Рішення № 105756890, 18.04.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2022 року м. Київ № 640/11796/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо нездійснення поновлення пенсії ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновлені пенсії ОСОБА_1 викладене у відмові ГУ ПФУ в м. Києві від 23.03.2020;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2015 на вказаний нею банківський рахунок відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В наданому відповідачем до матеріалів справи письмовому відзиві суб`єкт владних повноважень проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що позивач особисто з заявою про поновлення виплати пенсії до органу Пенсійного фонду не зверталась.

Позивач, у свою чергу, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з огляду на те, що у відповідача не було законодавчо визначених підстав для припинення виплати позивачу пенсії за віком у зв`язку з постійним проживанням позивача поза межами території України - в державі Ізраїль.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , що був виданий 25.02.2011 року.

01.03.2001 року, по досягненні пенсійного віку Позивачу була призначена пенсія за вислугу років, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон, що відповідачем у наданому відзиві не заперечується.

Перед виїздом за кордон Позивач мешкала за адресою: АДРЕСА_1 .

12.12.2014 року Позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Як зазначає позивач в позовній заяві, починаючи з 2015 року призначена пенсія нею не отримувалась.

У зв`язку із цим, 06 лютого 2020 року представник Позивача подав безпосередньо до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва заяву Позивача про поновлення виплати пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану.

Листом від 23.03.2020 №2600-0311-8/39341 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для поновлення виплати пенсії, адже позивачу необхідно особисто звернутись до Управління.

За таких обставин, вбачаючи наявність підстав для зобов`язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, серед іншого визначено, що

Заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Таким чином, є можливим дійти висновку про те, що позивачем було дотримано законодавчо визначених вимог при поданні заяви про поновлення виплати пенсії через уповноваженого представника, а доводи відповідача в цій частині є нормативно необґрунтованими.

При цьому, суд приймає до уваги те, що лист відповідача від 23.03.2020 №2600-0311-8/39341 не містить жодних претензій до оформлення самої заяви про поновлення виплати пенсії.

Пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону № 1058-ІV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У відповідності до статті 51 цього Закону, в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, вказаними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Отже, з 7 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону № 1058-ІV з урахуванням Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності його пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як громадянин України, незалежно від країни свого проживання вправі користуватися конституційними правами, в тому числі і правом на пенсійне забезпечення.

Частиною 2 ст.49 Закону №1058-IV визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом (ч.2 ст.46 вказаного Закону).

За правилами статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на поновлення виплати пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, подання представником позивача відповідної заяви та документів, необхідних для поновлення виплати пенсії за віком, що визначені Порядком № 22-1, крім тих, що підтверджують факт її проживання в Україні, як і наявність у неї права на призначення пенсії за умови постійного проживання в Україні, відповідачем не оспорюється.

З огляду на встановлені обставини у справі суд приходить до висновку про наявність підстав для визнати протиправним та скасування рішення про відмову у поновлені пенсії ОСОБА_1 від 23.03.2020 №2600-0311-8/39341 та зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2016 на вказаний нею банківський рахунок.

При цьому, суд вважає за правильне задовольнити позовні вимоги в частині поновлення виплати пенсії саме з 01.07.2016, а не з 01.07.2015, як то зазначено в прохальній частині позову, оскільки в заяві про поновлення виплати пенсії позивач самостійно вказала дату поновлення - з 01.07.2016, а суд вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог керується наявними в матеріалах справи доказами. Позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що виплата пенсії була припинена в липні 2015 року.

Позовні вимоги в частини визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в м. Києві щодо нездійснення поновлення пенсії ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, як невірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки порушене право позивача виходить із відмови відповідача у поновленні пенсії.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії з проведенням індексації, задоволенню не підлягають, як передчасні, адже сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Оскільки законодавцем врахування індексу інфляції включено в поняття «компенсація» (частини доходу), то прохання позивача про обрахунок невиплаченої пенсії з урахуванням компенсації (яка включає інфляційний індекс) і окремо інфляції, призводить до подвійного включення інфляційного індексу в формулу обрахунку пенсії, що суперечить наведеним вище нормам законів.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині поновлення виплати пенсії із компенсацією втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 46 Закону №1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 2050 - підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2001р.).

Оскільки непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, то поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.11.2021 №460/8138/20.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у поновлені виплати пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі від 23.03.2020 №2600-0311-8/39341.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2016 на вказаний нею банківський рахунок відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням компенсації втрати частини доходів.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 420,40 (чотириста двадцять грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 16).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович