Рішення № 105732295, 15.08.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/11674/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю, спеціалізоване мисливське господарство "ЛЕБІДЬ" про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Сумській області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого мисливського господарства "ЛЕБІДЬ" (надалі - ТОВ СМГ "ЛЕБІДЬ") про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти, а саме просить:

- стягнути з ТОВ СМГ "ЛЕБІДЬ" (код ЄДРПОУ 34362717) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код податку 18010400) в сумі 11364,37 грн, отримувач ГУК Сумська обл./Садівська СТГ/18010400 на р/р UA288999980314060513000018556, код отримувача (ЄДРПОУ) 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998;

- накласти арешт на кошти ТОВ СМГ "ЛЕБІДЬ" (код ЄДРПОУ 34362717) в загальній сумі 11364,37 грн, які знаходяться на відкритому рахунку у Сумській філії АТКБ "Приватбанк", м. Суми, МФО банку-337546, номер рахунку - НОМЕР_1 , валюта рахунку-980-українська гривня.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на наявність у відповідача податкового боргу з огляду на несплату узгоджених сум податкового зобов`язання у строки, визначені Податковим кодексом України, а також відсутність у платника податків майна, що може бути визначене джерелом погашення податкового боргу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву у справі. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 про відкриття провадження у справі отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Суд розглядає цю справу на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ СМГ "ЛЕБІДЬ" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 34362717.

За відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 11364,37 грн за несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, платником податків подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, у якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання загалом у розмірі 17893,09 грн.

Позивачем сформовано податкову вимогу від 07.05.2021 №0016459, у якій зазначено, що станом на 06.05.2021 сума податкового боргу позивача становить 5681,62 грн.

Податкова вимога від 07.05.2021 №0016459 отримана відповідачем 28.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Посилаючись на несплату відповідачем податкового зобов`язання у строки, визначені Податковим кодексом України, а також відсутність у платника податків майна, що може бути використане як джерело погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов`язання платника податків - грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Суд враховує, що статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк.

Податкові зобов`язання, самостійно визначені відповідачем у вищенаведеній податковій декларації, вважаються узгодженим з дати подання такої декларації до контролюючого органу, не можуть бути оскаржені та мали бути сплачені у строки, визначені пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

З огляду на несплату податкових зобов`язань у визначені Податковим кодексом України строки, ці зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Наявність податкового боргу у відповідача підтверджується також відомостями з інтегрованої картки платника податків, копія якої наявна у матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи зазначені вище положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що чинним законодавством контролюючому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем у інший спосіб вищевказаної суми боргу в матеріалах справи відсутні.

Отже, судом встановлено, що узгоджена сума податкових зобов`язань своєчасно та в повному обсязі відповідачем не була сплачена, а тому сума податкового боргу ТОВ СМГ "ЛЕБІДЬ" за узгодженими податковими зобов`язаннями становить у загальному розмірі 11364,37 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 11364,37 грн грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, у той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). У зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

При цьому, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 у справі №820/1929/17, від 17.09.2019 у справі №804/4273/13-а.

Водночас, Податковим кодексом України передбачені також додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Ця норма є імперативною і обов`язковою до виконання. Вона регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Отже, податковий орган набуває право на звернення до суду із вимогою про арешт коштів платника податків у разі наявності однієї з умов: у платника податків відсутнє майно; балансова вартість майна менша суми податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, а винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.01.2018 у справі № К/9901/465/18 2а/0570/3824/11, від 10.12.2020 у справі № 520/6837/19.

Обґрунтовуючи відсутність у ТОВ СМГ "ЛЕБІДЬ" майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, позивачем лише надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. За даними цієї Інформації відсутня інформація стосовно майна відповідача.

Проте контролюючим органом, зокрема, не було досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від земельних ділянок, транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо), позивачем також не було надано відомостей щодо виходу на адресу місцезнаходження відповідача і опису наявного там майна тощо.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено у повному обсязі належними та допустимими доказами відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих на рахунках у банках та в інших фінансових установах ТОВ СМГ "ЛЕБІДЬ" на суму податкового боргу 11364,37 грн, на відповідні банківські рахунки.

За таких обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідні витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) до Товариства з обмеженою відповідальністю, спеціалізоване мисливське господарство "ЛЕБІДЬ" (пров. 4-й Терновського, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 34362717) про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебідь" (код ЄДРПОУ 34362717) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код податку 18010400) в сумі 11364,37 грн (одинадцять тисяч триста шістдесят чотири грн 37 коп.) отримувач ГУК Сумська обл./Садівська СТГ/18010400 на р/р UA288999980314060513000018556, код отримувача (ЄДРПОУ) 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.С. Канигіна