Рішення № 105756268, 16.08.2022, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/970/21

№ провадження 2/624/38/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 25.02.2014 у розмірі 27665,59 грн станом на 07.11.2021, а також судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач звернувся до позивача АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав 25.02.2014 заяву №б/н. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Підписавши заяву відповідач уклав з банком змішаний договір, який містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунків. Відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000 грн. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Проте на порушення умов договору відповідач своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями не надавав, у зв`язку з чим станом на 07.11.2021 утворилась заборгованість в сумі 37332,63 грн яка складається з: заборгованості за тілом кредиту (прострочене тіло кредиту) - 27665,59 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 9667,04 грн. Але позивач просить стягнути з відповідача по справі лише частину заборгованості за кредитом у розмірі 27665,59 гривень та судові витрати в сумі 2270 гривень.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 23.12.2021, було відкрито провадження, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті.

Відповідач подав до суду відзив, згідно з яким 25.02.2014 ним було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та отримано кредитну картку № НОМЕР_1 терміном дії до грудня 2017 року з розміром кредитного ліміту 8 000,00 грн, що підтверджується наданою позивачем довідкою. Після закінчення строку дії кредитної картки відповідач не звертався до позивача щодо продовження строку її дії. До грудня 2017 року відповідач користувався кредитним лімітом, сплачував грошові кошти на погашення отриманих коштів. Після закінчення строку дії кредитної картки у грудні 2017 року послугами позивача з кредитування відповідач не користувався. У позовній заяві позивач визначив суму заборгованості у розмірі 27665,59 грн станом на 07.11.2021, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту. В обґрунтування цієї заборгованості послався на умови Договору, який складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів Банку. Надані Позивачем роздруківки Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, оскільки можливість використання позивачем додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, пряма вказівка про збільшення прав та обов`язків позичальника, прямо не передбачені у підписаній відповідачем Анкеті-заяві. Лише зазначення у підписаній Анкеті-заяві цих умов Договору може свідчити про прийняття позичальником запропонованих умов та приєднання до запропонованого договору. Підписана відповідачем Анкета-заява також не містить посилання на конкретну сторінку веб-сайту позивача, на якій розміщений договір про надання банківських послуг, актуальний станом на 25.02.2014. Позивачем не надано належних підтверджень того, що саме ці Тарифи банку та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Надана позивачем роздруківка Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку не може бути належним доказом, оскільки зміст цих документів повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони - позивача, який може вносити зміни в Умови та правила і Тарифи банку на свій розсуд і у будь-який час, не погоджуючи з відповідачем. Вказані роздруківки (крім того, без засобів ідентифікації їх з сайтом позивача) не підтверджують чинність редакції Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку станом на 25.02.2014 - день подання відповідачем Анкети-заяви. Оскільки відповідач ставить під сумнів надані позивачем витяги з Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку, які не містять можливості ідентифікувати їх з текстом цих електронних документів взагалі і станом на день подання Анкети-заяви, то вони не можуть вважатися належними та достовірними доказами. Позивачем не надано доказів, що саме з наданим ним витягом з Умов та Правил відповідач був ознайомлений і погодився, підписуючи Анкету-заяву, а також не доведено, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати простроченого тіла кредиту. Відповідач вважає відсутніми підстави вважати, що при укладенні договору позивач дотримався законодавчих вимог про узгодження саме тих умов, на які він посилається у позові оскільки надані ним роздруківки Умов та Правил і Тарифів банку не можна вважати складовими частинами договору. Крім того, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки старт карткового рахунку відбувся 10.04.2009. Анкета-заява відповідачем подана 25.02.2014 і кредитний ліміт встановлено 25.02.2014. Позивачем 19.07.2018 було змінено кредитний ліміт і встановлено на рівні 0,00 грн, що підтверджується наданою позивачем довідкою. