Ухвала суду № 105775581, 17.08.2022, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5352/22

У Х В А Л А

17 серпня 2022 року

Подільський районний суд міста Києва в складі

головуючого судді Бузунко О.А.,

при секретарі Іванюк І.О.,

за участю прокурорів Могильного О.О., Савіцького Я.В.,

захисника Доманського А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду в м. Києві клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 42018000000000191

в с т а н о в и в:

в провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження №42018000000000191 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 348, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Прокурор Могильний О.О. в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обґрунтовуючи своє клопотання тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, - ризик переховування, ризик прозапроцесуального впливу на учасників процесу, ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неявок до суду.

Прокурор Савіцький Я.В. просив суд задовольнити клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Доманський А.О. заперечував проти задоволення клопотання, оскільки воно подано з порушенням процесуальних вимог. Так, в межах проведення підготовчого судового засідання суд повноважний лише обирати, а не продовжувати запобіжний захід; прокурором надано суду ряд документів, які фактично підтверджують обґрунтованість підозри, в той час як ОСОБА_1 вже має статус обвинуваченого, а не підозрюваного.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтримав думку свого захисника.

Вислухавши клопотання прокурора, думку учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року (копія якої додана до клопотання прокурора) задоволено клопотання слідчого першого відділу Управління розслідування злочинів, вчинених у зв`язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, та продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою до 01 вересня 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Метою і підставою продовження строку тримання обвинуваченому під вартою є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконного впливу на свідків, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, має бути враховано тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого тощо (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26 липня 2001 року) закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення від 21 червня 1991 року).

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірність поведінку особи, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочинів, які в силу вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які законом передбачене покарання, зокрема, у виді довічного позбавлення волі.

Таким чином, ризик можливого переховування обвинуваченого з урахуванням суворості передбаченого покарання за інкримінуємі йому злочини, суд оцінює як високий та вважає суттєвим елементом при його оцінці.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що обвинувачений (на той час підозрюваний) на стадії досудового розслідування перебував в розшуку, в тому числі, в міжнародному, на підтвердження чого прокурором надано копії постанов про оголошення розшуку підозрюваного від 31 січня 2018 року та про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук від 10 лютого 2020 року. 01 червня 2022 року в рамках процедури екстрадиції ОСОБА_1 повернувся на територію України.

Вказаний факт також підтверджує ризик можливого переховування обвинуваченого від суду.

Крім того, розгляд кримінального провадження знаходиться в суді на початковій стадії, коли ще не були допитані а ні потерпілі, а ні свідки, що дає підстави суду говорити про ризик можливого впливу на вказаних осіб, якщо обвинувачений не перебуватиме в умовах тимчасової ізоляції від суспільства.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікацій дій обвинуваченого ОСОБА_1 , суд на виконання вимог ст. 178 КПК України враховує те, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, що має підвищену суспільну небезпеку, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, вважаючи, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки і запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від суду та впливати на потерпілих і свідків, на даній стадії кримінального судочинства в якості запобіжного заходу обвинуваченого належить утримувати під вартою.

З вказаних мотивів суд приходить до висновку про доцільність продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи захисника про порушення вимог ч. 3 ст. 315 КПК України з огляду на те, що суд під час підготовчого судового засідання приймає рішення не про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а обирає його, на переконання суду, є безпідставними.

Виходячи зі змісту статей 177, 178, 194, 196, 315 КПК, терміни «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу» використовуються як синонімічні (тотожні за своїм правовим значенням). Чіткого розмежування між поняттями «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу», який би мав різні процесуальні наслідки, кримінальний процесуальний закон не містить.

Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2020 року (справа № 635/108/19, провадження № 51-4188км20) зазначив, що у диспозиціях статей 177, 178, 194, 199 КПК України, терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні за своїм правовим значенням. При цьому обрання є первинною стадією під час застосування запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження - вторинною, що наступає за певних умов, до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 червня 2022 року щодо підозрюваного ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави строком до 11 липня 2022 року, а в подальшому ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року - ОСОБА_1 продовжено такий запобіжний захід, за останнім рішенням до 01 вересня 2022 року. Таким чином, суд під час підготовчого судового засідання до закінчення дії попереднього судового рішення слідчого судді, з урахуванням норм кримінального процесуального закону, має право продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 15 жовтня 2022 року (враховуючи те, що прокурор звернувся саме з таким клопотанням).

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 314, абз. 5 п. 20-5 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України,

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 42018000000000191 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі Київський слідчий ізолятор до 15 жовтня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали буде проголошений 17 серпня 2022 року о 17.15 год.

Головуючий суддя Олена БУЗУНКО