Рішення № 10578398, 27.07.2010, Дружківський міський суд Донецької області

Справа №2- 335

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2010 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гонтар А.Л.,

при секретареві Костенко В.М.

за участю представника позивача Филипенок А.О.

відповідачів ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

про звернення стягнення за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ „Приватбанк” 10 лютого 2010 року звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до кредитного договору № KTDOGA00000009 від 19.03.2007 р. відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 33786.97 грн.. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.03.2012р.

Банк цілком виконав зобовязання перед боржником, шляхом надання кредиту, але відповідач, порушив графік погашення кредиту, внаслідок чого, утворилась заборгованість, яка станом на 10.04.2009 року складає 24477.68 грн.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором 19.03.2007 року також між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки № KTDOGA00000009. Згідно даного договору відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 55,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач просить звернути стягнення на квартиру загальною площею 55,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселити відповідача, який зареєстрований і проживає в квартирі АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м.Дружківка.

Стягнути з відповідача понесені ними судові витрати: державне мито у розмірі 253.28 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30грн.

05 березня 2010 року представником позивача було подано уточнену позовну заяву, згідно до якої Приватбанк просив звернути стягнення на квартиру загальною площею 55,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселити відповідача ОСОБА_2, який зареєстрований і проживає в квартирі АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м.Дружківка.

Виселити відповідача ОСОБА_3, яка проживає в квартирі АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 понесені ними судові витрати: державне мито у розмірі 253.28 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30грн.

Представник позивача ОСОБА_1 зявилась до суду, позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та в уточненої позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 зявився у судове засідання, позовні вимоги не визнав, пояснив, що він дійсно отримав кредит у банку у сумі 33786,97 грн. та уклав договір іпотеки на квартиру, яка йому належить. Але в наступний час у нього погіршилося матеріальне становище і він не має можливості сплачувати гроші за договором. Просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 зявилася у судове засідання, позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона в указаній квартирі не мешкає, не зареєстрована, лише іноді приходить в гості до ОСОБА_2 В задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа забовьязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник забовьязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом, встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_2 19.03.2007р. між ним та позивачем укладено кредитний договір № KTDOGA00000009, відповідно до якого він отримав кредит в розмірі 33786,97 гривень зі сплатою 14,04 відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.03.2012р. (а.с.5-7)

Згідно п. 2.2.3 кредитного договору позичальник зобовязався погашати кредит в дату згідно графіку погашення кредиту та процентів, зазначеному в додатку № 1, а саме, щомісячно погашати заборгованість за кредитом, за відсотками, комісією.

Відповідно до ст.526 ЦК України, сторони мають виконувати зобовязання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

На час розгляду справи судом сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № KTDOGA00000009 від 19 березня 2007 року, враховуючи право банку вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, відповідно до ст. 11 ЦПК України складає 33888,27 гривень, з яких:

- поточна заборгованість за кредитом 17152,08 гривень;

- прострочена заборгованість за кредитом 6152,04 гривні;

- заборгованість за процентами за користування кредитом - 7734,97 гривень;

- прострочена заборгованість по комісії за користування кредитом 769,68 гривень;

- пеня 2106,50 гривень.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно позову банк до заборгованості відповідача ОСОБА_2 включив пеню 2106,50 гривень.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі порушення позичальником будь-якого зобовязання, передбаченого п.п.2.2.2.,2.2.3 договора, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу (а.с.7).

Оскільки позичальник ОСОБА_2 порушив строки платежів за зобовязаннями як по сплаті кредиту, так і по сплаті процентів за користування кредитом, позивач з цього приводу 10 лютого 2010 року звернувся до суду, відповідач ОСОБА_2 повинен відповідно до п. 4.1 кредитного договору, ст. 6, ст. 546, ст. 549 ЦК України сплатити позивачу пеню, яка на час розгляду справи судом складає 2106,50 гривень.

Із положення ст.625 ЦК України вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший відсоток не встановлений договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором позичальник ОСОБА_2 свої зобовязання за кредитним договором згідно графіку погашення кредиту та процентів належним чином не виконував, в звязку з чим станом на 03 березня 2010 року мав прострочену заборгованість за кредитом 23277,12 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом - 7734,97 гривень, прострочена заборгованість по комісії за користування кредитом 769,68 гривень, пеня 2106,50 гривень. Цей розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору та відповідачем ОСОБА_2не спростований.

Відповідач ОСОБА_2 порушив умови укладеного договору, внаслідок чого його заборгованість перед банком за кредитним договором № KTDOGA00000009 від 19 березня 2007 року, на час розгляду справи судом відповідно до ст. 11 ЦПК України складає 33888,27 гривень.

Проти цих обставин в судовому засіданні сторони не заперечували, відповідач посилався на своє тяжке матеріальне становище і неможливість виконувати зобовьязання.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 2.3.7 кредитного договору при настанні подій, зазначених в п. 2.3.3, в тому числі порушенні позичальником будь-якого з зобовязань, передбачених умовами цього договору, банк має право стягнути кредит до настання строків, передбачених п. 7.1 цього договору (15 березня 2012 року), в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави, а також реалізувати свої вимоги, що випливають з цього договору за рахунок іншого майна позичальника, його гарантів та поручителів відповідно до діючого законодавства (а.с. 6).