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 30.09.2019 впродовж всього терміну ним нараховувалися процентна ставка і відсотки на заборгованість, які погашалися (списувалися) за рахунок кредиту і додавалися до тіла кредиту (четверта графа «Відсотки погашені за рахунок кредиту») на загальну суму 20949.77 грн. При цьому такого розміру кредитного ліміту позивач відповідачу не встановлював (розмір кредитного ліміту 8000.00 грн). Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з відповідачем було погоджено розмір процентної ставки позивачем не надано. Виходячи з доводів позивача, він вважає, що договором було встановлено змінювану процентну ставку. Але доказів того, що відповідача письмово було повідомлено про збільшення процентної ставки не надано. Порядок і розмір погашення заборгованості по процентній ставці за користування кредитними коштами, з якого виходив позивач, в письмовій формі не погоджувався, а односторонні дії позивача щодо погашення (списання відсотків за рахунок кредиту і додавання до тіла кредиту) не відповідають суті кредитних правовідносин. Таким чином, наданий позивачем розрахунок відсотків і процентної ставки є невірним. Крім того, як вже зазначалося, позивач вказані відсотки погашав за рахунок тіла кредиту, що також свідчить про необґрунтованість його дій. Отже, шляхом погашення процентної ставки та відсотків за рахунок тіла кредиту банк безпідставно збільшив тіло кредиту на загальну суму 20949,77 грн (четверта графа Розрахунку), тобто тіло кредиту збільшилося шляхом перетворення відсотків і процентної ставки у тіло кредиту. Також з вказаного Розрахунку вбачається, що внесені відповідачем кошти на погашення кредиту позивач спрямував на погашення заборгованості за поточним і простроченим тілом кредиту і пені, на встановлення розміру якої позивачем не надано належних доказів погодження з відповідачем таких умов договору. Позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що з ним було погоджено спрямування сплачених грошових коштів відповідно до черговості, за якою він погашав нараховані ним процентну ставку, відсотки, пеню. Таким чином, позивач розподіляв сплачені відповідачем кошти на свій розсуд. Не знаючи цього відповідач постійно сплачував кошти, які позивач безпідставно, не за призначенням платежу направляв на погашення тіла кредиту, яке утворилося за рахунок відсотків, погашених за рахунок кредиту. Зараховуючи відсотки у тіло кредиту, на яке в подальшому нараховує знову відсотки, позивач нараховував проценти на проценти. Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, позивач посилається на Умови та Правила, які відповідач не підписував. Згідно Розрахунку позивача і позовної заяви заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня. Враховуючи вищевикладене, сума заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 27665,59 грн стягненню не підлягає за недоведеністю її наявності. З наданого Розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за тілом кредиту у графі «Тіло кредиту на звітну дату» поступово переходить до наступної графи «Тіло кредиту прострочене на звітну дату». Таким чином, визначений позивачем розмір заборгованості є необґрунтованим і таким, що не відповідає умовам Договору, оскільки обрахований поза межами дії цього кредитного договору. Слід також зазначити, що Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитного договору та лише відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Крім того, відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 терміном дії до грудня 2017 року, що підтверджується наданою Позивачем довідкою. Після закінчення строку її дії відповідач не звертався до позивача щодо його продовження. За такої умови користуватись кредитом не міг. Сума заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 27665,59 грн визначена Позивачем у позові станом на 07.11.2021, при цьому він не зазначає коли саме виникла ця заборгованість. Відповідно до правової позиції Верховного Суду відрахування строку позовної давності починається від дати закінчення кредитної картки. Відповідач просив застосувати до позовних вимог строки позовної давності та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подав відповідь на відзив, згідно з яким відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. В заяві зазначено, що підписавши цю заяву відповідач ознайомився та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заяві про приєднання. Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заява, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві. Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Стосовно порядку погашення заборгованості, позивач зазначає, що вони визначені Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами , а саме п. 1.1.1.49, п. 2.1.1.12.6, п. 1.1.1.91, п. 2.1.1.12.4, п. 1.1.1.72, п. 2.1.1.12.6.1, 2.1.1.12.6.2. Щодо підвищення процентної ставки, то під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,3 % в місяць або 27,6% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявному боргу. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами. Зокрема згідно кредитного договору, Банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. При підключенні Держателя до системи INTERNET-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку. Відповідно до Договору в обов`язки клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку. Неотримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє Держателя від виконання своїх зобов`язань за договором. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт зобов`язаний у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та/або Тарифів Банку надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам. Позивач звертає увагу, що протягом дії кредитного договору відповідач користувався послугою «Миттєва розстрочка», що вбачається з виписки по рахунку, які призвели до збільшення розміру тіла кредиту. Згідно до п. 1.1.1.129 Умов і Правил надання банківських послуг Сервіс "Миттєва розстрочка" - це послуга Банку, яка надається держателям платіжних карток "Універсальна" та "Універсальна Gold" на умовах терміновості, платності та зворотності. Терміновість кредиту визначається кількістю платежів, яку вибрав клієнт, але не більше 24 платежів Платність визначається комісією за користування кредитом, яка сплачується одночасно з погашенням кредиту рівними частинами з кожним платежем Повернення визначається вимогою погасити кредит не більше ніж за вибрану клієнтом кількість платежів Кредит з використанням сервісу Миттєва розстрочка, повертається шляхом встановлення клієнтом регулярного платежу з картки клієнта в розмірі щомісячного платежу за кредитом і проводиться Банком на підставі договірного списання. Згідно з п.2.7.6.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг утримувач кредитної карти має право користуватися сервісом "Миттєва розстрочка" для отримання споживчого кредиту, якщо Утримувач погодився з умовами даного пункту та отримав кредитні кошти. Згідно з п.2.7.6.1.2.2 Умов рахунок, спеціального платіжного засобу є карта відкривається індивідуально для кожного клієнта в момент авторизації операції по сервісу Миттєва розстрочка. Згідно з п.2.7.6.1.2.3 Умов дії клієнта описані в п.2.7.6.1.2.2 даних Умов, вчинені Клієнтом, прирівнюються сторонами до заяви на відкриття карткового рахунку для отримання кредиту по сервісу "Миттєва розстрочка". Відповідно до п.2.7.6.1.2.4 Умов Клієнт доручає Банку щомісячно перераховувати платежі на погашення заборгованості по карті в кількості і розмір, зазначеному в кредитному договорі, який є невід`ємною частиною цих Умов. Згідно з п.2.7.6.2 Умов щомісячна комісія за користування сервісом "Миттєва розстрочка" вказана в розділі 2.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. Згідно з п.2.7.6.4.1 Умов у разі списання регулярного платежу по сервісу Миттєва розстрочка з кредитних -коштів, клієнт сплачує комісію карти в розмірі 4% від суми платежу Комісія картки регулюється п.2.1.1 діючих Умов та правил надання банківських послуг. Отже як вбачається з виписки по рахункам, 12.05.2016 відповідач скористався послугою "Миттєва розстрочка", після чого були оформлені переноси заборгованості з карти універсальної за допомогою вищевказаного сервісу. Скориставшись даною послугою, відповідач, "обнулив" свою заборгованість за використаний кредитний ліміт, а саме встановлений кредитний ліміт став доступний до використання відповідачем, однак, скориставшись даною послугою, у відповідача виникло зобов`язання в рамках сервісу "Миттєва розстрочка", зі здійсненням регулярних платежів для погашення перенесеної заборгованості. З виписки по рахункам вбачається, що відповідач активно користувався послугами банку, здійснював погашення заборгованості, протягом тривалого часу, в тому числі після підключення до послуги "Миттєва розстрочка". Оскільки послуга "Миттєва розстрочка" не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт підписання окремого кредитного договору не вимагається. Щодо порядку нарахування відсотків за кредитом позивач зазначає, розрахунок нарахування відсотків з урахуванням коефіцієнта на тіло/прострочене тіло кредита за період. Нарахування за відповідною ставкою проводиться на максимальний залишок відповідної заборгованості по тілу/простроченому тілу кредита за період. Згідно умов кредитного договору, а саме п. 2.1.1.12.2 сплата відсотків за користування кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків. У разі якщо, в дату нарахування відсотків згідно цих Умов клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування відсотків. Відповідно ж до п. 2.1.1.12.1 під борговим зобов`язанням за кредитом сторони узгодили зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта. Стосовно строку позовної давності, позивач зазначає, що згідно виписки з рахунку відповідач здійснював погашення заборгованості останній раз 03.12.2018, чим перервав перебіг строку позовної давності, а тому звернення позивача до суду з позовом 29.11.2021 є в межах строку позовної давності. Враховуючи викладене позивач, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню за наступними підставами:

