Рішення № 105754273, 16.08.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року Справа № 480/13017/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/13017/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління в Сумській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-18486-13 У від 08.06.2021 на суму 13392,73 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та в період з 02.10.2006 по 29.02.2016 та з 25.07.2017 по 22.03.2021 перебувала на обліку в ГУ ДПС у Луганській області, Попаснянська ДПІ. У розрахунку недоїмки зі сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 11.10.2021 від 19.11.2021 відповідач зазначає, що станом на 31.12.2015 за позивачем вже рахується недоїмка у сумі 20892,00 грн. та в подальшому розраховує її в тому числі і за період з 19.01.2016 по 29.02.2016 та з 25.07.2017 по 22.03.2021.

Місто Первомайськ Луганської області, згідно Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що є додатком до Розпорядження КМУ № 1275-р від 02.12.2015, відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відтак у зв`язку з перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція, у період з 14.04.2014 по 29.02.2016 та з 25.07.2017 по 13.02.2020. позивач була звільнена від обов`язку нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Отже позивач вважає, що включення до вимоги, що оспорюється, сум недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 по 29.02.2016 та з 25.07.2017 по 13.02.2020 та її прийняття за вказаний період с протиправним.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

На виконання вимог суду, відповідачем було надано суду відзив на позов в якому він проти позовних вимог заперечує та зазначає, що станом на 01.03.2016 до ГУ ДПС у Сумській області передана картка особового рахунку ФОП ОСОБА_1 по коду платежу НОМЕР_1 «для ФОП, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування», де обліковувалась загальна сума боргу зі сплати єдиного внеску склала у сумі 22235,99 грн.

Відповідач зазначає, що за перший-третій квартали 2021 року позивачем сплачено єдиного внеску в сумі 11880,00 грн., але дана сплачена сума була зараховано в рахунок боргу та станом на 08.11.2021 року значиться заборгованість по єдиному внеску (код платежу 71040000) в сумі 12072,73 грн.

Відповідач вважає, що будь які підстави для звільнення від сплати єдиного внеску ОСОБА_1 відсутні.

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно баз даний ГУ ДПС у Сумській області ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) зареєстрована як платник податків з 02.10.2006р. За період з 02.10.2006р. по 29.02.2016р. перебувала на обліку в Головному управлінні у Луганській області, Попаснянська ДПІ (м.Первомайськ). За період з 01.03.2016р. по 24.07.2017р. позивачка знаходилась на обліку в ГУ ДПС у Сумській області (м.Суми). За період з 25.07.2017р. по 22.03.2021р. перебувала на обліку в ГУ ДПС у Луганській області, Попаснянська ДПІ (м.Первомайськ). За період з 23.03.2021р. по теперішній час позивачка перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області (м.Суми).

08.06.2021 р. відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-18486-13 з єдиного внеску в сумі 13 392,73 грн. (а.с 12).

Приймаючи рішення про формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), відповідач виходив з того, що станом на 01.03.2016 (дату взяття на облік в ДПІ в м. Сумах) за позивачкою обліковувалась заборгованість по єдиному внеску в розмірі у сумі 22235,99 грн. за період з 2011 по 2015 роки. Протягом першого - третього кварталу 2021 року позивач сплачувала єдиний внесок, суми якого було спрямовано на погашення заборгованості за попередні періоди.

Не погодившись із зазначеною вимогою про сплату недоїмки з єдиного внеску позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. N 2464-VI (далі Закон №2464 VI).

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно до ч. 2 ст. 6 Закону N 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Законом України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року № 1636-VII, розділ VIII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «9-3. Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку».

Також на час проведення антитерористичної операції з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р. №1669-VII(далі по тексту - Закон №1669-VII).

Відповідно до ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону передбачено внесення змін до деяких законів України, зокрема, розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3такого змісту: «9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються".

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

З 13.03.2015 року пункт 9-3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції Закону № 1669-VII від 02.09.2014 р. вважається пунктом 9-4 згідно із Законом № 219-VIII від 02.03.2015 «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці».

Таким чином, з огляду на зазначене платники єдиного внеску, які перебували на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на період АТО звільнялися від своїх обов`язків, зокрема щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, подання звітності тощо, а недоїмка, що виникла у таких платників єдиного внеску, підлягала визнанню безнадійною та списанню в порядку, передбаченомуПодатковим кодексом України.

