Ухвала суду № 105800644, 17.08.2022, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9835/20

Категорія 65

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2022 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Наливайко В.В., розглянувши цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Швейне підприємство «Юність» до ОСОБА_1 , третя особа: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Подільського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом приватного акціонерного товариства «Швейне підприємство «Юність» до ОСОБА_1 , третя особа: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 18.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 30.06.2021 року було закрите підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання, призначене на 19.10.2021 року, сторона позивача не з`явилася. Представником позивача 19.10.2021 року було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що єдиний представник позивача, який обізнаний з матеріалами справи, ОСОБА_2 , мала безпосередній контакт з особою, хворою на COVID-19, має симптоми гострого респіраторного захворювання та у зв`язку з цим перебуває на самоізоляції. Водночас, як вбачається з протоколу судового засідання 20.04.2021 року, в підготовчому судовому засіданні брав участь інший представник позивача, ОСОБА_3 .

У судове засідання, призначене на 06.12.2021 року, сторона позивача повторно не з`явилася. При цьому, представником позивача 06.12.2021 року було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що «…наразі вирішується питання щодо зміни керівництва позивача та правомочності представників здійснювати представництво інтересів ПрАТ «ШП «Юність» у судах України». В то же час, на підтвердження вказаної у клопотанні інформації, якою обґрунтовується необхідність повторного відкладення розгляду справи, представником позивача доказів не долучено.

В судове засідання 16.08.2022 року сторона позивача явку свого представника втретє не забезпечила, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Позивачем 16.08.2022 року було подано клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому, не було обґрунтовано та підтверджено доказами поважність причин для чергового відкладення розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звернувшись до суду з вищевказаним позовом, в судові засідання на призначений день, час та місце розгляду справи не з`являвся, явку свого представника не забезпечив.

З огляду на повторну неявку сторони позивача, належним чином повідомленого про день, час та місце судового засідання, вищевказаний позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.

Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першої статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи практику Верховного суду у справі № 910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.

Повноваження представника позивача на надання правової допомоги позивачу у даній справі, перелік послуг та розмір витрат підтверджуються ордером на надання правничої допомоги № 1092651 від 05.04.2021 року, договором про надання юридичних послуг від 02.04.2019 року, додатком до договору, який містить вартість юридичних послуг, актом приймання-передачі наданих послуг від 02.04.2021 року, рахунком від 02.04.2021 року, квитанцією від 05.04.2021 року про оплату рахунку.

При цьому, згідно наданих документів, вартість складання відзиву на позовну заяву становить 5 000,00 грн., а вартість складання клопотання про виклик свідків - 1 000,00 грн. З наданих документів та інших матеріалів справи вбачається, що сума витрат та вид і складність виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг. Підготовка відзиву та клопотання по даній категорії справ не вимагають значного обсягу юридичної і технічної роботи.

За положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 (надалі за текстом - ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, є необґрунтованими, оскільки заявлені витрати не відповідають критеріям розумності та дійсної вартості наданих послуг. За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення таких витрат з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 257, ст. ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов приватного акціонерного товариства «Швейне підприємство «Юність» до ОСОБА_1 , третя особа: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без розгляду;

Клопотання представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу - залишити без задоволення;

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали;

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК