Рішення № 105738595, 15.08.2022, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/636/22

Провадження № 2-а/147/6/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Івасюк А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 Бердичівського ВП ГУНП у Житомирській області Пилипчука Миколи Васильовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 (смт Ружин) Бердичівського ВП ГУ НП у Житомирській області Пилипчука Миколи Васильовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Усвоєму позові просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №326006 від 14 липня 2022 року по ч. 6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення по ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Позов мотивовано тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №326006 від 14 липня 2022 року, яка винесена Інспектором сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 (смт Ружин) Бердичівського ВП ГУ НП у Житомирській області Пилипчуком Миколою Васильовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 5 ст. 121, ч.6 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. 00 коп. Зазначає, що відповідно до тексту оскаржуваної постанови, суть правопорушення полягає в тому, що він керуючи транспортним засобом - мопедом Honda, без номерного знаку, 14.07.2022 о 10 год. 35 хв. в с. Білилівка по вул. Шевченка керував транспортним засобом без мотошолома, незареєстрованим транспортним засобом та не маючи посвідчення водія відповідної підкатегорії «А1», тобто не маючи права керувати таким засобом, чим порушив п.п. 2.3 «г», 2.1, 30.2 ПДР України. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП ОСОБА_1 визнає повністю, а в частині визнання винним у вчиненні адміністративних правопорушень, які передбачені ч. 6 ст. 121 та ч. 2 ст. 126 КУпАП вважає постанову протиправною та просить її скасувати з таких підстав. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №656707 від 18.05.2022, ОСОБА_1 , був визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, зокрема і передбачених ч. 2 ст. 126 та ч. 6 ст. 121 КУпАП, та 10.06.2022 сплачено штраф (квитанція №36 від 10.06.2022). Таким чином, дії позивача, які встановлені постановою про накладення адміністративного стягнення БАВ №326006 від 14.07.2022, повинні бути кваліфіковані як такі, що вчинені повторно, і , відповідно, ОСОБА_1 повинен бути притягнутий до адміністративної відповідальності не за ч. 2 ст. 126 та не за ч. 6 ст. 121 КУпАП, а за ч. 5 ст. 126 та за ч. 7 ст. 121 КУпАП, при цьому розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126 та ч. 7 ст. 121 КУпАП, не відносяться до компетенції органів Національної поліції. Наведені обставини порушення адміністративним органом законних прав позивача при притягненні до адміністративної відповідальності, спонукали його звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 28 липня 2022 року відкрито провадженняу адміністративній справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідач Головне управління Національної поліції у Житомирській області скористалось правом передбаченим статтями 162, 261 КАС України та подало відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. У відзиві, відповідач, зокрема, вказує на те, що позивач визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, на думку ГУ НП у Житомирській області позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими у зв`язку з наступним: Позивач порушив ПДР України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, доказом встановлення вини Позивача у порушенні ПДР є винесена в установленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення та відео матеріали. Твердження позивача на неправомірні дії з боку інспектора поліції, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не надано. Доводи адміністративного позову не являються суттєвими для вирішення справи, Позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а відтак підстави для задоволення вимог щодо скасування постанови відсутні.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 15.08.2022 не з`явився, однак від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, при цьому висловився, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ГУ НП у Житомирській області в судове засідання не з`явився, однак у відзиві на позов зазначили, що розгляд справи просять здійснювати без участі представника ГУ НП у Житомирській області.

Відповідач інспектор сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 (смт Ружин) Бердичівського ВП ГУ НП у Житомирській області Пилипчук М. В. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши наданий з відзивом відеозапис, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З постанови серії БАБ №326006 від 14.07.2022 вбачається, що 14 липня 2022 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121, ч. 6 ст. 121 та ч. 2 ст. 126 КУпАП до стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Звернувся до суду із позовною заявою 19 липня 2022 року, отже без порушення строку встановленого положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити відхилення інших доказів.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративне правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону україни «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №326006 від 14.07.2022, 14 липня 2022 року о 10 год. 35 хв. в с. Білилівка по вулиці Шевченка ОСОБА_1 керував транспортним засобом без мотошолома, незареєстрованим транспортним засобом та не маючи посвідчення водія відповідної категорії «А1», тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив п. п. 2.3 «г»; 2.1; 30, 2 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 та ч. 2 ст. 126 КУпАП. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за зазначені вище правопорушення та застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.

Відповідно до п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху 2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Підпунктом г) пункту 2.3 ПДР України передбачено, що під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Відповідно до п. 30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка, а в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю, закріплюється самоклейна мітка радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом (крім причепів і напівпричепів). На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Згідно з ч. 5 ст. 121 КУпАП водії несуть відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами (санкція цієї норми передбачає відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Приписами частини 6 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Порушення ч. 6 ст. 121 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

За приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку інспектором дотримано не було.

Як вбачається з доводів позивача, зазначених в позовній заяві, останній не заперечує факт вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також не заперечує порушення ПДР України, а саме п.п. 2.3 «г», 2.1 та 30.2, однак він вказує на те, що 18 травня 2022 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 6 ст. 121, ч. 5 ст. 121 та ст. 125 КУпАП (постанова серії БАБ №656707 від 18.05.2022) і він сплатив штраф 10.06.2022, а тому при складенні оскаржуваної постанови працівником поліції не було враховано повторність вчинення правопорушень протягом року, а тому його дії варто було кваліфікувати, як вчинені повторно, і відповідно відповідальність передбачена іншими нормами, аніж ті, що зазначені в спірній постанові, а саме за ч. 5 ст. 126 та за ч. 7 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 7 ст. 121 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною шостою цієї статті.

Разом з відзивом на позов, суду надано відеозапис події, яка мала місце 14.07.2022 за участю ОСОБА_1 .

Під час дослідження відеозапису, наданого відповідачем, вбачається, що на ньому зафіксовано момент притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за порушення вимог ч.ч. 5, 6 ст. 121 КУпАП та за ч.2 ст.126 КУпАП, однак не містить моменту вчинення вказаних правопорушень. Також із змісту відеозапису випливає, що ОСОБА_1 під час складання постанови наголошує працівнику поліції, що притягувався до адміністративної відповідальності за вказаними статтями та сплатив штраф у розмірі 3400 грн.

За таких обставин, працівник поліції при кваліфікації дій правопорушника мав врахувати всі обставини справи в тому числі наявність повторності вчинення правопорушення, що на пряму впливає на правильність кваліфікації дій особи.

Тому, суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був належним чином кваліфікувати дії позивача та зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування наведених в позові аргументів щодо неправильної кваліфікації правопорушення, яке інкриміновано позивачу.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що працівник поліції вправі розглядати справу за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

За приписами ст. 52 Закону України "Про дорожній рух" контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395).

Нормою п. 4 Розділу І Інструкції №1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 6 ст. 121 КУпАП та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 121 та ч. 2 ст. 126 КУпАП, без складання відповідного протоколу (такий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі №657/1175/17).

Разом з тим, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126 та ч. 7 ст. 121 КУпАП, не відносяться до компетенції органів Національної поліції, а тому, відповідно до вимог ч.5 ст.258 КУпАП, уповноважений працівник відділення поліції був зобов`язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 КУпАП та направити його на розгляд органу (посадовій особі) уповноваженій розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки інспектором поліції кваліфіковано вчинений ОСОБА_1 адміністративний проступок з порушенням вимог КУпАП, він не мав повноважень розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці виявлення адміністративного правопорушення, і не склав адміністративного протоколу, чим порушив права позивача передбачені ст.268 КУпАП на належний розгляд його справи.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За встановлених судом обставин в ході судового розгляду, які були перевірені зібраними у справі доказами, суд дійшов до переконання, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбаченеч. 6 ст. 121 та ч.2 ст.126 КУпАП серії БАВ №326006 від 14.07.2022 є такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі потрібно закрити.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 143, ч. 1 ст. 132 та ч. 1 ст. 139 КАС України із відповідача в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області підлягають до стягнення 496,20 гривень сплаченого ним судового збору при зверненні до суду із позовною заявою.

Керуючись ст. 280 КУпАП, ст. 72-77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 Бердичівського ВП ГУНП у Житомирській області Пилипчука Миколи Васильовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №326006 від 14 липня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 та ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Житомирській області, місцезнаходження: вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40108625.

Відповідач: Інспектор сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 Бердичівського ВП ГУНП у Житомирській області Пилипчук Микола Васильович, адреса місця роботи: вул. Бірюкова, 29, смт Ружни, Житомирська область, 13600.

Повний текст рішення суду складено 16 серпня 2022 року.

Суддя О. Г. Борейко