Рішення № 105784304, 17.08.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2022 р. справа № 300/8526/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 03.08.2021 №1455-п «Про проведення фактичної перевірки»;

- скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2021 №005608/0706 Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

Позивач у вказаний строк усунув недоліки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення даного адміністративного позову. Зазначає, що позивач порушив норми податкового законодавства, що стало наслідком винесення податкового повідомлення-рішення. У зв`язку із наведеним, у задоволені позову представник відповідача просив відмовити.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, державна реєстрація якої здійснена 25.09.2001, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено відповідний запис №21040170002001923 (а. с. 22).

ФОП ОСОБА_1 здійснює свою діяльність згідно з КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний).

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками видало наказ «Про проведення фактичної перевірки» від 03.08.2021 №1455-п, згідно якого доручено провести фактичну перевірку магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 04.08.2021 року (а. с. 47).

04.08.2021 головним державним ревізорам-інспекторам Хрущу А. І. та Балагураку Ю. І. видано направлення на перевірку №1977 та №1978 (а. с. 48-49).

Посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області 04.08.2021 проведено фактичну перевірку магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1», де здійснював підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 04.08.2021 №090481, яка зареєстровано в органі ДПС за №4394/09/01/РРО/ НОМЕР_1 (а. с. 50-51).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат та Порядку її ведення» від 16.09.2013 №481 та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» від 13.05.2021 №261.

В підпункті 2.2.20 акта (довідки) фактичної перевірки від 04.08.2021 №090481 зазначено порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій в сфері торгівлі, а саме: проведення розрахункової операції на неповну суму покупки, видача розрахункового документа встановленого зразка на неповну суму покупки. При реалізації шоколадки «Лайм» та води «Кока-Кола» розрахункова операція на суму 32.00 грн через РРО не проведена, а також порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат. Вартість товарів отриманих для реалізації становить 10 088 грн (а. с. 51).

В подальшому ГУ ДПС в Івано-Франківській області 18.08.2021 на підставі акта перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення №005608/0706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20 179,20 грн (з них 3,20 грн відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР від 06.07.1995 за порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 цього Закону; 20 176,00 грн відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР за порушення вимог пункту 12 статті 3 цього Закону) (а. с. 12).

Позивачем подано скаргу про перегляд результатів фактичної перевірки до Державної податкової служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 06.12.2021 №27507/6/99-00-06-03-02-06 Державна податкова служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 18.08.2021 №005608/0706, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Не погоджуючись із оскарженим податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно зі статтею 15 Закону №265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

З урахуванням зазначених норм ГУ ДПС в Івано-Франківській області як контролюючий орган повинно здійснювати контроль за дотриманням вимог чинного законодавства щодо обігу та реалізації підакцизних товарів, порядку проведення розрахункових операцій.

Як визначено статтею 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений статтею 80 ПК України. Так фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80).

Пунктом 80.4 статті 80 ПК України обумовлено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У наказі від 03.08.2021 №1455-п вказано, що метою перевірки є здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових та касових операцій, оформлення роботодавцем трудових відносин з працівниками (найманими особами), наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, а підставою для перевірки визначено, зокрема, підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених у пункті 80.2 статті 80 ПК України. Серед таких підстав - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України); наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Згідно з підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи серед іншого виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 61.1 статті 61 ПК України).

ФОП ОСОБА_1 на момент призначення перевірки був суб`єктом господарювання у сфері роздрібної торгівлі, що здійснює реалізацію підакцизних товарів на підставі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами з терміном дії з 08.04.2021 по 08.04.2022. Тому у цьому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №803/988/17, яка надалі підтримана у постанові від 12.08.2021 у справі №140/14625/20.

Суд зауважує, що у даному випадку уповноважений працівник позивача допустив посадових осіб до проведення фактичної перевірки та ознайомився з направленнями та наказом на проведення перевірки під підпис.

Таким чином, на підставі аналізу наведених вище положень законодавства, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в частині підстав призначення контролюючими органами фактичних перевірок, суд відхиляє доводи позивача про необґрунтованість наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 03.08.2021 №1455-п «Про проведення фактичної перевірки» та вважає, що у відповідача були правові підстави для призначення такої перевірки; ним дотримано вимоги ПК України стосовно вручення до початку проведення перевірки наказу та направлення. А тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 03.08.2021 №1455-п «Про проведення фактичної перевірки» не підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 80.10 статті 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.5 статті 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Акт перевірки, заперечення на акт перевірки та додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Позивач своїм правом на подання заперечення на акт перевірки та додаткові документи не скористався.

