Ухвала суду № 105819463, 19.08.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

19 серпня 2022 р.Справа №160/11816/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/11816/22 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

05.08.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, 27, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39816845), в якій позивач просить:

- винести ухвалу про зупинення виконання Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317958 від 03 серпня 2022 року відносно ФОП ОСОБА_1 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили;

- визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317958 від 03 серпня 2022 року, винесеною Державною службою України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду у Дніпропетровській області відносно ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

18.08.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову, в якій заявник просить:

- винести ухвалу про забезпечення позову, шляхом зупинення виконання (примусового стягнення) Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317958 від 03 серпня 2022 року відносно ФОП ОСОБА_1 до набрання рішенням суду у цій справі (№ 160/11816/22) законної сили.

В обґрунтування заяви зазначено, що станом на дату звернення з цією заявою виникла необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, шляхом зупинення виконання (примусового стягнення) Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317958 від 03 серпня 2022 року, відносно ФОП ОСОБА_1 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили. Так оскаржувана постанова є виконавчим документом, яка за заявою відповідача пред`являється до виконання до державної виконавчої служби. Направлення відповідачем Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317958 від 03 серпня 2022 року до виконавчої служби, враховуючи її оскарження у судовому порядку позивачем, може призвести до негативних фінансових наслідків для останнього у вигляді стягнення не лише сум штрафної санкції, яка є спірною, а також виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, здійснення арешту всього наявного майна та особистих рахунків. Повернення всіх вказаних сум з бюджету буде вимагати додаткових витрат на судовий збір та значної витрати часу на поновлення попереднього фінансового стану. Отже, станом на дату звернення з цією заявою, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. З огляду на усі підстави для пред`явлення відповідачем Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317958 від 03 серпня 2022 року відносно ФОП ОСОБА_1 до виконавчої служби, необхідно вжити заходів забезпечення позову, шляхом зупинення виконання (примусового стягнення) Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317958 від 03 серпня 2022 року відносно ФОП ОСОБА_1 до набрання рішенням суду у цій справі (№ 160/11816/22) законної сили.

Дослідивши подану позивачем заяву та доводи, наведені в ній, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Стаття 152 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто, законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Так, як вбачається з матеріалів, доданих до позовної заяви, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дяденчуком Дмитром, було розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно ФОП ОСОБА_1 , за наслідком чого було винесено оскаржувану Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317958, якою встановлено, що позивач 11.01.2022 року о 12 год. 10 хв. на автодорозі Н-23, 227 км. допустив порушення Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за що передбачена абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт, що підтверджується актом №326402 від 11.01.2022 року.

Відповідно до ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 року, розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Разом з тим, позивачем не надано копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та доказів виконання її у примусовому порядку.

Також суд зазначає, що позивач не надав суду доказів, які б свідчили про явну протиправність постанови відповідача. Встановлення протиправності чи обґрунтованості оскаржуваного рішення відповідача, що є предметом позову, потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.

Суд вважає, що очевидна протиправність постанови має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо). Позивач посилається на очевидність ознак протиправності вимоги відповідача, тобто на обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та наявність яких має встановлюватися судом під час розгляду адміністративної справи, та ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, тому таке обґрунтування вимог заяви є безпідставним.

Крім того, позивачем не надано суду достатніх та переконливих доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, які не підтверджені доказами.

Разом з тим, суд вважає, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки, навіть після можливого примусового стягнення в межах виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

З огляду на викладене, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, міжнародного права, суд дійшов висновку, що у цьому випадку підстави, передбачені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 44, 72-77, 150-154, 246, 248, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/11816/22 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна