Постанова № 105756303, 16.08.2022, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/403/22

провадження № 3/631/239/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року селище міського типу Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області адміністративний матеріал, що надійшов від Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 15 травня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , працюючого у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агролатінвест», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 319755, складеного 11 липня 2022 року інспектором Сектору реагування патрульної поліції Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Рябцевим С. В., судом встановлено, що 11 липня 2022 року близько 21 години 05 хвилин, перебуваючи в селі Старовірівка, Красноградського (колишнього Нововодолазького) району, Харківської області, по вулиці Шкільній, будинок № 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився; від керування транспортним засобом відсторонений.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306,за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовомузасіданні ОСОБА_1 ,будучи ознайомленимпро правата обов`язкигарантовані статтею63Конституції України,статтями 268та 294Кодексу Українипро адміністративніправопорушення,свою винуу вчиненніінкримінованого йомуадміністративного правопорушенняне визнавта пояснив,що 11липня 2022року приблизноо 17годин 30хвилин керуючиавтомобілем марки«CHEVROLETAVEO»,державний номернийзнак НОМЕР_3 ,у тверезомустані поїхавза продуктамихарчування домагазину,розташованого заадресою: АДРЕСА_2 .Припаркувавши автомобільбіля магазину,зустрів товаришаз якимвони випилипо пляшціпива,після цього ОСОБА_1 зателефонував своємусусіду ОСОБА_2 тапопрохав забратийого.Як вказав ОСОБА_1 після цьогодо ньогопідійшов працівникполіції тапід часрозмови,відчувши запахалкоголю,відібрав унього ключівід автомобіляй викликавпрацівників поліціїз Красноградськогорайонного відділуполіції Головногоуправління Національноїполіції вХарківській області,які приїхалиблизько 21години 00хвилин тане надавшизмоги щосьпояснити,відвезли довідділу поліції,де склалипротокол провчинення адміністративногоправопорушення,передбаченого частиною1статті 130Кодексу Українипро адміністративніправопорушення.Даний протокол,на думкуособи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності,складений згрубим порушеннямдіючого законодавстваУкраїни;уповноваженою особоюне доведенофакту керуваннятранспортним засобом,у томучислі устані алкогольногосп`яніння.Крім того, ОСОБА_1 звернув увагуна порушенняпрацівниками поліціївимог статті266Кодексу Українипро адміністративніправопорушення вчастині того,що огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці стоянки автомобіля у присутності двох свідків не проводився, а він не відмовлявся від його проходження. Просив провадження у справі закрити на підставі пункту 1 сатини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання, що було призначене на 16 серпня 2022 року ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним надання ОСОБА_1 особистих пояснень не має, оскільки у минулому судовому засіданні останній їх вже надав, суд вважає за можливе розглянути справу та закінчити її розгляд по суті за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що не суперечить приписами статті 268 Кодексу України про адміністративні, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення застаттею 130 Кодексу України про адміністративніза відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допитавши свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Положення частини 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушенняадміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннямистатті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями283,254 Кодексу України про адміністративні правопорушення.У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявстановлено, що доказами в справі проадміністративне правопорушенняє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюютьсяпротоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих,свідків, висновкомексперта, речовими доказами, показаннями технічних приладівта технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючимив автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом провилучення речей і документів, а також іншими документами.

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, щоводій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху).

Відповідальність запорушення вимогпункту 2.5Правил дорожньогоруху передбаченастаттею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частина 1статті 130Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз вищенаведеноїнорми права свідчить про те, що її диспозиція містить кілька окремих складів адміністративного правопорушення, які є самостійними і відрізняються за своєю об`єктивною стороною, тобто за характером вчинених особою дій, за які цю особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Такі дії зокрема можуть виражатися у керуванні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, або відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння.

Частинами 2 та 3 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 5 та 6 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно допункту 2розділу ІІнструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 розділу І Інструкції).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (пункт 6 розділу І Інструкції).

При цьому як визначено у пункті 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У розумінні вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до положень пунктів 2, 3, 4, 6 та 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я уповноважена особа в присутності двох понятих складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказує ознаки сп`яніння і дії водія, спрямовані на ухилення від огляду.

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 319755 від 11 липня 2022 року, складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством.