Тобто вимоги банку про дострокове повернення ОСОБА_2, який прострочив виконання зобовязання, частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів є такими, що ґрунтуються на законі.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між тими ж сторонами 19 березня 2007 року було укладено договір іпотеки№ KTDOGA00000009, стосовно квартири загальною площею 55,6 кв.м., яка розташована АДРЕСА_1(а.с.8-10).

Відповідно до ст.. 1 Закону України « Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов»язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченою іпотекою зобов»зання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За договором іпотеки (п.п.16.7 16.9) з метою задоволення своїх вимог банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов»язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, при цьому, звернення стягнення за укладеними договорами не пов»язане з обов»язковим розірванням кредитного договору (а.с.8-10).

Відповідно до п. 16.7.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов»язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 23 Договору іпотеки реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

П. 27 договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки одним із способів, в тому числі шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» або шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

З договору іпотеки випливає, що в іпотеку відповідачем була передана квартира, загальною площею 55,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу або шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до умов договору та ст. 38 Закону суд звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» у будь-якій особі-покупцеві з укладенням договору купівлі-продажу від імені ЗАТ КБ «Приватбанку» та особою-покупцем, з початковою ціною предмета іпотеки 45702 гривні, яка визначена в договорі іпотеки.

Згідно зі ст.ст. 39, 41 Закону України «Про іпотеку» предмет іпотеки може бути реалізованим за рішенням суду, зокрема і на прилюдних торгах.

Наведені положення укладеного між сторонами договору іпотеки ОСОБА_2 оспорені не були, судом або в інший спосіб не скасовані та не змінені.

В позовній заяві банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки саме на підставі п. 27 договору та ст. 38 Закону, оскільки таке звернення стягнення передбачене договором та Законом, позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки банком від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу підлягають задоволенню.

Слід звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № KTDOGA00000009 від 19 березня 2007 року, укладеним між ЗАТ «ПриватБанком» та ОСОБА_2, посвідченим 19 березня 2007 року приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Гнатенко В.Л., зареєстрованим в реєстрі № 1400, двохкімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1, загальною площею 55,6 кв.м., житловою площею 27,90 кв.м., що належить ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KTDOGA00000009 від 19 березня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ЗАТ «ПриватБанком» в сумі 33888,27 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом 17152,08 гривень; простроченої заборгованості за кредитом 6152,04 гривні; заборгованості за процентами за користування кредитом - 7734,97 гривень; простроченої заборгованості по комісії за користування кредитом 769,68 гривень; пені 2106,50 гривень, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 45702 грн.

Вимоги позивача про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири, яка є предметом іпотеки із зняттям ОСОБА_2 з реєстрації задоволенню не підлягають, оскільки вони передчасні.

Відповідно з ч.3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобовязані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно зі ст.. 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов»язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більш 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 253 грн. 28 коп. (а.с. 21).

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості, яка складає 33888,27 гривень. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у розмірі 347 грн. 38 коп. (1% від 33888,27 = 338,88 грн. та 8 грн. 50 коп. з немайнових вимог про передачу заставленого майна в заклад позивачу), які в сумі 253 грн. 28 коп. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача ОСОБА_2, а решта суми 94 грн. 10 коп. (347,38-253,87) підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» станом на час звернення позивача до суду 10 лютого 2010 року із справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру витрати сплачувалися в розмірі 120 грн. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825). При подачі позовної заяви позивачем сплачено 30 гривень (а.с. 21). На користь позивача підлягає стягненню 30 гривень, а 90 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь держави. Керуючись ст.10, 11, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України , ст.. 526,625,1050,1054 ЦК України, ст.. 1,35,38,40 Закону України «Про іпотеку», ст.. 109 ЖК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” в частині звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KTDOGA00000009 від 19 березня 2007 року, укладеним між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором договором № KTDOGA00000009 від 19 березня 2007 року, укладеним між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2., посвідченим 19 березня 2007 року приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі № 1400, двохкімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1, загальною площею 55,6 кв.м., житловою площею 27,90 кв.м., що належить ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KTDOGA00000009 від 19 березня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ЗАТ «ПриватБанком» в сумі 33888,27 гривень, яка складається на 03.03.2010 року, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 45702 (чорок пять тисяч сімсот дві) гривні.

В іншій частині позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (на р/р 64993919400001 МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 судові витрати: державне мито в сумі 253 (двісті пятдесят три) гривні, витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 (тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави держмито у розмірі 94 (девяносто чотири) гривні 10 коп. та на р/р 31216259700004 ГУ ДКУ у Донецькій області МФО банку 834016 ЄДРПОУ 34686537 КЕКД 22050000 отримувач Державний бюджет Ворошиловського району м. Донецьк витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 90 (девяносто) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: