Рішення № 105731077, 15.08.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3603/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бодюл М.В.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного

провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

представник: Пузир В.О.

відповідач: Добровеличківський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (27000, Кіровоградська область, смт. Добровеличківка, вул. Шевченка, 113/1, ЄДРПОУ 34783365)

про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через адвоката Пузиря В.О., за допомогою підсистеми "Електронний суд", звернулася до суду з адміністративним позовом до Добровеличківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі №340/1370/20 на Тишківську сільську раду Добровеличківського району Кіровоградської області накладено штраф у сумі 47580 грн. Цією ухвалою половину суми штрафу стягнуто на користь ОСОБА_1 , а іншу - до Державного бюджету України. У липні 2022 року позивачка звернулася до відповідача із заявою від 13.07.2022 року про прийняття вказаної ухвали суду як виконавчого документу до примусового виконання. Однак начальник Добровеличківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) направив позивачці повідомлення від 22.07.2022 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з невідповідністю його положенням пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме через відсутність в ухвалі суду строку для пред`явлення рішення до виконання. Позивачка вважає таке повідомлення незаконним, посилаючись на те, що строки пред`явлення виконавчих документів до виконання встановлені нормами чинного законодавства, зокрема статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження", а ухвала Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 року у справі №340/1370/20 про накладення штрафу відповідає вимогам статті 4 цього Закону. З цих підстав представник позивачки просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.07.2022 року;

- зобов`язати Добровеличківський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повторно розглянути заяву позивачки про прийняття ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 року у справі №340/1370/20 до виконання, з урахуванням висновків суду.

Ухвалою судді від 08.08.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у цій справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.08.2022 року. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено порядок та строки для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року в адміністративній справі №340/1370/20 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Тишківську сільську раду Добровеличківського району Кіровоградської області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 року вказане рішення суду в його зобов`язальній частині скасовано та ухвалено в цій частині інше рішення, яким зобов`язано Тишківську сільську раду Добровеличківського району Кіровоградської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 2 га, за кадастровим номером 3521786000:02:001:5772 для ведення особистого селянського господарства на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, та надання її у власність.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 року в адміністративній справі №340/1370/20, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду 01.02.2022 року, на підставі статті 382 КАС України на Тишківську сільську раду Добровеличківського району Кіровоградської області накладено штраф у сумі 47580 грн. за невиконання цього судового рішення. Цією ухвалою суду половину суми штрафу стягнено на користь ОСОБА_1 , а іншу - до Державного бюджету України. (а.с. 34 - 36, 49 - 51)

У липні 2022 року вказана ухвала суду була пред`явлена представником стягувача ОСОБА_1 - адвокатом Науменком І.Ф. - для виконання до Добровеличківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) разом із заявою від 13.07.2022 року про її примусове виконання. (а.с. 37 - 38)

Начальник відділу Добровеличківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), розглянувши вказану заяву, встановив порушення п.7 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" та направив позивачці повідомлення від 22.07.2022 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження". (а.с. 30 - 31)

Отримавши вказане повідомлення 28.07.2022 року та не погодившись з ним, позивачка 03.08.2022 року звернулася до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскарженого повідомлення, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" наведений перелік виконавчих документів, на підставі яких відповідно до цього Закону рішення підлягають примусовому виконанню. До нього віднесено зокрема ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. (п.2 ч.1 ст.3 Закону).

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За правилами частини 5 статі 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Суд установив, що начальник відділу Добровеличківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), отримавши заяву представника Кленик Н.М. про примусове виконання ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 року в адміністративній справі №340/1370/20 про накладення штрафу, не відкрив виконавче провадження, а повернув цей виконавчий документ без прийняття до виконання, посилаючись на пункт 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", через невідповідність вказаної ухвали вимогам пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За правилами частини 2 статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Статтею 382 КАС України врегульований порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Згідно з частинами 1 - 3, 6 цієї статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною 3 статті 373 КАС України виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Вимоги до виконавчого документа наведені у статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до частини 1 цієї статті у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Пунктом 4 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802, передбачено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Суд зазначає, що Законом України "Про виконавче провадження" визначено вичерпний перелік вимог до виконавчого документа, які є обов`язковими для органу, який його видав, а, також визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається виконавцем без прийняття до виконання.

Обов`язковими реквізитами виконавчого документа є як дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню), так і строк пред`явлення рішення до виконання. За відсутності таких відомостей виконавчий документ підлягає поверненню без прийняття до виконання.

Суд установив, що в ухвалі Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 року у справі №340/1370/20 про накладення штрафу не зазначено строк пред`явлення її до виконання, як того вимагає пункт 7 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, відповідач правомірно повернув стягувачу вказану ухвалу суду без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", як таку, що не відповідає вимогам до виконавчого документа, передбаченим статтею 4 цього Закону.

У ході розгляду справи суд не встановив порушень прав та/або інтересів позивачки з боку органу державної виконавчої служби. Тому у задоволенні позову за основною позовною вимогою щодо визнання протиправним та скасування спірного повідомлення та за похідною вимогою про зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити.

Оскільки позивачці відмовлено у задоволенні її позову, то підстави для присудження їй понесених судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш