Рішення № 105767101, 15.08.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2022 Справа № 914/248/22

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши матеріали

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Управління поліції охорони у Львівській області, м. Львів

про стягнення 92713,26 грн заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Управління поліції охорони у Львівській області про стягнення 92713,26 грн заборгованості.

Ухвалою від 07.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, постановив відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 10.03.2022.

Від представника відповідача, через систему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву від 22.02.2022 (вх. № 4846/22) та заява про застосування строків позивної давності (вх. № 4849/22). Зазначені документи додатково надійшли на адресу суду засобами поштового зв`язку.

24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

28.02.2022 наказом Господарського суду Львівської області № 13 з метою належного забезпечення функціонування суду затверджено Інструкцію щодо роботи суду в умовах воєнного стану. Вказаною інструкцією рекомендовано сторонам подавати позовні заяви, клопотання тощо через електронний суд або направляти їх на електронну пошту суду з використанням цифрового підпису, а також брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів з використанням системи «EasyCоn», попередньо заявивши про це клопотання.

Положеннями частин 1-2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а також розумність строків розгляду справи судом. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене вище, зважаючи на введення згідно Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 на усій території України воєнного стану, що утруднює реалізацію учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України, суд, керуючись приписами частин 1-2 статті 2, частини 2, пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив здійснювати розгляд справи в межах розумного строку та відкласти розгляд справи по суті (підготовче провадження) на іншу дату.

Також, у зв`язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. у відпустці з 28.02.2022 по 18.03.2022, з 21.03.2022 по 23.04.2022, з 25.04.2022 по 09.05.2022 та з 10.05.2022 по 26.05.2022 включно, підготовче судове засідання 10.03.2022 не відбулося.

У перший робочий день після відпустки суд прийшов до висновку про необхідність визначення нових дати та часу судового засідання для розгляду справи у підготовчому провадженні.

Ухвалою від 27.05.2022 суд призначив підготовче судове засідання на 06.06.2022.

Ухвалою від 06.06.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 06.06.2022, суд постановив відкласти підготовче засідання на 27.07.2022.

Представник позивача 27.07.2022 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх. № 15979/22).

Ухвалою від 27.07.2022 суд постановив закрити підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 15.08.2022.

У судове засідання 15.08.2022 представники сторін не з`явилися.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 17091/22 від 15.08.2022). У вказаному клопотанні покликається на перебування представника у цій у відпустці, загальну велику завантаженість юристів управління комунальної власності, а також повідомляє, що між сторонами вживаються заходи щодо укладення мирової угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

З огляду на вказане, суд відхиляє клопотання позивача. Крім цього, повідомляє, що зі сторони відповідача до господарського суду не надходило жодних відомостей щодо проведення між сторонами справи добровільного врегулювання спору.

У судовому засіданні 15.08.2022 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

В судовому засіданні 15.08.2022 після повернення з нарадчої кімнати суд повідомив про ухвалення рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач повідомляє, що між сторонами 08.04.2015 був укладений Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-9528-15, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 128,00 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 22. Проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе договірні зобов`язання.

07.09.2017 відповідач повернув орендовані нежитлові приміщення на підставі акту приймання-передачі. Відповідно до довідки про заборгованість № 4-2302-8256 від 25.03.2021 станом на 23.03.2021 відповідач має заборгованість за Договором № Л-9528-15 (Д-16) у розмірі 92713,26 грн. Ця заборгованість складається з орендної плати за період з 01.04.2016 по 07.09.2017, коли Договір ще діяв.

З огляду на вказане, просить суд стягнути з Управління поліції охорони у Львівській області відповідну заборгованість.

Аргументи відповідача.

Відповідач щодо позову заперечує, зазначає, що надана позивачем довідка про заборгованість є єдиним у справі документом, що вказує на наявність боргу Управління поліції охорони у Львівській області, інших доказів на підтвердження зазначених позивачем обставин до матеріалів справи не долучено. Також, відповідач повідомляє, що така довідка не відповідає дійсним обставинам справи, а інформація, вказана у ній, спростовується рахунками на оплату, які позивачем виставлялися для оплати відповідачеві.

Управління поліції охорони у Львівській області інформує, що всі отримані від позивача рахунки були оплачені, на підтвердження чого долучає відповідні платіжні доручення та виписки, а Договір між сторонами було припинено, а приміщення - передано балансоутримувачу без жодних претензій щодо наявності заборгованості. Тому позивач безпідставно веде мову про існування боргу у відповідача.

Додатково, відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності (вх. № 4849/22 від 22.02.2022). У цій заяві відповідач акцентує увагу суду на тому, що спірні правовідносини між сторонами ґрунтуються на Договорі від 08.04.2015, який завершив свою дію 07.09.2017, про що також вказано позивачем у позовній заяві.

Прострочення виконання зобов`язання за Договором та строк позовної давності за 04 місяць 2016 року починає відлік з 21.05.2016, а за останній місяць дії Договору - з 21.10.2017.

