Рішення № 105806131, 09.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2022 року м. Київ № 640/7874/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві визнати протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд визнати неправомірними дії Відповідача (Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року його звернення за призначенням пенсії та зобов`язати Відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року його звернення за призначенням пенсії (2018-2020 рр.) та починаючи з 3 березня 2021 року, виплачувати йому пенсію з урахуванням різниці виплачених за цей період сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач в січні-лютому 2021 року отримав перераховану за Законом №1058 дещо збільшену пенсію проти раніше отримуваної, але її розмір викликав сумнів у правильності застосування у розрахунках показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, тоді як Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Законом №1058) визначено, що цей показник має бути за три календарних роки, що передують року звернення. Не погоджуючись із зазначеним, Позивач в березні 2021 року звернувся до Відповідача з проханням здійснити переведення з призначеної пенсії як держслужбовцю за Законом України «Про державну службу» (далі - Законом №3723-ХІІ) на іншу за видом пенсію за віком згідно Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників за три календарні роки, які передують року звернення Позивача (тобто за 2018, 2019 і 2020 рр.) та провести її обчислення за матеріалами пенсійної справи, аргументуючи в своєму листі і конкретизуючи при цьому визначення її розміру відповідно до вимог ст.ст. 27 та 40 цього Закону. Проте Відповідач протиправно відмовив у задоволенні вимоги Позивача, порушуючи при цьому вимоги згаданих статей Закону №1058, обґрунтовзлочи відмову застосування ст. 27 та частини другої ст. 40 Закону №1058 відсутністю для цього правових підстав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/7874/21 та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

У поданому до суду відзиві відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що враховуючи, що гр. ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію за віком, розмір якої був визначений відповідно до Закону України «Про державну службу», то згідно п. 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, яким призначені пенсії, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ. При розрахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 127 застосований показник середньої заробітної плати (доходу), залишається таким, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Відповідно до заяви від 04.12.2020 гр. ОСОБА_1 було переведено з пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розрахунок пенсії проведено із врахуванням середньої заробітної плати в Україні у розмірі 4888,83 грн., що відповідає нормам частини 3 статті 45 Закону. Загальний страховий стаж складає 52 роки 4 місяці 14 днів, загальний розмір пенсії з 04.12.2020 складав 11741,93 грн. Також з 01.03.2021 був проведений перерахунок пенсії (індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127). Загальний розмір пенсії з 01.03.2021 складає 12951,81 грн. Застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні, що враховується при первинному призначенні пенсії у 2021 році, неможливо, оскільки це суперечить чинному законодавству.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач підтримує вимоги, викладені у адміністративному позові, та просить задовольнити їх у повному обсязі, зважаючи на те, що відповідач у своєму відзиві не виклав конкретні заперечення і не привів законодавчого обґрунтування причини виникнення спору, який ґрунтується на правильності застосування у розрахунках показника середньої заробітної плати в Україні у разі переведення пенсіонера з одного виду пенсії на іншу, призначену за іншим законом, а саме за 2014-2016 роки, тоді як Законом №1058 чітко визначено, що цей показник має бути за три календарних роки, що передують року зверненя.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджує пенсійне посвідчення серія НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у м. Києві.

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до заяви від 04.12.2020 гр. ОСОБА_1 було переведено з пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з розрахунком пенсії, позивач 02.03.2021 року, звернулася до відповідача з заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018- 2020 роки.

Листом від 11.03.2021 № 2600-0307-8/41575 відповідач повідомив позивача, що відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенеії на інший здійенюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, пенсія позивача обчислена відповідно до діючого законодавства.

Позивач не погоджуючись з розрахунком його пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії та вважаючи, що пенсія за віком має бути призначена із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії (за вислугою років) на інший (пенсію за віком), звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 1 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із п. 1 ч. до Закону № Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Виходячи з системного аналізу норм Закону №1058-IV, виплата пенсії за Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) не входить до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом №3723-ХІІ, оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV пенсії обчислюються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.

Отже, частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного на підставі Закону №1058-IV, на інший.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, до 04.12.2020 року позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Водночас 04.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV вперше.

Таким чином, у даному випадку позивач має право на призначення іншої пенсії за іншим Законом.

Тобто, для визначення розміру пенсії позивача мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше відповідно до Закону №1058-IV.

Відтак, відповідач мав призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки, тобто показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-IV.

Таким чином, відповідачем неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки та не враховано приписи частини другої статті 40 Закону №1058-ІV.

За наведених обставин слідує, що відповідачем протиправно здійснено перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 12.06.2020 у справі №400/293/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у 2020 році має застосовуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки, а не здійснюватися перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.

З врахуванням вищенаведеного та того, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком 04.12.2020, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності дій при призначенні пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки

Оскільки позивач до 2020 року отримував пенсію за нормами Закону 3723, тому у 2020 році при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону № 1058-IV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 14.02.2018 у справі № 465/5246/17, від 23.10.2018 у справі № 334/2653/17, від 13.12.2018 у справі № 185/860/17, від 06.02.2019 у справі № 333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно із Законом України №1058-ІV, показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-ІV.

В силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

З огляду на наведене, суд вважає, що призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV було здійснено вперше, відтак, з 04.12.2020 відповідач повинен був призначити позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки, тобто показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-ІV.

З урахуванням вищенаведеного та того, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 04.12.2020, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності дій при призначенні пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, а тому з метою належного способу захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне позов задовольнити частково шляхом визнання таких дій відповідача протиправними, зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року його звернення за призначенням пенсії (2017-2019 рр.) та здійснити її виплату з 04.12.2020 з урахуванням різниці виплачених за цей період сум.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги часткове задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати у сумі 800,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адмініністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у 2020 році.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року його звернення за призначенням пенсії (2017-2019 рр.) та здійснити її виплату з 04.12.2020 з урахуванням різниці виплачених за цей період сум.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень).

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.