Свідок ОСОБА_2 , якого за клопотання особи, що притягується до адміністративної відповідальності було допитано у судовому засіданні у встановленому законом порядку, по суті виявленого правопорушення пояснив, що десь у липні 2022 року, більш точної дати та часу свідок не пам`ятає, до нього зателефонував його сусід ОСОБА_1 та попросив забрати його. Приїхавши до магазину, де знаходився ОСОБА_3 свідок побачив працівників поліції, які спілкувались з останнім. Також свідок повідомив, що з працівниками поліції він не спілкувався та з приводу чого була розмова йому невідомо.

Суд критично оцінює дані покази, оскільки із матеріалів справи та відеозаписів з місця події, які були переглянуті у судовому засіданні, не вбачається, що громадянин ОСОБА_2 взагалі був присутній на місці події та під час складання матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, надані пояснення свідка не несуть у собі суттєвої інформації щодо перебігу подій та обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 29 квітня 2020 року по справі з єдиним унікальним № 161/5372/17 вказав, що обставини, які підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що не можна сказати про покази, надані у судовому засідання свідком ОСОБА_2 , оскільки вони не кореспондуються з іншими доказами в їх сукупності.

Також як пояснив свідок, він є товаришем та мешкає у сусідньому дворі з особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, а тому він потенційно зацікавлений у допомозі останньому. З огляду на викладе вище, суд позбавлений можливості сприймати покази свідка ОСОБА_2 в якості належного та допустимого доказу у даній справі.

Незважаючи на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підтверджується сукупністю даних, що містяться в наступних належних та допустимих доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, а саме:

?протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 319755, складеного 11 липня 2022 року інспектором Сектору реагування патрульної поліції Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Рябцевим С. В., у якому зафіксовано, що 11 липня 2022 року близько 21 години 05 хвилин, перебуваючи в селі Старовірівка, Красноградського району, Харківської області, по вулиці Шкільній, будинок № 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився; від керування транспортним засобом відсторонений. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 , який у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» власноруч зазначив, що «випив 100 грам горілки». Крім того, ОСОБА_1 своїм коротким особистим підписом підтвердив, що йому були роз`ясненні права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

?актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що є додатком 2 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 10 розділу ІІ), складеним інспектором Сектору реагування патрульної поліції Красноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Рябцевим С. В. 11 липня 2022 року, відповідно до якого у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «DragerАlcotest 6820» не проводився;

?направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ)), який є додатком до протоколу до адміністративне правопорушення серії ААБ № 319755, з кого убачається, що 11 липня 2022 року о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, направлявся для медичного огляду до Комунального некомерційного підприємства «Красноградська центральна районна лікарня».

Також з матеріалів справи установлено, що 11 липня 2022 року о 21 годині 05 хвилин ОСОБА_1 в селі Старовірівка, Красноградського району, Харківської області, по вулиці Шкільній, будинок № 11, здійснював рух на транспортному засобі марки «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_3 , з порушенням пункту 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху, за що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 498284 від 11 липня 2022 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладання адміністративного стягнення у виді штрафу. Даний факт у судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувався та останній пояснив, що дана обставина дійсно мала місце, штраф був сплачений у повному обсязі, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку оскаржена не була, а отже вказані обставини підтверджують факт керування останнім відповідним транспортним засобом автомобілем марки «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_3 .

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення з відомостями, зафіксованими працівником поліції у даному протоколі, ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі; у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» останній вказав, що «випив 100 грам горілки».

Судом не встановлено обставин, якими б стверджувалося, що вказані пояснення ОСОБА_1 писав під тиском працівників поліції.

Слід також зауважити, що будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі працівником поліції, ОСОБА_1 ані в протоколі, ані в окремих поясненнях не зазначив; останній не висловлював те, що не згодний із встановленим відносно нього факту перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи, яка його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, а саме: скарг до керівництва працівників поліції, позовної заяви до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, заяв до правоохоронних органів в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, останній не подавав, а тому доводи про те, що працівники поліції під час складення протоколу порушили вимоги чинного законодавства є необґрунтованими та суд ставиться до них критично.

Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог статтей 254 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Також, у судовому засіданні був досліджений та відтворений відеозапис № VID220711-225334F-000000-000000-0080, що долучений до матеріалів справи, з якого убачається, що на запитання працівника поліції ОСОБА_1 зазначив, що дійсно керував транспортним засобом марки «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_3 , в селі Старовірівка, Красноградського району, Харківської області, по вулиці Шкільній, де був зупинений працівниками поліції. Також ОСОБА_1 підтвердив, що в цей день вживав алкогольні напої. На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомого газоаналізатора «Drager Аlcotest» або у Комунальному некомерційному підприємстві «Красноградська центральна районна лікарня» ОСОБА_1 категорично відмовився, після чого йому були роз`ясненні наслідки такої відмови у вигляді складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Будь-яких порушень при проведенні фіксації вчиненого адміністративного правопорушення та збирання доказів, судом не встановлено.

Частина 2 статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до статті 31 вказаного Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Відповідно до приписів статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:

1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Наданий до матеріалів справи диск з відеозаписами сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, так як не містить ознак фальсифікації та фабрикації.

Таким чином, з огляду на те, що подія була зафіксована поліцейськими за допомогою технічного засобу відеозапису, і відеозапис було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що проведення огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулося з дотриманням вимог закону, у тому числі статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому вказаний доказ є належним та допустимим.

Суд звертає увагу на те, що вказаний відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки містить у собі фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп`яніння та на вимогу поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння, відмовився від проходження такого огляду.

В цілому, протокол про адміністративне правопорушення не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, порушень вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не встановлено.

Непереконливими виглядають доводи ОСОБА_1 про те, що до нього було упереджене ставлення з боку працівників поліції, оскільки вони повністю спростовуються відеозаписом перебігу подій, що мали місце 11 липня 2022 року.

Твердження ОСОБА_1 стосовно того, що він не керував транспортним засобом, а тільки залишив його біля магазину, суд не приймає, оскільки достовірних на переконливих доказів на підтвердження вказаного факту правопорушником до суду надано не було.

Крім того, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в графі для надання пояснень, ОСОБА_1 не висловив будь-яких зауважень щодо його змісту, зокрема не висловив заперечень відносно того, що він керував автомобілем, та не посилався на те, що автомобілем керувала інша особа, чи він взагалі стояв припаркований.

Таким чином, суддя критично оцінює пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що на час зупинки його автомобілю патрульними поліцейськими він не керував транспортним засобом, а отже їх слід розцінювати як спробу уникнути відповідальності за скоєне.

Не заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_1 відносно того, що під час фіксації його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не було залучено двох свідків, оскільки Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набув чинності 17 березня 2021 року, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема до статті 266 вказаного Кодексу

Так, відповідно до частини 2 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушенняогляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Тобто, починаючи з 17 березня 2021 року свідки проходження водієм огляду на стан сп`яніння залучаються лише у випадку неможливості застосування технічних засобів.

У даному випадку в матеріалах справи містяться відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції на якому чітко вбачається, що ОСОБА_1 добровільно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому відповідно до положень частини 2 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції Закону України від 16 лютого 2021 року № 1231-ІХ, який набрав законної сили 17 березня 2021 року), доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про те, що працівниками поліції не було залучено двох свідків для фіксації його відмовивід проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є необґрунтованими, оскільки відмова водія пройти огляд на стан сп`яніння відповідно до встановленої процедури зафіксована і підтверджена відеозаписом.

Отже, передбачених Законом підстав для визнання процедури фіксації відмови від огляду на стан наркотичного сп`яніння недійсною немає, оскільки огляд та складання протоколу, проведені з дотриманням вимог статтей 256 та 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення без участі свідків.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, § 23).

При розгляді даної справи суд також приймає до уваги, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягає у керуванні особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.

Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Суддя також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» року («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» № 15809/02 і 25624/02) від 29 червня 2007, яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, які б пом`якшували або обтяжували відповідальність ОСОБА_1 відповідно до статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не вбачається. Майнової шкоди проступком не заподіяно.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , суддя зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша репресивно-каральна («штрафна») полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція запобіжно-виховна тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, з урахуванням вимог статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративнеправопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідноз частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7Закону України№ 1928-ІХ від 02 грудня 2021 року «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2022 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2481 гривню.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 496 гривень 20 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 23, 34, 35, частиною 6 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 130, статтями 245, 246, 249 252, частиною 1 статті 255, статтями 256, 266, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) електронне адміністрування податку) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк ОДИН рік.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 34000 гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набираєзаконної сили після закінчення строку оскарження,а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя: Т. М. Трояновська