Ухвала суду № 105782660, 10.08.2022, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"10" серпня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/138/22

Суддя господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.

за участі секретаря судового засідання Нагібіної І.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні дану справу

за позовом ОСОБА_1 м. Мукачево (позивач-1)

та ОСОБА_2 м Мукачево в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , м. Мукачево (позивач-2)

до Мукачівської міської ради, м. Мукачево

про визнання незаконним та скасування рішення Мукачівської міської ради від 30.09.2021 № 528 "Про реорганізацію Центру культури та відпочинку "Паланок" шляхом приєднання до комунального закладу "Палац культури і мистецтв" Мукачівської міської ради" (оскаржуване рішення),

представники:

позивача 1 - не з`явився

позивача 2 - Никитюк Н.О., адвокат,

відповідача - Ільтьо І.І., самопредставництво,

УСТАНОВИВ:

Фізичними особами ОСОБА_1 , яка працює на посаді хормейстра у Центрі культури та відпочинку «Паланок» (Центр культури), та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , 2008р.н., яка є займається в середній групі хореографічного колективу «Паланок» при Центрі культури, подано позов до Мукачівської міської ради як відповідача про визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення, вважаючи, що таке прийнято з порушенням Закону України «Про культуру» та встановленої процедури, і з його прийняттям порушено права позивача-1 на працю, а позивача-2 на навчання у Центрі культури. Позивачі стверджують, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням нормативно встановленого порядку формування базової мережі закладів культури (без належного погодження Міністерства культури та інформаційної політики) та без урахування соціально-економічних, національних, культурно-освітніх, духовних і мовних потреб населення, яке компактно проживає неподалік знаходження Центру культури в мікрорайоні «Підгород-Паланок» та наближених селах Мукачівської ОТГ.

Ухвалою суду від 08.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; запропоновано позивачу надати суду та в копії іншим учасникам справи документально обґрунтовані письмові пояснення підстав залучення громадської організації Національно-культурного товариства німців, м. Мукачево "Паланок", м. Мукачево та Центру культури та відпочинку "Паланок", м. Мукачево третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивачів; призначено підготовче засідання у справі без визначення дати проведення такого у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану (ухвала суду від 08.04.2022) із зазначенням, що про дату, час та місце засідання учасники судового процесу будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

03.05.2022 та 09.05.2022 на адресу суду надійшли клопотання представника відповідача про призначення підготовчого судового засідання, відзив на позов та заява про закриття провадження у справі з посиланням на те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ухвалою суду від 11.05.2022 призначено підготовче засідання у справі на 07.07.2022, встановлено строки позивачам-1,2 - для надання відповіді на відзив, відповідачу - для надання заперечення на відповідь на відзив.

Зазначені заяви по суті справи сторонами подано до дати призначеного засідання.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 07.07.2022 та в якому було оголошено перерву до 10.08.2022, сторони надали суду пояснення власних позицій щодо юрисдикції даного спору.

26.07.2022 до суду від представника позивача-2 надійшла заява про забезпечення позову, за змістом якої останній просить заборонити Мукачівській міській раді вчиняти певні дії, а саме: подавати документи, передбачені ч. 14 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», для державної реєстрації припинення Центру культури та відпочинку «Паланок» в результаті реорганізації шляхом приєднання.

Ухвалою суду від 29.07.2022 заява про забезпечення позову призначена до розгляду у раніше призначеному засіданні суду у цій справі на 10.08.2022 та запропоновано сторонам надати обґрунтовані пояснення з приводу заяви.

До призначеного засідання відповідачем надано письмові пояснення щодо обставин прийняття оскаржуваного рішення та документи, що слугували підставою прийняття такого, пояснення щодо заяви про забезпечення позову.

У даному судовому засіданні сторони наполягали на заявлених раніше позиціях щодо юрисдикції спору у даній справі.

Так, представник позивача-2, обґрунтовуючи пред`явлення позову за правилами господарського судочинства, наполягає, що відповідач, приймаючи рішення про припинення Центру культури, діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи Центру культури, тому оскаржуване рішення є рішенням власника корпоративних прав - засновника комунальної установи - щодо припинення зазначеної юридичної особи. Даний спір з приводу оскарження рішень ради як власника корпоративних прав, засновника комунального закладу, на думку позивача, є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому має розглядатися за правилами господарського судочинства. На обґрунтування наведеного позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 09.09.2020 у справі № 260/91/19.