В подальшому пункт 9-4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» був виключений відповідно до Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 № 440-ІХ (набув чинності - 13.02.2020).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 14.04.2014 р. до 01.03.2016 р. позивачка перебувала на обліку в Первомайській ОДПІ ГУ ДФС Луганської області. Вказаний населений пункт відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1278-р відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Отже відповідно до чинних у вказаний період норм законодавства, позивачка вважалася звільненою від виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску, а наявна на той час недоїмка підлягала визнанню безнадійною та списанню..

Як вбачається із розрахунку, зробленого відповідачем та як зазначає сам відповідач у відзиві, недоїмка, визначена спірною вимогою, виникла внаслідок того, що відповідач поточні платежі з єдиного внеску зараховував у рахунок погашення боргу за попередні періоди, які включали в себе борг, нарахований до 01.03.2016 року - час, коли позивачка перебувала на податковому обліку в населеному пункті, розташованому на території проведення антитерористичної операції.

Вимога, яка сформована відповідачем, була прийнята на підставі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Приймаючи її, відповідач не врахував норми п. 9-3 та 9-4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за якими стаття 25 Закону до позивачки не застосовувалася. Зазначені норми були чинні на час виникнення недоїмки, яка погашалася відповідачем за рахунок сплати позивачкою поточних платежів із єдиного внеску та, як встановлено судом, внаслідок таких дій відповідача у позивача виникла недоїмка, яка зазначена в оскаржуваній вимозі.

Крім того, суд враховує, що включення до вимоги про сплату єдиного внеску сум недоїмки, що виникла у позивача до 31.12.2015, вже було предметом дослідження у судовій справі № 818/256/17 за позовом ОСОБА_1 до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправною та скасування вимоги. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 справі № 818/256/17, що набрала законної сили 21.09.2017 було визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.12.2016, згідно якої відповідачем було нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з квітня 2014 року по квітень 2016, який також охоплюється і оспорюванню вимогою (а.с. 15 16).

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18486-13 від 08 червня 2021 року на суму 13 392,73 грн.

Згідно з ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач по справі, формуючи оскаржувану вимогу, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом N 2464-VI, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а відтак, наявні підстави для скасування вищевказаної вимоги.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву взагалі не заперечував проти стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката. Також представником відповідача не було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

З матеріалів справи судом встановлено, що з метою отримання правничої допомоги, в тому числі щодо представництва та захисту інтересів під час судового оскарження вимоги Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-18486-13 У від 08.06.2021 року, ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги від 02.12.2021р. з адвокатом Цюпкою Олександром Віталійовичем (а.с. 22). Відповідно до п. 3.1. зазначеного Договору, за послуги, передбачених п.1.1. цього Договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі, який розраховується наступним чином, зокрема, 2 500,00 грн. - за складання позовної заяви, відповіді на відзив, інших процесуальних документів та представництво у суді першої інстанції, що сплачується в день укладення цього Договору. За надані послуги позивач сплатила адвокату плату в розмірі 2 500 грн., що підтверджується квитанцією від 06.12.2021 року № 100 (а.с. 19). На підтвердження виконання вказаного договору, представником позивача надано опис робіт виконаних адвокатом (а.с. 20).

Також з матеріалів справи суд вбачає, що позовна заява, подана через систему "Електроний суд", підписана електронним цифровим підписом адвоката Цюпки О.В., як представником позивача. Крім того електронним цифровим підписом адвоката Цюпки О.В. були завірені всі документи, що додані до позову. Також адвокатом Цюпкою О.В. було подано клопотання про забезпечення позову, яке задоволено судом. Зазначене свідчить про проведену адвокатом роботу, крім того, доводи позову підготовленого ОСОБА_2 були оцінені та враховані при постановленні судового рішення.

Відтак, з огляду на рівень складності справи, її значення для позивача та обсяг наданих послуг, задоволення позову, суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн. підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 1 589,00 грн., сплаченого згідно квитанцій про сплату від 06.12.2021 року № 71021 та № 71043 (а.с. 6-7).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-18486-13 У від 08.06.2021 на суму 13 392,73 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13,м. Суми,Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) суму судового збору в загальному розмірі 1 589,00 грн. (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 00 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13,м. Суми,Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) судові витрати на правову допомогу в розмірі 2 500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек