Рішення № 105814836, 08.08.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2750/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.

секретаря судових засідань Пахолко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, за участі третьої особи: Офісу Президента України про визнання недійсним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати рішення провідного спеціаліста відділу міграційного контролю та адміністративного провадження управління з питань імміграції, тимчасового перебування та протидії нелегальній міграції Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 13 травня 2021 року, яким громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 примусово повернуто за межі території України та заборонено в`їзд на територію України терміном на три роки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що головним спеціалістом відділу міграційного контролю та адміністративного провадження Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області винесено рішення від 02 жовтня 2020 року відносно громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 про примусове повернення та заборону в`їзду на територію України. Представник позивача стверджує, що рішення уповноваженої особи ГУ Державної міграційної служби України винесено з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права, безпідставно та передчасно, таке не ґрунтується на вимогах чинного національного та міжнародного законодавства, а саме відповідач не забезпечив громадянину США ОСОБА_1 перекладача, не опитав останнього за участю перекладача, не з`ясував його наміри щодо оскарження рішення та не роз`яснив право на звернення до Центру надання правової допомоги, а тому вказане рішення підлягає скасуванню. Просив поновити строк на звернення до суду із позовом, оскільки позивач дізнався про те, що наділений правом оскарження рішення органу ДМС лише у березні 2022 року. Зважаючи на вищенаведене позов просив задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

29 червня 2022 року представником відповідача було подано клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, та відсутністю належних, допустимих та достатніх доказів з обґрунтуванням об`єктивним причин пропуску такого строку.

Однак, суд вирішив відмовити представнику відповідача у задоволенні вказаного клопотання та розглянути справу по суті з метою не перешкоджання позивачу у доступі до правосуддя в Україні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про слухання справи без його участі, проти позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча про дату та час судового засідання був належним чином повідомлений.

29 червня 2022 року на адресу Галицького районного суду м. Львова надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначив, що 01 жовтня 2020 року на адресу ГУ ДМС у Львівській області надійшла інформація УСБУ у Львівській області щодо порушень закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме перевищення терміну перебування гр. США ОСОБА_1 на території України без достатніх правових підстав.02 жовтня 2020 року посадовою особою ГУ ДМС у Львівській області було винесено постанову про адміністративне правопорушення № ПР МЛВ 00654, якою гр. США ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн.Крім того, представник відповідача повідомив, що жодних заяв чи клопотань від позивача про залучення перекладача під час винесення постанови про адміністративне правопорушення не надходило. 02 жовтня 2020 року уповноваженою посадовою особою ГУ ДМС у Львівській області винесено рішення про примусове повернення та заборону в`їзду на територію України гр. США ОСОБА_1 . Позивач власноручно написав розписку, де зазначив що послуг перекладача не потребує, від виконання рішення не відмовляється, наміру оскарження вказаного рішення не має та яке добровільно виконав 02 жовтня 2020 року шляхом виїзду за межі України. Враховуючи вищенаведене, у позові просив відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи у межах наданих суду документів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Порядок перебування, в`їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства врегульовано визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - закон № 3733-1 VI).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 26 Закону № 3773- VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 3773- VI рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно частини третьої статті 26 Закону № 3773- VI один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Згідно п. 5. І розділу Інструкції підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Відповідно до п. 6 І розділу Інструкції примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов`язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.

Судом встановлено, що 13.07.2018 між Міністерством оборони України та іноземцем ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби в Збройних Силах України строком на 3 роки.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 251 від 12 вересня 2018 року ОСОБА_2 було звільнено з військової служби у запас на підставі пункту Ї п.2 ч.2 5 ст. 26 ЗУ України «Про військовий обов`язковий і військову службу» як такого, що не пройшов встановлений випробувальний термін.

02 жовтня 2020 року головним спеціалістом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Шишкою В.В. відносно громадянина США ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МЛВ №000654 за ч.1 ст.203 КУпАП.

02 жовтня 2020 року начальником Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області Скибою Я.Д. винесено постанову, якою громадянина США ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2 Порядку, затвердженого ПКМУ №150 від 15 лютого 2012 року, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

02 жовтня 2020 року Головним спеціалістом відділу міграційного контролю та адміністративного провадження Управління з питань імміграції, тимчасового перебування та протидії нелегальній міграції ГУ ДМС України у Львівській області Шишкою В.В. прийнято рішення про примусове повернення за межі України громадянина США ОСОБА_1 , з якого вбачається, що останній перевищив дозволений строк свого перебування на території України, чим порушив п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасово перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ № 150 від 15 лютого 2012 року, а також ухилявся від виїзду з України, відмітки про продовження терміну перебування на території України в паспортному документі іноземця були відсутні, законне джерело існування та підстави для подальшого перебування на території України теж відсутні. Крім того, вказаним рішенням ОСОБА_1 заборонено в`їзд на територію України терміном на 3 (три) роки, тобто до 02 жовтня 2023 року та зобов`язано покинути територію України у термін до 12 жовтня 2020 року.

02 жовтня 2020 року позивачем була надана розписка, у якій він вказав, що повідомлений про прийняте рішення, зобов`язався покинути територію України не пізніше 12 жовтня 2020 року, зазначив, що йому доведена інформація про можливість звернення до Центру надання правової допомоги та про можливість оскарження вказаного рішення в судовому порядку протягом 10 днів. Також зазначив, що послуг перекладача не потребує.

Відповідно до п.1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360 (далі - Положення) Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно з п. 2 Положення Державна міграційна служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з вимогами п.1 та п.17 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою, посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки позивач перевищив дозволений строк перебування на території України з моменту скасування дії посвідки на тимчасове проживання, документів на продовження терміну дії чи отримання посвідки на тимчасове проживання не подав та ухилявся від виїзду з України.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 251 від 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас на підставі пункту Ї п.2 ч.2 5 ст. 26 ЗУ України «Про військовий обов`язковий і військову службу» як такого, що не пройшов встановлений випробувальний термін, що спростовує твердження останнього про його можливість служити в Інтернаціональному легіоні оборони України, у зв`язку з воєнним нападом російської федерації на державу Україна.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення відповідача, як суб`єкта владних повноважень є законним, вчиненим у відповідності до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 139 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 243, 288 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання недійсним та скасування рішення - відмовити.

Повний текст рішення складений 12 серпня 2022 року

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мироненко Л.Д.