Представник відповідача у засіданні суду заперечує господарську юрисдикцію даного спору, стверджує, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем як органом місцевого самоврядування - суб`єктом владних повноважень - з метою оптимізації та впорядкування закладів культури закладів культури клубного типу, ефективного використання матеріально-технічних, кадрових, фінансових та управлінських ресурсів, раціонального використання бюджетних коштів, забезпечення можливості надання якісних культурних послуг на території Мукачівської міської територіальної громади комунальною установою «Центр громадськості та національних культур» Мукачівської міської ради, яка забезпечена належною матеріально-технічною базою з концертною залою на 100 місць з відповідною звуковою апаратурою, задоволення культурних потреб жителів громади з забезпеченням розвитку творчих здібностей людей різних вікових груп у «Палаці культури і мистецтв» Мукачівської міської ради з дотриманням Державних стандартів надання безоплатних послуг клубними та бібліотечними закладами державної та комунальної форм власності. При цьому, звертає увагу, що при прийнятті оскаржуваного рішення, було враховано збереження штатних одиниць працівників Центру культури, одним з яких є позивач-1 у справі, та переведення таких на відповідні посади у комунальному закладі «Палац культури і мистецтв» Мукачівської міської ради, подальше функціонування двох аматорських колективів Центру культури, в т.ч. хореографічний колектив «Паланок», де займається позивач-2, буде забезпечено на базі «Палацу культури і мистецтв» Мукачівської міської ради.

Вважає, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 260/91/19, на який як на підтвердження підсудності даного спору суду господарської юрисдикції посилається позивач, не підлягає застосуванню у даній справі, оскільки спірні правовідносини не є подібними до правовідносин, що були предметом розгляду у вищезазначеній справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, заяву відповідача про закриття провадження у даній справі, заслухавши пояснення сторін з наведеного питання, констатує наступне.

У межах даної справи оскаржується рішення Мукачівської міської ради за № 528 від 30.09.2021 «Про реорганізацію Центру культури та відпочинку «Паланок» шляхом приєднання до комунального закладу «Палац культури і мистецтв» Мукачівської міської ради» з підстав порушення порядку його прийняття.

На думку позивачів, оскаржуване рішення прийнято без належного погодження Міністерства культури та інформаційної політики, яке передбачено приписами ч.2 ст. 22 Закону України «Про культуру» та Порядком формування базової мережі закладів культури, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2012 № 984, при формуванні органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування базової мережі закладів культури. Лист зазначеного Міністерства від 29.11.2021 за підписом першого заступника Міністра на звернення Мукачівської міської ради від 08.10.2021 про погодження реорганізації Центру культури таким погодженням не вважають, посилаючись на власний аналіз оформлення зазначеного листа, його реквізитів.

Зі змісту позовних вимог та їх обґрунтування вбачається, що незгода позивача з оскаржуваним рішенням відповідача ґрунтується на тому, що з його прийняттям порушуються права позивача-1 на працю, а позивача-2 на навчання у Центрі культури, який був розташований у будівлі по вул. Графа фон Шенборна, 4 у м. Мукачево. Посилається на те, що іншим рішенням відповідача Мукачівському історичному музею передано зазначену будівлю комунальної власності, яка, вважає, історично належала німецькій общині і в якій здійснював свою діяльність Центр культури, репертуар творчих колективів якого свідчить про спрямованість закладу на задоволення культурних потреб німецької національної меншини. З огляду на наведене позивачі вважають, що оскаржуване рішення прийнято також без урахування соціально-економічних, національних, культурно-освітніх, духовних і мовних потреб населення, яке компактно проживає неподалік знаходження Центру культури в мікрорайоні «Підгород-Паланок» та наближених селах Мукачівської ОТГ, та звернулися з даним позовом на захист права позивача-1 на працю, а позивача-2 на навчання у Центрі культури саме у зазначеній будівлі.

За текстом преамбули оскаржуваного рішення Мукачівською міською радою таке було прийнято «з метою оптимізації та впорядкування діяльності закладів культури клубного типу, ефективного використання матеріально-технічних, кадрових, фінансових та управлінських ресурсів, раціонального використання бюджетних коштів, відповідно до ст.ст. 104, 106, 107 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України «Про культуру», враховуючи рекомендації постійної комісії з питань гуманітарної політики (протокол № 1 від 29.09.2021), керуючись ст. 25, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно п.п. 1, 2 цього рішення Мукачівською міською радою вирішено реорганізувати Центр культури та відпочинку «Паланок» шляхом приєднання до комунального закладу «Палац культури і мистецтв» Мукачівської міської ради; вважати комунальний заклад «Палац культури і мистецтв» Мукачівської міської ради правонаступником Центру культури та відпочинку «Паланок». Крім цього, рішенням створено комісію з реорганізації, якій доручено здійснити передбачені законодавством організаційно-правові заходи щодо реорганізації закладу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Конституційний Суд України зазначив, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та сутність (характер) таких правовідносин в їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За висновком суду, відносно даного спору в законі відсутня пряма вказівка на вид судочинства, в якому має бути розглянутий цей спір.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (частина 3 статті 2 ГПК України).

Правила предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів визначено статтею 20 ГПК України. За приписами п.3 частини 1 вказаної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Статтею 167 Господарського кодексу України визначено зміст корпоративних прав та корпоративних відносин.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

З аналізу вказаних норм вбачається, що спір про оскарження правомірності рішення Мукачівської міської ради щодо реорганізації Центру культури шляхом приєднання його до комунального закладу «Палац культури і мистецтв» Мукачівської міської ради, не відноситься до спорів, що виникають з корпоративних відносин, тому застосування до спірних правовідносин п.3 частини 1 статті 20 ГПК України, безпідставне.

Водночас, згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 частини 1 статті 4 КАС України).

