Рішення № 105754196, 15.08.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2022 р. Справа № 480/3472/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Роменської міської ради, третя особа - Управління соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Роменської міської ради (далі - відповідач, Управління соціального захисту населення Роменської МР), третя особа - Управління соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації (далі - третя особа, Управління соціального захисту населення Роменської РДА), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.34-41), просила:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни;

2) зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що її померлий чоловік мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримав 2 групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Відтак, вважає, що вона як дружиною померлого чоловіка у відповідності до вимог статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, у зв`язку з чим звернулася із відповідною заявою до відповідача, однак останній їй відмовив.

Ухвалою суду від 23.06.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача, не погодившись з позовними вимогами, подав відзив на позовну заяву (а.с.60-62), в якому просив відмовити у задоволенні вимог, оскільки позивач звернулася до відповідача з заявою про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме «члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни». При цьому, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Однак, позивачу за її заявою Сумською ОДА 30.01.2020 року було надано статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, та видане посвідчення дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тому, у зв`язку з відсутністю законних підстав для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, Управлінням соціального захисту населення Роменської МР ОСОБА_1 було відмовлено в наданні статусу та посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Представником третьої особи подано пояснення на позовну заяву (а.с.48-49), в якому вказав, що статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко визначено перелік осіб, яких віднесено до членів сімей загиблих, та на яких поширюються підстави для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. Однак, ОСОБА_1 не підпадає до жодної з усіх категорій, визначених статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому Управління соціального захисту населення Роменської РДА не вбачає підстав для встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем з ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) було укладено шлюб 29.07.1977, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.13).

Згідно архівної довідки в/ч НОМЕР_6 від 28.09.2005 р. № 13785 та довідки Роменського міського воєнного комісаріату вбачається, що ОСОБА_2 призваний на військові збори ІНФОРМАЦІЯ_2 та виконував обов`язки у військовій частині НОМЕР_6 в період з 23.09.1988 по 31.12.1988 (а.с.18-19).

Відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у період з 23 вересня 1988 року по 31 грудня 1988 року приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, знаходився в тридцятикілометровій зоні Чорнобиля (а.с.17).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 17.12.2019 №3423 захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.20).

ОСОБА_2 видано посвідчення інваліда 2 групи серії НОМЕР_2 , відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.15).

Крім того, згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 також було надано особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської АЕС (категорія 1) (а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією посвідчення про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.14).

Позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Роменської МР із заявою від 28.02.2022, що була зареєстрована відповідачем 22.04.2022 за №828 (а.с.24), про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачу посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни як дружині померлої особи з інвалідністю другої групи - ОСОБА_2 .

У відповідь на вказану заяву Управління соціального захисту населення Роменської МР повідомило позивача листом від 25.04.2022 про те, що відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. Тому надати статус члена сім`ї померлого ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Управління соціального захисту населення Роменської МР не має законних підстав (а.с.25).

Позивач, не погодившись з наданою відповіддю, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, згідно ст.4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до пунктів 1, 2, 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

- військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

- осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З огляду на зазначені правові норми обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інваліда війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону №3551-XII встановлено, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать: сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження в і й с ь к о в о ї с л у ж б и (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Матеріалами справи підтверджується та це не заперечується відповідачем, померлий чоловік позивача - ОСОБА_2 мав статус інваліда війни 2 групи та на нього поширювалась дія Закону №3551-XII, що підтверджується посвідченням інваліда 2 групи серії НОМЕР_2 (а.с.15) та посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської АЕС (категорія 1) серії НОМЕР_3 (а.с.16).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків в і й с ь к о в о ї служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕСЧ, крім того матеріалами справи підтверджено зв`язок смерті (захворювання, що спричинило смерть) ОСОБА_2 із виконанням обов`язків військової служби з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.20).

Отже, померлий чоловік позивача був інвалідом війни і помер від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" належить до інвалідів війни, а згідно статті 4 Закону № 3551-XII - до ветеранів війни.

У відповідності до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

В примітці до статті 10 вказаного Закону із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.06.96 визначено, що тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Згідно із статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій, відносяться особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Виходячи з аналізу приписів частини 1 статті 10 та частини 2 статті 7 Закону №3551-XII суд зазначає, що статус дружини померлого ветерана війни для позивача можливий за наявності трьох умов, а саме: померлий під час ліквідації на ЧАЕС перебував на військовій службі та отримав захворювання в період проходження військової служби; є належні докази причинного зв`язку ліквідації на ЧАЕС та захворювання, яке стало причиною смерті; є належні докази сімейних зв`язків померлого (загиблого) військового ліквідатора на ЧАЕС та особи, яка претендує на статус члена сім`ї померлого (загиблого).

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов до висновку, що позивачем підтверджено усі умови, які дають право на отримання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, а тому бездіяльність відповідача щодо не видачі позивачу "Посвідчення члена сім`ї загиблого", є протиправною та така бездіяльність не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, обираючи належний спосіб захисту судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Положення №302), відповідно до пункту 2 якого (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. Станом на момент розгляду справи вказаний пункт викладено у схожій редакції, відповідно до якої посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 4 Положення №302 (у редакції, чинній на час розгляду заяви позивача) визначено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Схожі приписи містяться в даному пункті станом і на момент розгляду справи, зокрема, визначено, що членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України".

В абзаці 2 пункту 7 Положення №302 (у редакції, чинній на час розгляду справи) вказано, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого", "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина.

Відтак з урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що відповідний статус осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у тому числі члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни підтверджується саме посвідченням, суд, з урахуванням ст.9 КАС України, вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не видачі позивачу посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого" та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2022, зареєстровану Управлінням соціального захисту населення Роменської міської ради 22.04.2022 за №828, з урахуванням висновків суду.

При цьому, позивач просить визнати протиправними саме дії відповідача. Однак, суд зазначає, що не видача позивачу «Посвідчення члена сім`ї загиблого» є пасивною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, а тому належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача в цій частині.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, суд відмічає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо видачі посвідчень, які у свою чергу і засвідчують відповідний статус особи є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 992,40грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 03.05.2022 (а.с.9).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Управління соціального захисту населення Роменської міської ради (бул.Шевченка, буд.8, м.Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 03198095), третя особа - Управління соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації (вул. Коржівська, буд.5, м.Ромни, Сумська область, 42001, код ЄДРПОУ 03198008) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Роменської міської ради щодо не видачі ОСОБА_1 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Роменської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2022, зареєстровану Управлінням соціального захисту населення Роменської міської ради 22.04.2022 за №828, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Роменської міської ради в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15.08.2022.

Суддя І.Г. Шевченко