розслідування відповідач обмежився поясненнями осіб на дії яких саме скаржився позивач, інші осбставини не перевіряв, не виявляв та не встановлював, що і призвело комісію до хибного висновку.

Також, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам і поясненням представників сторін, суд встановив, що визначальним для вирішення спірних правовірносин у цій справі є встановлення ознак добровільності написання рапорту ОСОБА_1 про звільнення його зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України.

Так, судом встановлено, що наказ про звільнення від 04.02.2022 №48 о/с / а.с.10/, виданий начальником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України полковником поліції Валентином Копаєвим у місті Київ, на підставі рапорту ОСОБА_1 від 04.02.2022.

Сторонами не заперечується факт написання 04.02.2022 рапорту ОСОБА_1 про звільнення з посади в приміщенні УСР в Полтавській області за адресою: АДРЕСА_2 , після спілкування працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_11 за місцем проживання позивача.

В судовому засіданні встановлено та не спорстовується сторонами, що написання рапорту про звільнення позивачем відбулось приблизно о 17-30 04.02.2022 і в цей же час одразу позивача було ознайомлено про його звільнення.

В цей же день, 04.02.2022, ОСОБА_1 отримав трудову книжку, витяг з наказу про звільнення та військоивй квиток / а.с.74/.

Характер і послідовність дій членів комісії, тривалість їх дій у часі з моменту зустрічі з позивачем біля його помешкання та ознайомлення останнього із наказом про звільнення дають суду усі підстави вважати, що комісія прибула до УСР в Полтавській області не для проведення службового розслідування, а саме для спонукання позивач написати рапорт на звільнення.

15 лютого 2022 року позивач звернувся до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України засобами поштового зв`язку / а.с. 14/ з рапортом про відкликання попереднього рапорту про звільнення за власним бажанням з проханням скасувати наказ полковника поліції ОСОБА_12 від 04.02.2022 № 48, обгрунтувавши його тим, що він був написаний під тиском та не відповідає його воловиявленню.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, та про що вказує відповідач, висновком дисциплінарної комісії від 14 лютого 2022 року №1722/55/04-2022 встановлено неналежне виконання службових обов`язків ОСОБА_1 , таким чином він підлягав звільненню зі служби в поліції.

Отже, незважаючи на вищевказаний висновок дисциплінарної комісії про неналежне виконання службових обов`язків, ОСОБА_1 подавав рапорти 15 лютого 2022 року та 12 березня 2022 року про відкликання рапорту 04 лютого 2022 року про звільнення його за власним бажанням, вказуючи на відсутність добровільності його написання.

Таким чином, вищенаведене спростовує твердження відповідача, що позивачем був написаний рапорт про звільнення зі служби з поліції за власним бажанням, оскільки він намагався уникнути відповідальності за вчинення дисциплінарного порушення.

Окрім цього, варто зазначити що висновок дисциплінарної комісії про неналежне виконання службових обов`язків ОСОБА_1 спростовані обставинами встановленими у Постанові Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2022 року ( а.с.157-158) та не знайшли свого підтвердження в даному судовому засіданні. Згідно пояснень представника відповідача, даний висновок після набрання рішенням суду законної сили необхідно було скасувати самим відповідачем.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що по справах про звільнення за власним бажанням суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого статтею 38 КЗпП України строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

У такій категорії справ суди особ ливу увагу приділяють дослідженню поведінки позивача після написання ним заяви (рапорту) про звільнення, адже якщо на працівника справді чинився тиск з метою його звільнення, то в останнього є можливість відкликання такої заяви, в тому числі засобами поштового, телеграфного чи електронного зв`язку, або звернення із заявою чи скаргою до органів поліції, Державної служби України з питань праці тощо. Саме такі дії позивача можуть свідчити про відсутність наміру і вільного волевиявлення на звільнення.

Вказані висновки підтверджуються також правовими позиціями Верховного Суду викладених в постанові від 17.02.2020 у справі № 495/9926/18 та постанові від 11.12.2019 у справі №483/1070/17.

З огляду на наведене вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово намагався відкликати свій рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, проте, відповідач посилаючись на проведення службових розслідувань щодо здійснення тиску на працівника для написання рапорту на звільнення та відсутність такого підтвердження, протиправно відмовляв у відкликанні цього рапорту.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 04.02.2022 №48 о/с по особовому складу про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 на підставі пункту 7 ( за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За постановою Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-33цс14 у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як способу відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

За таких обставин для забезпечення ефективного захисту прав позивача суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити на посаді заступника начальника 1-го відділу управління стратегічних розслудувань у Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Поновлюючи позивача на посаді, суд також задовольняє вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, підлягає стягненню з дня звільнення 04.02.2022 по день ухвалення судом рішення у даній справі.

Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

За наслідком розгляду справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору за подання даного позову, відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 згаданого Кодексу при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів даної справи позивач надав належним чином завірені копії:

ордеру на надання правової допомоги серії ВІ №1093112 (а.с. 106); свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_13 (а.с. 105); ордер на надання правової допомоги серії ВІ №1075964 ( а.с.107 зворот); свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_14 ( а.с.108); договору про надання правової допомоги від 04.02.2022, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Юридичний Альянс» в особі голови Книша Сергія Івановича та ОСОБА_1 ; акта прийняття передачі наданих послуг, відповідно до якого вартість наданих послуг становить загалом 7000,00 грн.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, враховуючи положення частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про необхідність стягнення судових витрат на правничу допомогу в цій справі в розмірі 7000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ( вул. Академіка Богомольця, буд.10, м. Київ, 01061, код ЄРДПОУ 43305056) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України полковника поліції Валентина Копаєва від 04.02.2022 №48 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 за пунктом 7 ( за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу управління стратегічних розслідувань в Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 04.02.2022.

Стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.02.2022 по 11.08.2022.

Рішення суду в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу управління стратегічних розслідувань в Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн ( сім тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.08.2022.

Суддя С.С. Бойко