Рішення № 105806138, 09.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2022 року м. Київ № 640/13768/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Котон Трейд»

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Приватного підприємства «Котон Трейд» (далі - позивач, ПП «Котон Трейд» або Підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці Держмитслужби від 25.03.2021 №UА100300/2021/000295/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови Київської митниці Держмитслужби в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100300/2021/00125.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно відмовив у визнанні задекларованої Підприємством митної вартості товару за основним методом, що свідчить про протиправність оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач наполягає на протиправності рішення і картки, оскільки Підприємством з метою підтвердження заявленої ним митної вартості подавалися відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, але вони не були визнані відповідачем достатніми. На думку позивача, платіжний документ f47f1ca7-736c4796-9605-bd5103bb37de може бути ідентифікований як такий, що підтверджує заявлену митну вартість, оскільки містить посилання на контракт та інвойс, згідно якого здійснювалась оплата, зокрема про ціну інвойсу, його номер та дату, а також реквізити, що ідентифікують платника: назва платника, ідентифікований код юридичної особи, адресу місця реєстрації та реквізити отримувача коштів -продовця товару. Разом з тим, позивач зазначає, що банківські реквізити підприємства, що здійснював оплату за такий товар жодним чином не впливають на ціну товару та на підтвердження факту такої оплати, тому існують інші фактори згідно яких можна ідентифікувати вказане платіжне доручення та підтвердити, що платником відповідно є Підприємство. Також, на думку позивача, некоректним є висновок відповідача щодо визначення митної вартості шляхом визначення одиниці виміру товару - кілограм, з огляду на те, що товари у спірному випадку є штучними виробами та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики, оснащення та, відповідно вартість. Крім того, на думку позивача в оскаржуваному рішенні не зазначені конкретні обставини, відповідно до яких відповідач дійшов висновку про неможливість застосування основного методу.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію тим, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було скориговано у зв`язку із не підтвердженням позивачем правильності обраного методу визначення їх митної вартості та її складових, а також наявністю розбіжностей у поданих ним документах.

Представником позивача подана письмові пояснення, у яких заперечуються доводи відповідача та повторно наголошено на порушеннях митного органу, що слугували для позивача підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 20.05.2021 позовну заяву залишено без руху і визначено позивачу термін для усунення виявлених судом недоліків.

На виконання вимог ухвали суду представник позивача надав додаткові документи по справі.

Ухвалою суду від 13.07.2021 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з визначенням дати підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 13.10.2021 судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

За результатами обговорення клопотання відповідача про допит свідка - працівника митниці ОСОБА_1 , у судовому засіданні 01.12.2021 постановлена ухвала про відмову у задоволенні клопотання.

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності в матеріалах справи відповідної заяви учсаників справи, судо продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

05.08.2020 між ПП «Котон Трейд» (Покупець) та компанією «ZAFAR FABRICS (PVT.) LIMITED» (Пакістан) укладено зовнішньоекономічний контракт №ZF/1210/20 (далі - Контракт), предметом якого є довгострокова поставка продавцем покупцю товарів у кількості та асортименті відповідно до інвойсу, який являється невідємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 2 Контракту сторонами погоджено, що умови поставки кожної партії товару вказуються згідно правил «Інкотерм 2010».

Погодження найменування, асортипенту, опис, кількість ціна товару, що поставляється, вказується у відповідному інвойсі до цього контракту, який є його невід`ємною частиною.

Згідно інвойсу №ZFL/7991/21 від 18.01.2021, пакувального листа №ZFL/7991/21 від 18.01.2021 до контракту, позивач купив тканину вибивну, різних дизайнів, полотняного переплетення, яка иготовлена з синтетичних штапельних волокон з поліефіру (поліестер) 52+-5% та волокон бавовни 48+-5%, з паперовою вкладкою. Загальна ширина 220 см (без кромки). Поверхнева щільність 129т/-5%. Конструкція тканини 30х30/76х68 - 93849,00 м.п. Торгова марка: Gold. Країна виробництва РК, загальною кількістю 93849,00 метрів погонних, ціна за 1 погонний метр - 1,10 доларів США та загальною вартістю 103233,90 доларів США.

