Ухвала суду № 105748919, 12.04.2022, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16989/21

Провадження №2/369/2831/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2022 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/16989/21 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування Ѕ частини квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову у цивільній справі 369/16989/21 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування Ѕ частини квартири.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що одночасно з заявою про забезпечення позову нею подано позовну заяву до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування Ѕ частини квартири.

Предметом спору в даній позовній заяві виступає Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір дарування Ѕ частки вказаної квартири від 20.04.2017 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Заявниця зазначає, що 02.11.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відоме, що ОСОБА_3 будучи боржником по виплаті аліментів на утримання дитини-інваліда, маючи арешт та заборону відчуження всього майна подарував 20.04.2017 року належну йому частину квартири своїй матері ОСОБА_4 . Таким чином ОСОБА_3 провів відчуження єдиного матеріального активу, який забезпечував можливе виконання боргових зобов`язань останнього по ухваленим раніше судовим рішенням.

ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_4 має намір продати квартиру АДРЕСА_1 .

Тому на підставі вище наведеного ОСОБА_1 просила суд накласти арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого 20.04.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіріховою Н.С. та заборонити ОСОБА_4 здійснювати будь-які дії пов`язані із відчуженням Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 отриманої на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого 20.04.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіріховою Н.С.

За правилами ч. 1ст. 153 ЦПК Українисуд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2ст.149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, ч. 3ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1статті 151 ЦПК Українипередбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У пункті 6постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином, невжиття заходу забезпечення позову може призвести до порушення охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, утруднення виконання рішення суду попередженням потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.

Позивачем в частині накладення арешту на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідченого 20.04.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіріховою Н.С., обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.

При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннямист. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт на на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбаченихст. 154 ЦПК Українивипадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Дослідивши письмові матеріали справи, та враховуючи, що вид забезпечення позову в частині накладення арешту на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , вказаний у заяві позивача, є співмірним із заявленими позовними вимогами, суддя вважає за доцільне вжити захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 здійснювати будь-які дії пов`язані із відчуженням спірної частини квартири, оскільки накладення арешту на майно передбачає заборону відчужувати його, а тому не потребує додаткової заборони вчиняти будь-які дії щодо його відчуження.

Керуючись статтями149,150,153,353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/16989/21 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування Ѕ частини квартири задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого 20.04.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіріховою Н.С.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя: Фінагеєва І.О.