Отже, загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про оплату заборгованості сплив 21.10.2020. Позивач, звернувшись із позовною заявою у лютому 2022 року, пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Просить суд застосувати строк позовної давності до вимог Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про стягнення з Управління поліції охорони у Львівській області про стягнення 92713,26 грн заборгованості та відмовити у задоволенні позову.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

08.04.2015 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, та Управлінням Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-9528-15, згідно з яким позивач передав, а Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийняло у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 128 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 22.

Згідно з п. 4 Договору, такий укладений на термін 2 роки 364 дні до 07.04.2018.

Відповідно до Угоди від 01.04.2016 № Л-9528-15 (Д-16) про внесення змін до договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 22 від 08.04.2015 № Л-9528-15, сторони внесли такі зміни: преамбулу договору викладено у такій редакції: «Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, надалі ОРЕНДОДАВЕЦЬ, з однієї сторони, та Управління поліції охорони у Львівській області (далі - ОРЕНДАР), з другої сторони, уклали це договір про наступне». Розділ 15 «Юридичні адреси, банківські реквізити і підписи сторін» викласти в наступній редакції: орендар - Управління поліції охорони у Львівській області, юридична адреса: 79019, Львівська обл., м. Львів, вул. Липинського, буд. 44, код ЄДРПОУ 40108887.

За умовами пунктів 5.1., 5.2., 5.3. Договору, розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього Договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07.06.2007 № 897 (із змінами та доповненнями), і складає (1220400,00*0,12)/12*1,053*1,108 = 14238,70 грн без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць.

У п. 5.5., 5.6., 5.7. цього ж Договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається лише за згодою сторін або за рішенням суду. Орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця. У разі прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до положень п. 9.1., 9.4. Договору, повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього Договору або дострокового його припинення чи розірвання. При передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписують орендар або балансоутримувач та в п`ятиденний термін надсилається балансоутримувачем орендодавцю.

07.09.2017 між Управлінням поліції охорони у Львівській області та ЛКП «№ 503» (балансоутримувачем) підписаний Акт приймання-передачі нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 22, без будь-яких зауважень.

До матеріалів позову позивач долучає Довідку про заборгованість № 4-2302-8256 від 25.03.2021, відповідно до якої за відповідачем рахується заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 92713,26 грн за період з 01.04.2016 по 01.10.2017.

Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідач долучає копії рахунків на оплату за спірний період, що виставлялися позивачем, а також платіжні доручення та виписки по рахунку Управління поліції охорони у Львівській області. Зокрема, з долучених копій документів вбачається, що суми нарахованої орендної плати за спірний період, та сплаченої відповідачем, відрізняються від сум, вказаних у довідці про заборгованість № 4-2302-8256 від 25.03.2021.

Суд зазначає, що наведені в рахунках на оплату суми орендної плати є меншими від тих, що вказуються позивачем у згаданій довідці про заборгованість.

Долученими до матеріалів відзиву копіями платіжних доручень та виписок за спірний період вбачається здійснення відповідачем свого обов`язку зі сплати орендних платежів у розмірах, що були вказані у відповідних виставлених рахунках на оплату.

Суд погоджується із аргументом відповідача про безпідставність вказаних у довідці про заборгованість сум, що підлягають до стягнення з відповідача. На підтвердження дійсного факту наявності боргу за Договором оренди позивачем не надано більше жодних доказів.

Суд не вбачає доцільності у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення по суті.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2021 у справі № 914/197/19 вказав, що за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суд у своєму рішенні має зробити висновок про порушення чи не порушення прав особи, а також її охоронюваних законом інтересів, які випливають безпосередньо зі змісту права. Якщо ж за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Між сторонами існували господарські зобов`язання на підставі Договору оренди нерухомого майна № Л-9528-15 (Д-16) від 08.04.2015, який припинив свою дію 07.09.2017.

Відповідно до наявних у справі копій документів, орендовані нежитлові приміщення орендарем були повернуті балансоутримувачу 07.09.2017, про що свідчить підписаний без будь-яких зауважень Акт приймання-передачі.

Долученими до справи доказами також підтверджується невідповідність сум орендної плати, що виставлялися позивачем у рахунках на оплату за спірний період 01.04.2016 - 07.09.2017, тим даним, що вказані у наданій позивачем довідці від 25.03.2021 № 4-2302-8256.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідач належним чином виконував умови договору оренди зі сплати орендних платежів, про що свідчать долучені останнім платіжні доручення та виписки про рух коштів по рахунку.

Позивач, окрім наданої довідки про заборгованість від 25.03.2021 № 4-2302-8256, більше жодними доказами не довів, що у відповідача дійсно існує борг за користування раніше орендованим майном.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами розгляду господарського спору суд дійшов висновку про відсутність порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вказане суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За умовами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в позові відмовлено, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.08.2022.

Суддя Гоменюк З.П.