Ухвала суду № 105814877, 16.08.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2975/22

Провадження № 1-кп/461/459/22

УХВАЛА

16.08.2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого - судді Радченка В.Є.,

з участю:

секретаря - Бобика Д.

прокурора Крицака Ю.Л.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Луценка В.А., Алишевої Г.М.

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника потерпілих Стиранки М.Б.

при розгляді у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 461/2975/22 клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28-ч. 2 ст. 194 КК України ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

20.06.2022 р. в провадження Галицького районного суду м.Львова надійшло надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28-ч. 2 ст. 194 КК України.

16.08.2022 р. в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. В клопотанні прокурор зазначив про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28-ч. 2 ст. 194 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, перелічивши останні. Також прокурор зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років. Даними обставинами прокурор мотивував існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ОСОБА_1 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також продовжити свою злочинну діяльність. Враховуючи, що існують обгрунтовані ризики, передбачені ст.177 КПК України та неможливість запобіганням їх шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 строком до 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники заперечили проти клопотання прокурора, просили відмовити в задоволенні данного клопотання.

Потерпілі та представник потерпілих підтримали клопотання прокурора. Просили задоволити таке.

Заслухавши учасників кримінального провадження суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.183КПК України (яка знаходиться в розділі ІІ КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 перевірена суддею під час обрання останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В суду є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, а саме за ч.2 ст.194 КК України за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років та за ч.4 ст.296 КК України за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до семи років. Строк покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.

В ОСОБА_1 міцні соціальні зв`язки, оскільки останній одружений. При цьому суд враховує тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_1 виним у вчиненні злочинів, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Ризик переховування обвинуваченого від суду не може бути усунутий у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

Також обвинуваченийможе незаконновпливати напотерпілих,свідків,обвинуваченого у даному кримінальномупровадженні тапідозрюваного ОСОБА_5 , матеріали відносноякого виділенов окремепровадження,а такожінших осіб, яким відоміобставини скоєнняданих кримінальних шляхом їхпереконання тазалякування,схиляння дозмiнинаданих ними показань зметою викривленняфактичних обставин,створення собі штучного алібінепричетності довчинення інкримінованихзлочинів та уникнення кримінальноївідповідальності завчинене. Окрім цього, ОСОБА_6 може намагатисьвплинути на обвинуваченого уданому кримінальномупровадженні тапідозрюваного ОСОБА_5 ,матеріали відносноякого виділенов окремепровадження,з метою наданняпоказань,які бвиправдовували йогоу вчиненніінкримінованих кримінальних правопорушень,а такожузгоджувати зними своiпоказання та створювати штучнідокази непричетностідо вчиненняінкримінованих злочинів.

Крім цього, ОСОБА_1 може надалізайматися злочинноюдіяльністю тавчиняти іншікримінальні правопорушення,зважаючи накількість,характер тaтяжкість кримінальних правопорушень,у вчиненніяких обвинувачується ОСОБА_1 , та зогляду натой факт,що останнійофіційно непрацює,не маєпостійного джерела доходу,а вчиненняподібного родукримінальних правопорушеньє його основним джерелом незаконного заробітку та збагачення.

Сукупність вищеперелічених відомостей про обвинуваченого є вагомою для підтвердження можливого ризику переховування обвинуваченого від суду, ризиків вчинити інші кримінальні правопорушення, впливати на потерпіліх, свідків, обвинуваченого та не може бути усунута у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вищевказані ризики є вагоми та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

З урахуванням викладених ризиків, які існують, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28-ч. 2 ст. 194 КК України ОСОБА_1 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28-ч. 2 ст. 194 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» до 14.10.2022 року.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: Радченко В.Є.