Згідно з п.1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Тобто до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Порівняльний аналіз змісту статті 20 ГПК України та статті 19 КАС України в сукупності дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських і адміністративних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Предметом позовних вимог у даній справі є законність оскаржуваного рішення, яким вирішено реорганізувати Центр культури та відпочинку «Паланок» шляхом приєднання до комунального закладу «Палац культури і мистецтв» Мукачівської міської ради через недотримання процедур передбачених Законом України "Про культуру" та Порядку формування базової мережі закладів культури, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2012 № 984

Отже, предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність оскаржуваного рішення та питання дотримання Мукачівською міською радою вимог Закону України «Про культуру» та Порядку формування базової мережі закладів культури, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2012 № 984 при формуванні базової мережі закладів культури.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про культуру» базова мережа закладів культури формується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з дотриманням вимог державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами культури, передбачених Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", та мінімальних стандартів забезпечення населення культурними послугами. Виключення закладу з базової мережі закладів культури допускається за умови, що надання населенню культурних послуг забезпечить інший заклад культури чи заклад освіти сфери культури в межах відповідної територіальної громади з дотриманням вимог щодо доступності та якості культурних послуг та за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв.

Відповідно до наведеної норми зазначеного закону постановою Кабінетом Міністрів України від 24.20.2012 № 984 (в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення) затверджено Порядок формування базової мережі закладів культури, який згідно його п. 1 визначає основні вимоги щодо формування органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування базової мережі закладів культури; під час формування та забезпечення функціонування базової мережі органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування керуються державними соціальними нормативами у сфері обслуговування закладів культури, передбаченими Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Отже, як вбачається з наведених норм Закону, Порядку та предмету регулювання оскаржуваного рішення таке було прийнято Мукачівською міською радою саме як органом місцевого самоврядування на виконання наданих законом повноважень щодо формування базової мережі закладів культури.

Приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» врегульовано питання прийняття рішень місцевими радами.

Так, згідно ст. 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, Мукачівська міська рада прийняла оскаржуване рішення як суб`єкт владних повноважень, а правовідносини, що виникли у зв`язку з його прийняттям, мають публічно-правовий характер. Захист прав відповідних осіб на працю та заняття творчою діяльністю у будівлі, в якій був розташований реорганізований згідно оскаржуваного рішення Центр культури, від порушень з боку цього суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, зокрема, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства.

Обставинами, які підлягали доказуванню в цій справі, є виключно питання дотримання процедури розгляду та порядку прийняття оскаржуваного рішення Мукачівською міською радою, а отже, законність оскаржуваного рішення.

Рішення органу місцевого самоврядування за своєю юридичною природою є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке міська рада повинна виносити в порядку, на підставі та в спосіб, визначені Законом.

Отже, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням органу місцевого самоврядування, спричиняє публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, той факт, що Мукачівська міська рада одночасно є засновником юридичної особи Центру культури не є визначальним, оскільки у спірних правовідносинах рада діяла як суб`єкт владних повноважень щодо формування базової мережі закладів культури на території Мукачівської об`єднаної громади, тому оспорюване рішення в цьому випадку є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а не рішенням власника корпоративних прав (засновника), комунальної установи.

Наведений висновок суду ґрунтується на подвійній правовій природі місцевого самоврядування та його органів, оскільки органи місцевого самоврядування здійснюють владні управлінські функції відповідно до закону та наданих їм повноважень на території відповідних громад та функції власника щодо майна, підприємств комунальної власності

З огляду на наведене, суд вважає, що спірні відносини у даній справі не є подібними до спірних відносин у справі № 260/91/19, на висновок Великої Палати Верховного Суду в якій посилається позивач обґрунтовуючи підсудність даної справи господарському суду, оскільки у зазначеній справі, предметом якої було визнання протиправним та нечинним рішення районної ради про державну реєстрацію припинення комунального закладу «Тячівська районна стоматологічна поліклініка» шляхом ліквідації, районна рада приймала рішення як власник комунального підприємства, не здійснюючи владних функцій як орган місцевого самоврядування.

Наведене робить неспроможним твердження позивача про існування приватного майнового інтересу в цьому спорі та з урахуванням суб`єктного складу його учасників, виключає можливість його вирішення в порядку будь-якого іншого ніж адміністративного судочинства.

За п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Приписами ст. 185 ГПК України встановлено, що суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі за результатами підготовчого засідання.

З огляду на викладене, керуючись зазначеними нормами процесуального закону, суд дійшов висновку про закриття провадження в даній справі за результатами підготовчого засідання, оскільки цей спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Відповідно до приписів ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви без розгляду, закриття провадження у справі.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства, для повернення суми судового збору сплаченого позивачем за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову у даній справі, позивачу необхідно звернутись до суду з відповідною заявою.

Подані заяви про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору та про забезпечення позову у зв`язку із закриттям провадження у справі належить залишити без розгляду.

Керуючись ст. 20, п. 2 ч. 2 ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом строку, передбаченого ст. 256 ГПК України. Повний текст ухвали складено 17.08.2022

Суддя Ушак І.Г.