Також, позивачем було укладено додаткові угоди №15/02-2 від 15.02.2021 та №17/02-1 від 17.02.2021 до зовнішньоекономічного контракту №ZF/1210/20 від 05.08.2020, щодо зміни ціни товару та банківських реквізитів.

Згідно банківького платіжного документа № f47flca7-736c4796-9605-bd5103bb37de, оплата за поставлений товар проведено 18.03.2021 на загальну суму 103233,90 доларів США.

23.03.2021 на підставі вищезазначеного контракту позивачем заявлено до митного оформлення товари та подано митну декларацію №UA100300/2021/007373 від 25.03.2021, в якій митну вартість визначено за основним методом - ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митного оформлення були подані:

1) зовнішньоекономічний контракт від 05.08.2020 №ZF/1210/20 з компанією «ZAFAR FABRICS (PVT.) LIMITED» (Пакістан);

2) додаткові угоди №15/02-2 від 15.02.2021 та №17/02-1 від 17.02.2021 до зовнішньоекономічного контракту №ZF/1210/20 від 05.08.2020;

3) сертифікат якості №ZFL/7991/21 від 18.01.2021;

4) пакувальний лист №ZFL/7991/21 від 18.01.2021;

5) рахунок-фактура (інвойс) №ZFL/7991/21 від 18.01.2021;

6) коносамент № МЕDUРS256618 від 30.01.2021;

7) автотранспортна накладна №6418 від 24.03.2021;

8) сертифікат про походження товару №РТЕА/СО/21-05700 від 01.02.2021;

9) висновок за результами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експетної роботи №1420003103-0197 від 29.10.2020;

10) банківський платіжний документ, що стосується товару № f47flca7-736c4796-9605-bd5103bb37de від 18.03.2021;

11) договір про надання послуг митного брокера №13/10/2020 від 13.10.2020;

12) інші некласифіковані документи НМВ-2021-0000009998 від 18.01.2021;

13) інші некласифіковані документи акт зауваження132592 від 24.03.2021.

25.03.2021 відповідачем надіслано позивачеві повідомлення про наявність розбіжностей в документах, поданих для митного оформлення товару, що ускладнює визначення митної вартості товару, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

1) декларація відправника надана без урахування статті 254 Митного кодексу України;

2) у платіжному документі від 18.03.2021 (№ f47flca7-736c4796-9605-bd5103bb37de) графа «Відправник/платник» (ПП «КОТОН ТРЕЙД») містить банківські реквізити суб`єкта ЗЕД ПП «КОТОН ТРЕЙД». Проте, в пункті 10 зовнішньоекономічному договорі контракті від 05.08.2020 №ZF/1210/20 додатку до вищезазначеного зовнішньоекономічного договору від 15.02.2021 №15/02-2 вказані інші банківські реквізити покупця (Банк Бенефіціара код IBAN);

3) у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для Нагей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

За висновком митного органу подані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53, статті 54, статті 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статтей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.

Як зазначає відповідач, метод визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 Митного кодексу України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Листом від 27.04.2021 у відповіді на вказане повідомлення позивачем надано митному орагу додаткові документи та пояснення стосовно витребуваних документів.

25.03.2021 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА100300/2021/000295/2, відповідно до якого визначено останню за резервним методом та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2021/007373 від 25.03.2021.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що копія митної декларації країни відправлення надана до митного оформлення з порушенням статті 254 Митного кодексу України. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

З урахуванням цього, відповідачем винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100300/2021/00125, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA100300/2021/007373 від 25.03.2021.

Вважаючи рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів 25.03.2021 №UА100300/2021/000295/2 та картку відмови № UА100300/2021/00125 протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (в редакції, чинній нас виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.

За приписами частини третьої вказаної статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком).