Водночас ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 18.08.2021 №005608/0706, якими застосовано штрафні (фінансові) санкції до позивача, та яке залишено Державною податковою службою України без змін

Перевіряючи доводи сторін по суті виявлених перевіркою порушень, суд зазначає про таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону №265/95-ВР (в редакції Закону України від 20.09.2019 №128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», чинний з 01.08.2020, далі - Закон №128-IX), реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Як визначено статтею 2 Закону №265/95-ВР, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Таким чином, суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Форму та зміст розрахункового документа визначено наказом Міністерством фінансів України «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» від 21.01.2016 № 13.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР тимчасово, до 1 січня 2021 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Поряд з тим суд наголошує, що під час проведення контрольної розрахункової операції 04.08.2021 розрахунковий документ не було видано, що не заперечується продавцем позивача.

Продавець ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 у поясненнях від 04.08.2021 власноручно зазначила, що того дня продала воду Кока-кола 1 л по ціні 20,00 грн, шоколадку «Лайм» по ціні 12,00 грн, пляшку горілки Гріндей 0,5 л по ціні 90,00 грн на загальну суму 122,00 грн, а фіскальний чек видала тільки на горілку (а. . 52).

Оскільки контрольну розрахункову операцію 04.08.2021 проведено через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи РРО без видачі розрахункового документа на повну суму проведеної операції, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено наявність правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР (за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що свідчить про законність податкового повідомлення-рішення від 18.08.2021 №005608/0706 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3,20 грн.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 18.08.2021 №005608/0706 в частині застосування штрафу в розмірі 20 176,00,00 грн, який застосовано на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР, то суд виходить з того, що за висновками акта перевірки позивачем не виконано вимоги пункту 12 статті 3 цього Закону №265/95-ВР (невідображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в Книзі обліку доходів і витрат загальною вартістю 10 088,00 грн).

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній з 01.08.2020) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Як визначено статтею 20 Закону №265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, підставою для застосування штрафних санкцій за статтею 20 Закону №265/95-ВР є невиконання суб`єктом господарювання приписів пункту 12 статті 3 цього Закону.

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Також пунктом 44.3 статті 44 ПК України обумовлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.09.2018 у справі №809/1869/13-а, за змістом якого положення Закону №265/95-ВР чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказують на обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства). Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дія згаданого Закону не поширюється на суб`єктів господарювання - фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Пунктом 177.10 ПК України (в редакції Закону України від 14.07.2020 №786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб підприємців», чинний з 08.08.2020) обумовлено, що облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

До моменту затвердження Міністерством фінансів України нової форми обліку чинною була книга обліку доходів і витрат, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2013 №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (чинний до 16.07.2021 та втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 13.05.2021 року №261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2021 року за №865/36487).

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Актом перевірки констатовано невідображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат, а вартість товарів отриманих для реалізації становить 10 088,00 грн.

Разом з тим судом встановлено, що позивач у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 ПК України, не надав ГУ ДПС в Івано-Франківській області підтверджуючих документів, зі змісту яких можна було б підтвердити походження товару.

У пункті 2.1.10 акта (довідки) фактичної перевірки від 04.08.2021 №090481 зазначено, що книга обліку доходів та витрат відсутня та не ведеться.

Продавець позивача ОСОБА_3 з актом перевірки ознайомлена та один примірник отримала, про що свідчить її підпис. Окрім того в пункті 4.1. акта перевірки власноруч зазначила, що зауважень до акта перевірки немає (а. с. 51, зворотна сторона).

Отже, оскільки ФОП ОСОБА_1 в порядку, визначеному пунктом 44.6 статті 44 ПК України, не підтвердив фактичне придбання товарів, щодо яких перевіряючі в акті зробили висновок про відсутність їх обліку за місцем реалізації, то у цьому випадку наявні підстави для застосування санкцій на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

На підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, враховуючи встановлені у справі обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довів протиправність прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.08.2021 №005608/0706, а тому таке податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають до задоволення, підстави для повернення ОСОБА_1 сплаченого судового збору відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ - 43968084) про визнання протиправним та скасування наказу та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 17 серпня 2022 р.