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Матеріалами справи встановлено, що 25.02.2014 ОСОБА_1 підписав заяву, відповідно до якої згоден з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір надання банківських послуг. Ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором станом на 07.11.2021, яка підлягає до стягнення складає - 27665,59 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 27665,59 грн, в тому числі: заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 27665,59 грн. Нарахована заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 в розмірі 9667,04 грн в суму заборгованості до стягнення не включена.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови на які позивач посилається при обґрунтування позову, оскільки вони не підписані боржником.

Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Крім цього, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку та Тарифи, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону №1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав позикодавця нараховувати заборгованість позичальника на підставі Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів, які відповідач не підписав, а тому вони не є складовою частиною договору.

Разом з тим, позикодавець має право на захист своїх прав шляхом стягнення фактично отриманих та використаних позичальником коштів.

На підтвердження розрахунку заборгованості за простроченим тілом кредиту позивач подав розрахунок кредитної заборгованості та виписку за договором №б/н за період 10.04.2009-10.11.2021.

З виписки за договором вбачається, що з рахунку здійснювалось списання коштів, які в тому числі і зініційовані позивачем, а саме: відсотків, пені, страхових платежів; правова природа яких не пов`язана з договором кредиту чи рахунку: миттєва розстрочка.

Отже, нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту здійснено банком шляхом списання з карткового рахунку процентів за прострочений кредит, пені, страхових платежів, а також миттєвої розстрочки, оплата частинами, що не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту. Доказів, а також розрахунку на підтвердження фактично використаних коштів відповідачем, позивачем суду не було надано.

Розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказом наявності та розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 27665,59 грн, оскільки банк не вказав підстави нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту у заявленому розмірі, розрахунок у цій частині нічим не підтверджується та його правильність неможливо перевірити.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що ним погашалася заборгованість за фактично використані кошти, а відносно зарахування цих коштів на погашення нарахованих відсотків, пені, та інших нарахувань заперечує, оскільки домовленості щодо вказаних виплат з банком у нього не було.

На підставі викладеного суд вважає безпідставними доводи заявника, що заборгованість за простроченим тілом кредиту якраз і становить заборгованість у вигляді фактично використаних коштів.

Крім того, з виписки за договором вбачається, що загальна сума коштів внесених відповідачем на повернення кредиту перевищує заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 27665,59 грн.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про безпідставність заявленої до стягнення суми заборгованості за тілом кредиту.

Щодо застосування строку позовної давності суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 256, ст. 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1, ч.5 ст. 261 ЦК України , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У даному випадку, оскільки підписана ОСОБА_1 заява про надання банківських послуг не містить строку та порядку погашення заборгованості, то кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом є термін дії картки, тобто грудень 2017 року, що підтверджується наданою позивачем довідкою про надані за договором кредитні картки.

Згідно виписки за договором відповідач 03.12.2018 здійснив внесення коштів на рахунок за відкритим кредитом, чим перервав перебіг позовної давності, а тому трирічний строк позовної давності почав спливати саме з цієї дати. Позивач же здав позовну заяву у поштове відділення Нової пошти 29.11.2021, що підтверджується копією накладних за №0788000246831445 (а.с. 73, 113 оборотна сторона). Отже позивач пред`явив свої вимоги в межах строків позовної давності.

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299.

Представник позивача: Гребенюк Олександр Сергійович, довіреність №3084-К-Н-О, зареєстрований АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Високопільським РС УДМС України в Херсонській області 20 грудня 2013 року, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

Представник позивача Меркулова Валерія Валеріївна, довіреність 2982-К-Н-О від 30.07.2020, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Індустріальним районним відділом у м. Дніпро ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 15.12.2014

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Мажарка, Кегичівського району, Харківської області, громадянин України, паспорт серії НОМЕР_5 виданий Кегичівським РО УМВД України в Харківській області 02 серпня 1996 року, ІПН НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , адреса для листування АДРЕСА_4 .

Суддя Т.В. Крапівка