Відповідно до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами п`ятою, шостою статті 53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин дванадцятої-чотирнадцятої, вісімнадцятої і дев`ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналізуючи наведені вище норми Митного кодексу України суд дійшов висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган вправі самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Як встановлено судом разом із митною декларацією декларантом було надано митному органу низку документів на підтвердження заявленої митної вартості товару. Дослідивши й вивчивши документи, надані позивачем до митної декларації, а також додаткові документи, надані пізніше, суд дійшов висновку, що з них не вбачається розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість або ж наявності ознак підробки, що б могло надати митному органу підстави для висновку про неправильне визначення позивачем митної вартості. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару також не конкретизує, яким саме чином зв`язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.

Так, підставою витребування додаткових документів в рішенні про коригування митної вартості відповідачем зазначено встановлення в ході проведення митних процедур та перевірки правильності визначення позивачем митної вартості розбіжностей, а саме: у платіжному документі від 18.03.2021 (№ f47flca7-736c4796-9605-bd5103bb37de) графа «Відправник/платник» (ПП «КОТОН ТРЕЙД») містить банківські реквізити суб`єкта ЗЕД ПП «КОТОН ТРЕЙД». Проте, в пункті 10 зовнішньоекономічному договорі контракті від 05.08.2020 №ZF/1210/20 додатку до вищезазначеного зовнішньоекономічного договору від 15.02.2021 №15/02-2 вказані інші банківські реквізити покупця (Банк Бенефіціара код IBAN).

Разом з тим, позивачем було укладено додаткову угоду №17/02-1 від 17.02.2021 до зовнішньоекономічного контракту №ZF/1210/20 від 05.08.2020, щодо зміни ціни товару та банківських реквізитів, а оплата за поставлений товар проведено 18.03.2021 на загальну суму 103233,90 доларів США.

Отже, згідно платіжного документа f47flca7-736c4796-9605-bd5103bb37de, оплата за поставлений товар проведено 18.03.2021 за банківськими реквізитами зазначеними у додатковій угоді №17/02-1 від 17.02.2021 до зовнішньоекономічного контракту №ZF/1210/20 від 05.08.2020.

Крім того, суд зазначає, що банківські реквізити підприємства, що здійснював оплату за такий товар жодним чином не впливають на ціну товару та на підтвердження факту такої оплати, тому існують інші фактори згідно яких можна ідентифікувати вказаний платіжний документ та підтвердити, що платником є позивач.

Втім, аналізуючи доводи відповідача з цього приводу, суд виходить з того, що виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого інформаційного ресурсу (інформація з мережі Інтернет, висновку спеціалізованих організацій) продажу товару, тотожного пред`явленому до митного оформлення, за ціною, вищою, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою до визнання недостовірними та неправдивими відомості щодо митної вартості товару пред`явленого до митного оформлення та не може мати наслідком відмову в оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав до більш детального аналізу комерційних умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів. Судом також враховано, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оцінки та аналізу наданих декларантом документів на обґрунтування висновків щодо неправильного визначення митної вартості товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необгрунтованим суд визнає посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на митну декларацію від 16.03.2021 №UA500050/2021/3519, як джерело для застосування шостого резервного методу визначення маитної вартості товару, оскільки при цьому митним органом не зазначаються митна вартість якого товару бралась за основу, торгова марка, фактурна вартість товару, країна експорту цього товару, час експору в Україну, виробник, маршрут транстопртування товару та інші комерційні умови поставки.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що схожий товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Також позивач вважає некоректним висновок відповідача стосовно визначення митної вартості шляхом визначення одиниці виміру товару - кілограм, з огляду на те, що товари в спірному випадку є метри погонні та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики, оснащення та, відповідно, вартість.

Суд звертає увагу на те, що кожна окрема одиниця товару, який підлягав декларуванню має власні повністю індивідуалізовані характеристики, які впливають на ціну. Відтак висновки митного органу про необхідність коригування товарів у кілограмах є помилковими.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем застосовано другорядний метод 2-ґ, але не надано жодних переконливих доказів неможливості застосування інших попередніх другорядних методів, як того вимагають приписи частини третьої статті 57 Митного кодексу України.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням застосованих норм права, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого за МД товару - за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Натомість митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

З огляду на наведені норми Митного кодексу України, підтверджені належними доказами встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що, оскільки підтверджена доданими до митної декларації документами ціна отриманого позивачем за Контрактом товару включала витрати на його транспортування (фрахт), у відповідача не було підстав посилатися в спірних рішеннях на відсутність відомостей щодо числових значень такої складової митної вартості оцінюваного товару.

Під час розгляду справи судом відповідачем не була доведена правомірність застосування обраного ним методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Доводи відповідача про не підтвердження позивачем витрат на страхування імпортованого товару не ґрунтуються на нормах Митного кодексу України, оскільки такі витрати сторони Контракту не понесли, про що постачальник та позивач надали відповідні листи до документів на підтвердження митної вартості. Крім того, зазначеною причиною не обґрунтовувались підстави прийняття спірних рішень.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України викладеної в постановах від 15.06.2021 у справі №№804/2584/16 та від 28.05.2021 у справі № 826/10465/17.

Досліджені докази свідчать, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості і похідного від нього рішення - картки відмови у прийнятті митної декларації.

З огляду на наведене, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25.03.2021 №UА100300/2021/000295/2 і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100300/2021/00125, не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Стосовно вимог щодо компенсації витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження обґрунтованості заявленої вимоги та понесення позивачем витрат на правничу допомогу останнім надані:

- копія договору №2035 від 11.12.2020 про надання правової допомоги з адвокатським об`єднанням «А.С.А. ГРУП», пунктом 3.2.6 якого закріплено обов`язок клієнта (ПП «Котон Трейд») в повному обсязі оплачувати надану правову допомогу ц відповідності до умов договору. Відповідно до пункту 6.3 Договору порядок обчислення гонорару (фіксованого розміру, погодинної оплати) порядок його сплати, сума, умови повернення тощо визначаються в Додаткових угодах до цього Договору;

- копія Додаткової угоди №11 від 15.04.2021 до Договору №2035 від 11.12.2020, згідно якої за надання прравової допомоги, передбаченої в пункті 1 Додаткової угоди Клієнт сплачує на користь Адвокатського об`єднання таку винагороду: гривневий еквівалент 500 (п`ятсот) доларів США по курсу НБУ на дату оплати. Оплата здійснюється протягом трьох робочих днів з дня отримання відповідного рахунку;

- копія рахунку на оплату №245 від 15.04.2021 на суму 13990,00 грн за юридичні послуга згідно Додаткової угоди №11 від 15.04.2021 до договору про надання правової допомоги №2035 від 11.12.2020;

- копія платіжного доручення № 1105 від 16.04.2021 на суму 13990,00 грн із визначення призначення платежу - «Попередня оплата за надання правової допомоги зг.рах.№245 від 15.04.21 (дод.№11 від 15.04.21 до дог.№2035 від 11.12.20) Баез ПДВ».

Надаючи оцінку вимозі позивача про відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 13990,00 грн судом враховуються складність даної справи, різноманітність правового регулювання спірних правовідносин, змістовність наданих позивачем пояснень, підготовка наданих до суду матеріалів, підготовка представників до усних виступів, а також відсутність заперечень відповідача у цій частині.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у пункті 268 Рішення по справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (Заява №19336/04): «Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V)».

Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано Європейським судом з прав людини і у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004.

Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів суд, дослідивши докази на підтвердження їх понесення позивачем, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаної вимоги.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства «Котон Трейд» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України №UА100300/2021/000295/2 від 25.03.2021 про коригування митної вартості товарів.

3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100300/2021/00125.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Котон Трейд» (01133, місто Київ, пров. Лабораторний, буд. 24, кв.20; код ЄДРПОУ 32664731) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 24966,09 грн (двадцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість гривень 09 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 43337359).

5. Стягнути на користь Приватного підприємства «Котон Трейд» (01133, місто Київ, пров. Лабораторний, буд. 24, кв.20; код ЄДРПОУ 32664731) витрати на правову допомогу у розмірі 13990,00 грн (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя Н.А. Добрівська